- •Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції
- •Тема 2. Регулювання фінансового ринку 19
- •Тема 3. Фінансові посередники..................................... 39
- •Тема 4. Ризик і ціна капіталу 52
- •Тема 5. Ринок капіталів 75
- •Тема 6. Ринок похідних фінансових
- •Тема 7. Грошовий ринок і ринок банківських
- •Тема 8. Валютний ринок 142
- •Тема 9. Фондова біржа і біржові операції 160
- •Модуль 1 теоретичні і правові засади функціонування фінансового ринку
- •Тема 1. Фінансовий ринок: сутність,
- •Структура фінансового ринку
- •1.3. Класифікація фінансових ринків
- •1.4. Суб'єкти і об'єкти фінансового ринку
- •Тема 2. Регулювання фінансового ринку
- •2.1. Законодавче регулювання процесів фінансового ринку
- •2.2. Форми, напрями та органи державного регулювання фінансового ринку в Україні
- •2.3. Інструменти регулювання руху капіталу на рівні окремої країни
- •2.4. Наднаціональні органи регулювання фінансових ринків
- •Завдання до модульної контрольної роботи № 1
- •Модуль 2 фінансові інститути та ціноутворення на фінансовому ринку
- •Тема 3. Фінансові посередники
- •3.2. Фінансові послуги
- •Тема 4. Ризик і ціна капіталу
- •4.2. Визначення ціни капіталу з урахуванням фактора часу
- •4.3. Оцінювання вартості капіталу
- •4.4. Ризик фінансових інструментів і його оцінювання
- •Тести для перевірки теоретичних знань
- •Завдання до модульної контрольної роботи № 2
- •Модуль 3
- •Тема 5. Ринок капіталів
- •5.2. Фондовий ринок як складова ринку капіталу
- •5.3. Інструменти фондового ринку
- •5.4. Оцінювання ефективності окремих фондових інструментів
- •Практичне заняття № 2 Ринок капіталів
- •Тема 6. Ринок похідних фінансових інструментів
- •6.3. Форвардний контракт
- •6.4. Ф'ючерсний контракт
- •6.6. Свопи
- •6.7. Інші види похідних фінансових інструментів
- •Практичне заняття № 3 Ринок похідних фінансових інструментів
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для перевірки теоретичних знань
- •Завдання до модульної контрольної роботи № з
- •Модуль 4 грошовий і валютний ринки. Фондова біржа і біржова торгівля
- •Тема 7. Грошовий ринок і ринок банківських позичок
- •7.2. Інструменти грошового ринку
- •7.3. Попит і пропозиція на грошовому ринку
- •7.4. Складові грошового ринку
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Валютний ринок
- •8.2. Суб'єкти та об'єкт валютного ринку
- •8.3. Валютний курс і його прогнозування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Фондова біржа і біржові операції
- •9.2. Операційний механізм біржової торгівлі
- •9.3. Види біржових угод та їх основні характеристики
- •Практичне заняття № 4 Грошовий і валютний ринки
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для перевірки теоретичних знань тема 7
- •Список рекомендованої та використаної літератури
- •Фінансовий ринок
6.7. Інші види похідних фінансових інструментів
На валютно-грошових ринках дуже поширені позабіржові похідні фінансові інструменти. Позабіржових ринок з метою управління ризиками пропонує значно ширший набір засобів, ніж біржові похідні інструменти.
Переваги позабіржових інструментів полягають у такому: — можуть бути сконструйовані будь-які інструменти, що задовольняють вимоги клієнта;
-
дюрація (термін дії) портфеля, сформованого з позабіржових фінансових інструментів, може бути довшою, з тривалістю термінів до кількох років (на товарних ринках трапляються інструменти з дюрацією до трьох років);
-
відсутні щоденні вимоги щодо варіаційної маржі;
—відсутні позиційні ліміти та обмеження на частку ринку.
Разом з тим існують і певні недоліки позабіржових фінансових інструментів, основними з яких є складнощі, пов'язані із закриттям позиції, оскільки такі інструменти розробляють спеціально відповідно до вимог конкретного клієнта.
Позабіржові похідні фінансові інструменти можуть бути сконструйовані різними способами. При цьому існують кілька стандартних інструментів, які використовують найчастіше, зокрема товарний свопта, своп-опціони.
Початкова мета товарного свопу — розподілення цінового ризику між клієнтом і фінансовим посередником. Товарний своп — обмін фіксованих платежів на плаваючі платежі, величина яких обумовлена ціною певного товару (наприклад, золота, нафти).
Своп-опціон — фінансовий інструмент, що є похідним від свопа і має певні риси опціону. Покупець своп-опціону придба-ває право вступити у своп у визначений момент (або через певні часові періоди) на жорстко фіксованих умовах.
Існує кілька різновидів своп-опціонів. Наведемо їх.
Своп-опціон на середнє значення, або азійський своп опціон (average rate swaptions or asian swaptions), який базований на середній ціні товару за певний проміжок часу. Цей інструмент підвищує захищеність клієнта від різких одноденних коливань ціни, зумовлених короткостроковою кон'юнктурою ринку.
Корзинный своп-опціон (basket swaptions), в основу якого покладено ціну комбінованого кошика, що складається з набору товарів. Кожен товар, який входить до кошика, має свою значущість відповідно до запитів клієнтів, що дає їм змогу управляти ризиками, зумовленими зміною цін кількох товарів, за допомогою одного інструмента.
Опціони на опціони (compound options) — надають покупцеві право, але не обов'язок, придбати звичайний (базовий) опціон, який покладено в основу угоди, на пізніший термін.
Позабіржові похідні інструменти, які пропонують брокери, стали одним із найзручніших способів управління ціновими ризиками. Спочатку позабіржові фінансові інструменти оберталися на валютному і грошовому ринках і лише недавно поширилися на товарний сектор. Можна зробити припущення,що найближчим часом частка позабіржових похідних інструментів суттєво зросте в загальному обороті фондового ринку.
Останнім часом на фінансових ринках з'явилися нові продукти, пов'язані з процесом сек'ютиризації, тобто оформлення заборгованості за допомогою випуску різних боргових цінних паперів або інших цінних паперів. Оборот цих інструментів на фінансових ринках дає змогу частково або повністю перекласти кредитний ризик на покупців цих паперів. Разом з тим, купуючи цінні папери інших емітентів (наприклад, паї взаємних фондів), банки беруть на себе частину кредитних ризиків інших суб'єктів господарювання. Таким чином, у результаті руху капіталу відбувається своєрідне перерозподілення ризиків між різними фінансовими установами, що певною мірою обтяжує баланси багатьох банків.
Для коригування цих недоліків з середини 90-х років банки стали використовувати нові похідні фінансові інструменти, зокрема кредитні деривативи, які надають можливість управляти ризиками партнерства, пов'язаними з фінансовими активами — з кредитами, з цінними паперами, із забалансовими контрактами.
Кредитні деривативи — контракти типу своп або опціон, які широко використовують на ринках цінних паперів. Базовими активами, які покладено в основу кредитних деривативів, є боргові зобов'язання, що перебувають в обороті (цінні папери), банківські кошики, корзини однорідних банківських позик тощо.
Контракти з кредитними деривативами передбачають, що покупець компенсує продавцеві частину втрат, пов'язаних із такими подіями, як банкрутство емітента відповідного цінного паперу, зниження рейтингу цінного паперу, перенесення дати чого погашення тощо.
Наразі використовують три типи кредитних деривативів:
-
total return swaps — контракт на сумарний річний дохід від того чи іншого фінансового активу, виражений у відсотках. При цьому за орієнтовну здебільшого приймається рівень прибутковості активу за ставкою LIBOR;
-
default swaps (або event swaps) — контракт, згідно з яким покупець, який сплачує премію емітентові, отримує компенсацію у разі настання події, що призводить до підвищення рівня ризику відповідного активу;
-
credit spread — контракт, який укладають у вигляді своп-угоди і гарантує виплату різниці між прибутком від володінням певним активом і доходом, який забезпечує базовий актив (найчастіше як базовий актив розглядають державні облігації).
Використання кредитних деривативів надає змогу банкам відмовитися від таких традиційних методів управління ризиками партнерства, як попереднє оцінювання рівня ризику, встановлення ліміту ризику для кожного партнера, диверсифікація ризиків, формування страхових резервів тощо. Так, банк може продовжувати надавати позики понад встановлені ліміти, якщо зможе знайти партнера на укладання контракту з кредитними деривативами. Вартість такої операції входить у початкову суму кредиту.