Завдання до модульної контрольної роботи № з

Під час виконання модульної контрольної роботи викорис­тано тести для перевірки теоретичних знань відповідно до за­значених номерів.

Варіант 1

Завдання 1. Дати відповідь на тестові запитання (номери тестів непарні).

Завдання 2. Ставка фінансування й інвестування, яка нара­ховується безперервно, становить 16% річних. Ціна активу, зафіксована у форвардному контракті, — 50 гр. од. Визначити ціну форвардного контракту за 4 місяці до дати поставки, як­що форвардна ціна активу в цей момент дорівнює 51,6 гр. од.

Варіант 2

Завдання 1. Дати відповідь на тестові запитання (номери тестів парні).

Завдання 2. Позичальник має намір через 2 міс. отримати в банку на 3 міс. позику в розмірі 5 млн дол. Відсоткова ставка із залучення коштів на 5 міс. становить 8,67% річних, ставка з інвестування коштів на 2 міс. — 8,54% річних. Бажаючи за­фіксувати ставку кредитування, клієнт укладає з банком угоду на купівлю ФПС.

Визначити теоретичну форвардну відсоткову ставку, а та­кож хто кому сплатить розрахункову суму, якщо на дату пла­тежу ринкова відсоткова ставка перевищить форвардну відсот­кову ставку.

Модуль 4 грошовий і валютний ринки. Фондова біржа і біржова торгівля

Тема 7. Грошовий ринок і ринок банківських позичок

1. Сутність і особливості функціонування грошового ринку.

2. Інструменти грошового ринку.

3. Попит і пропозиція на грошовому ринку.

4. Складові грошового ринку.

7.1. Сутність і особливості функціонування грошового ринку

Грошовий ринок — це особливий сегмент фінансового рин­ку, на якому здійснюється купівля-продаж специфічного това­ру — грошей.

На грошовому ринку, як і на будь-якому іншому ринку, ці­на грошей як товару формується під впливом попиту і пропози­ції на них.

Гроші є абсолютно ліквідним товаром, що й зумовлює спе­цифіку їхнього переміщення між суб'єктами грошового ринку, а також усіх інструментів і механізму функціонування цього ринку. Традиційні поняття «продаж» і «купівля», які скла­лися на товарних ринках, неприйнятні для грошового ринку. Та й гроші виступають тут зовсім в іншому статусі, ніж на то­варних ринках.

Особливості операцій купівлі-продажу на грошовому ринку виявляються передусім у тому, що власник грошей (продавець), передаючи їх своєму контрагентові, не втрачає права власності на відповідну суму грошей (а лише право розпоряджатися ними) і може повернути їх у своє розпорядження на заздалегідь визна­чених умовах. Більше того, у момент передання грошей контр­агенту продавець не одержує їхнього реального еквівалента, тобто продаж грошей не є еквівалентною операцією, як на то­варних ринках. Відповідно покупець грошей не одержує на них права власності, а лише право розпорядження ними, і, до того ж, тимчасово, на певний період. Тому покупець грошей не

відчужує на користь продавця еквівалентну суму вартості у то­варній формі.

Принципово змінюються статус грошей і цілі їх купівлі-про-дажу на грошовому ринку. Із допоміжного засобу обігу товарів на товарних ринках гроші перетворюються тут на визначаль­ний об'єкт ринкових відносин, у їх самоціль. На грошовому ринку власник грошей воліє передати їх у чуже розпоряджен­ня прямо, а не в обмін на реальне благо, а покупець воліє одер­жати їх у своє розпорядження на таких самих засадах. Тому на цьому ринку вартість переміщується між його суб'єктами ли­ше у грошовій формі, в односторонньому порядку, з повернен­ням до власника. А метою такого переміщення грошей стає одержання додаткового доходу, а не купівля-продаж товарної вартості. Продавець грошей прагне одержати додатковий до­хід, що називається відсотком (відсотковим доходом), як плату за тимчасову відмову від користування цими грошима і пере-дання цього права іншій особі. Покупець грошей має намір одержати додатковий дохід від розширення виробничої чи ко­мерційної діяльності, використавши отриману у своє розпо­рядження додаткову суму грошей.

Завдяки вказаним особливостям грошового ринку продаж грошей тут виступає у формі передання цих грошей їхніми власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на такі інструменти, які надають їм можливість зберег­ти право власності на ці гроші, відновити право розпоряджен­ня ними й одержати відсотковий дохід. Відповідно купівля грошей є формою одержання суб'єктами ринку у своє розпо­рядження певної суми грошей в обмін на вказані інструменти, які прийнято називати фінансовими.

Такий механізм купівлі-продажу грошей зумовлює важливу роль фінансових інструментів у функціонуванні грошового ринку. Вони покликані забезпечити на цьому ринку рух визна­чального об'єкта — грошей. Із цього погляду роль зазначених інструментів аналогічна ролі грошей на товарних ринках.

Умовний характер має і ціна на грошовому ринку. Ціна гро­шей має форму відсотка (відсоткового доходу) на позичені чи залучені кошти, що істотно відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір відсотка визначається не величиною вартості, яку містять у собі куплені (позичені чи залучені) гроші, а їхньою споживною вартістю — здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага, потрібні для задоволення особистих чи виробничих потреб. Чим більшою буде ця здатність і чим

довше покупець користуватиметься одержаними грошима, тим більшою буде сума його відсоткових платежів.

Ще складніші форми прояву на грошовому ринку мають по­пит на гроші та їхня пропозиція.

Незважаючи на істотні відмінності основних елементів гро­шового і товарного ринків, механізми їхньої взаємодії, зокре­ма попиту, пропозиції і ціни на кожному з цих ринків однако­ві. На грошовому ринку, як і на товарному, діють сили попиту і пропозиції, а механізм їх урівноваження забезпечує стабіль­ність відсотка як ціни грошей. Це й дало підстави назвати гро­шовим ринком ту специфічну сферу грошових відносин, де здійснюється переливання грошових коштів на безеквівалент-ній, але зворотній основі.

Для розуміння сутності грошового ринку важливе значення має визначення його суб'єктів. Суб'єктами цього ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей. Усі ці операції можна розділити на три групи: з продажу грошей, із купівлі грошей і посередницькі. В опера­ціях із продажу грошей беруть участь сімейні господарства, фір­ми і структури державного управління, в операціях із купівлі грошей — ті самі економічні суб'єкти. У посередницьких опера­ціях ключовими суб'єктами є так звані фінансові посередники — банки, інвестиційні та фінансові компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства тощо [7, С. 108].

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими кошти переміщуються від власників заощаджень до позичаль­ників та інвесторів. Основними позичальниками є суб'єкти підприємницької діяльності та держава.

У домашніх господарств, у зв'язку з тим, що вони, як прави­ло, витрачають менше, ніж отримують доходів, з'являються заощадження. Найпоширенішою формою заощаджень є нагро­мадження у вигляді готівки, вклади в банки або придбання цінних паперів.

Джерелами ресурсів на грошовому ринку є кошти, залучені банківською системою.

В економічній літературі немає єдиної думки щодо тлума­чення сутності поняття «грошовий ринок». Так, економісти радянського періоду розвитку економічної думки вважали, що грошовий ринок — це ринок позикових капіталів або ринок ко­роткострокових фінансових активів [61, С. 356; 69, С. 407]. У зарубіжній спеціальній літературі грошовий ринок ототож­нюють з фінансовим ринком [22, С. 75; 65, С. 280-284]. Тієї самої думки притримується ряд українських учених. Проте,

якої б думки не притримувалися вчені-економісти, усі вони вважають, що грошовий ринок оперує короткостроковими фі­нансовими інструментами.