Методичні рекомендації

Стеаринова і пальмітинова кислоти широко застосовуються у хімічній, нафтохімічній, паперової, гумовій та інших галузях промисловості. Їх застосовують для одержання спиртів, у технологічних процесах виготовлення паст, емульсій, мономерів та стабілізаторів. Також використовуються як компонент пластичних мастил.

У косметичній промисловості застосовують як компоненти різних кремів та мазей. У текстильній промисловості стеаринову кислоту застосовують для обробки шкіри. Пальмітинову – у виробництві кремів для взуття. Стеаринова кислота використовується у харчовій промисловості при виготовленні маргаринів, при додаванні жирів у тісто, як кремова основа випічки.

Стеаринова і пальмітинова кислоти набули широкого використання у виробництві побутових мийних засобів,зокрема мила.

Натрієві та калієві солі вищих жирних кислот являються ефективними ПАР і використовуються в якості мил. Натрієві солі жирних кислот зазвичай тверді (стандартні дитяче, банне чи господарське мило), а калієві - рідкі. В харчовій промисловості жирні кислоти зареєстровані в якості харчового додатку E570, як стабілізатор піни, глазуруючий агент і піногасник

Лінолева, ліноленова – виробництво фарб, оліф, мастил, клейонок, теплоізоляційних матеріалів, в харчовій промисловості-виробництво саломасу, як основа маргаринів, в косметичній промисловості-як компонент кремів.

Запитання для самоконтролю.

1. Яке використання оцтової кислоти у харчовій промисловості.

2. Застосування вищих жирних карбонових кислот.

Розділ 5.Хімія та життя.

Самостійна робота №9

Тема: Волокна.

План.

1.Волокна,їх класифікація.

2.Природні волокна.

3.Синтетичні волокна.

Література: 2, 3, 7, 12.

Питання 1. Волокна,їх класифікація.

Методичні рекомендації

При опрацюванні даного питання слід звернути увагу на

Волокно — це гнучке та міцне фізичне тіло обмеженої довжини з малими поперечними розмірами, яке придатне для виготовлення пряжі та текстильних виробів.

Питання 2. Природні волокна.

Методичні рекомендації

При опрацюванні даного питання слід звернути увагу на таке.

Бавовна — волокно рослинного походження, яке виробляють з коробочок бавовника — кущоподібної рослини роду Gossypium, батьківщиною якої вірогідно є Індійський субконтинент і тропічні і субтропічні райони Африки і Америки. Волокна бавовни найчастіше переробляють в нитку, яку використовують для виготовлення м'якого, «дихаючого» текстилю, з якого шиють одяг, найбільш поширений серед видів одягу з натурального волокна, білизну, рушники. Англійська назва cotton походить з арабської назви qutun, яка означає «бавовняне волокно». Іспанська назва algodón має ту саму етимологію, тоді як українська бавовна та польська bawełna походять від німецької назви Baumwolle, що означає «вовна дерева».

Волокно бавовни після очищення його від насіння, домішок воску і протеїну складається практично з чистої целюлози — природнього полімеру.

Коли плід бавовника дозріває, коробочка розкривається. Волокно разом з насінням — бавовна-сирець — збирається на бавовноприймальних пунктах, звідки його відправляють на бавовноочисний завод, де відділяють волокна від насіння. Тут же розділяють волокна за довжиною, найбільш довгі волоски від 20—25 мм і є бавовна-волокно.

Коротші волоски — лінт — йдуть на виготовлення вати, а також для виробництва вибухових речовин.

Через багато своїх унікальних властивостей бавовна стала використовуватися у текстильному волокні понад 5000 років тому. Це найважливіше натуральне волокно, що використовується в текстильному виробництві для одягу, товарів для дому і промислової продукції, складаючи близько 40% всіх текстильних волокон у світі станом на 2004 рік. Щорічно, у світі виробляється понад 25 млн. тонн бавовни у близько 80 країнах.

Льон.

Існують свідоцтва, що ще у VIII ст. до н. е.. люди пряли лляну пряжу. Лляне волокно отримують із стебел льону. Рослини замочують, потім відділяють зовнішню оболонку стебла, щоб витягти внутрішні волокна, в результаті прядіння яких виходить блискуча і міцна пряжа. Льон дуже стійкий до прання, а льняний одяг дуже зручний у спеку, тому що швидко поглинає вологу яку випаровує тіло. Лляна пряжа недостатньо пружна і швидко мнеться, хоча на в’язаному полотні це не так помітно.

Пряжа з чистого льону використовується для в’язання рідко, тому що вона досить жорстка. Для пом’якшення її часто змішують з бавовною або іншими волокнами. Лляні волокна важкі, тому з них прядуть дуже тонку пряжу.

Вовна - тонка довга шерсть тварин, що використовується в текстильній промисловості як сировина для виготовлення вовняних тканин. Найпоширенішою в світі є овеча вовна, саме тому дуже часто коли говорять про вовну мають на увазі саме її.

Вовняні волокна, по суті, складаються з білка типу кератину і мають властиву лускату поверхню. Вони еластичні, дуже гігроскопічні (поглинають вологу з повітря) і, як правило, мають помітні властивості звалюватися. Вовна важко займається (горить лише в полум’ї, поза полум’ям горіння припиняється), але обвуглюючись, виділяє запах, подібний до запаху паленого рога.

Виробляється з вовни домашньої вівці. Пряжа буває різної якості, але в порівнянні з іншими видами пряжі від домашніх тварин, її характеристики більш однорідні. Для пряжі з вовни домашньої вівці дуже важливим скоріше є не походження, а обробка. Овець стрижуть у чітко визначений сезон, потім, вовну миють, очищають від сторонніх тіл, фарбують і прядуть. В усіх цих процесах є свої особливості, які додають вовняній пряжі різних якісних характеристик. Вовняна пряжа легкіша, ніж рослинна й більш еластична, вона краще утримує тепло. Не так швидко намокає у вологому середовищі, як бавовна, проте менш міцна. До недоліків вовняної пряжі можна віднести її звалюваність й утворення на ній скочувань при терті. Причому, чим слабкіше скручена пряжа, тим сильніше виявляються ці недоліки.

Види вовни.

Мериносова вовна.

Одержують з тонкорунних мериносових овець. Одними з кращих вважаються австралійські мериноси. Вовна від цих овець дуже м’яка, до неї рідко додають інші види волокон, і якщо додають, то тільки для того, щоб зробити вовну дешевше, а не поліпшити її якість. Вона є ідеальною для дитячих речей, тому що не подразнює шкіру. Звичайно, багато що залежить від первинної обробки вовни. Навіть таку прекрасну вовну можна зіпсувати недотриманням технології обробки. Вовна мериносової вівці коштує дорожче, ніж вовна звичайної вівці.

Мохер.

Одержують цю пряжу з вовни Ангорської кози. Мохерова вовна досить дорога, її найчастіше прядуть з вовняною або штучною ниткою. Мохер добре фарбується. Легко очищається від бруду. Перуть мохер дуже дбайливо, щоб не втратити його «пухнастість».

Ангора.

Ангорська вовна має тваринне походження. Але її одержують не від овець або кіз, а від кроликів ангорської породи. У чистому вигляді ця вовна практично не використовується. По-перше, тому що досить дорога, і, по-друге, тому що зовсім не еластична. Але ангора просто ідеальна в складі вовни, мериносової вовни або акрилу. Вовна ангорського кролика дуже пухнаста, м’яка і тепла.

Верблюжа вовна.

Вовну бактріанск верблюда цінується менше ніж його південноамериканського побратима, до того ж вона неміцна. Верблюжа вовна практично не відбілюється і тому буває або природного кольору, або темного чи чорного кольору. Вовна верблюда Вікуна - це королева серед вовни. Вовняний покрив Викуна буває готовим до стрижки лише раз на рік, коли його вовна найбільш тонка. І, відповідно його стрижуть подібно до лам або овець, тільки один раз на рік. Але як не дивно, вовна цього верблюда не найдорожча.

Кашемір.

Одержують це волокно з підшерстя Кашмірської кози. Це дуже дорога пряжа, тому що за рік від однієї тварини одержують не більше 100-150 грамів вовни. Пряжа дуже легка, тепла й м’яка, але дуже сприйнятлива до тертя й утворення піллінгу (від англ. pilling - закочування волокон у грудочки на поверхні виробів), тому чистого кашеміру Ви практично не знайдете. Як правило, його змішують з вовняним волокном у різних пропорціях.

Лама й альпака.

Альпака – це родич лами, але його вовна цінується дорожче. Кілька десятків років тому вовна лами й альпака була дуже рідкісною й дорогою. Проте сьогодні існує безліч ферм по розведенню цих тварин, так що ціна на цю вовну впала, а сама вовна одержала широке визнання. Але є «гурмани», що віддають перевагу саме вовні перуанських лам й альпака. Це пояснюється тим, що на якість вовни впливає високогір’я. А вовна низинних лам, що розводяться культурно, іноді програє в якості. Вовну лами й альпака підрозділяють на 22 колірних відтінки. Починаючи від чисто білого, далі бежевого, срібного, коричневого і чорного. Вовну цих тварин фарбують дуже рідко, тому що в них багата природна колірна гама. Через те, що окремі волокна вовни довгі, вовна лами й альпака не звалюється й практично не піддається піллінгу. Пряжа з цієї вовни щільніша ніж з інших видів. Є одна особливість збереження вовни альпака й лами - вона не виносить нафталіну. Тому проти молі використовують природні засоби: лаванду, тютюн або кедр. Пряжа альпака й лами, як правило, використовується в чистому виді, але є і виключення.

Шовк — натуральна текстильна нитка тваринного походження — продукт виділення залоз гусіні шовкопрядів при звиванні коконів. Найбільш відомим застосуванням ниток шовку є виготовлення шовкових тканин.

Вигодовуванням личинок шовкопряда і виготовленням шовку займається шовківництво.

Питання 3. Синтетичні волокна.