Методичні рекомендації

При опрацюванні даної теми слід звернути увагу на таке.

Нафта — масляниста рідина темно-бурого або майже чор­ного кольору з характерним запахом. Вона легша за воду (густ. 0,73—0,97 г/см³), у воді практично не розчинна.

За складом нафта — складна суміш вуглеводнів різної мо­лекулярної маси, головним чином рідких (в них розчинені тверді і газуваті вуглеводні). Звичайно це вуглеводні парафінові, циклоалкани, ароматичні, співвідношення яких у нафтах різних родовищ коливається в широких межах. Ба­кинська й ембинська нафта містить більше циклоалканів (з п'яти- і шестичленними кільцями), грозненська і західноук­раїнська В парафінових, уральська — ароматичних. Крім вуг­леводнів нафта містить кисневі, сірчисті та азотисті органічні сполуки.

Сиру нафту звичайно не використовують. Щоб добути з нафти технічно цінні продукти, її піддають переробці.

Хімічні елементи і сполуки в нафті

Нафта складається головним чином з вуглецю – 79,5 – 87,5 % і водню – 11,0 – 14,5 % від маси нафти. Крім них у нафті присутні ще три елементи – сірка, кисень і азот. Їхня загальна кількість переважно складає 0,5 – 8 %. У незначних концентраціях у нафті зустрічаються елементи: ванадій, нікель, залізо, алюміній, мідь, магній, барій, стронцій, марганець, хром, кобальт, молібден, бор, миш'як, калій і ін. Їхній загальний зміст не перевищує 0,02 – 0,03 % від маси нафти. Зазначені елементи утворюють органічні і неорганічні сполуки, з яких складається нафта. Кисень і азот знаходяться в нафті тільки в зв'язаному стані. Сірка може зустрічатися у вільному стані чи входити до складу сірководню.

Первинна переробка нафти полягає, в її пере­гонці. Перегонку провадять на нафтопереробних заводах після відокремлення попутних газів. При перегонці нафти до­бувають світлі нафтопродукти: бензин (т. кип. від 40 до 150— 200 Ц лігроїн (т. кип. 120—240°С), гас (т. кип. 150—300°С), газойль — солярове масло (т. кип. вища. 300 °С), а в залишку — в'язку чорну рідину — мазут. Мазут піддають подальшій переробці. Його переганяють під зниженим тиском (щоб запобігти розкладу) і виділяють мастила: веретенне, машинне, циліндрове тощо. З мазуту деяких сортів нафти добувають вазелін і парафін. Залишок мазуту після відгонки називається нафтовим пеком, або гудроном.

Питання 3.Продукти нафтопереробки, їх застосування.

Методичні рекомендації

При опрацюванні даної теми слід звернути увагу на таке.

Продукти перегонки нафти мають різноманітне застосуван­ня. Бензин у великих кількостях використовують як авіаційне й автомобільне паливо. Він складається звичайно з вугле­воднів, що містять у молекулах у середньому від 5 до 9 ато­мів карбону.

Лігроїн використовують як паливо для дизельних дви­гунів, а також як розчинник у лакофарбовій промисловості. Великі кількості його переробляють на бензин.

Гас застосовують як паливо для реактивних і тракторних двигунів, а також для побутових потреб. Він складається з вуглеводнів, що містять у молекулах у середньому від 9 до 16 атомів карбону.

Солярове масло використовується як моторне паливо а мастила — для змазування механізмів.

Вазелін використовують у медицині. Він складається із суміші рідких і твердих вуглеводнів.

Парафін застосовується для добування вищих карбоно­вих кислот (див. § 17.15), просочування деревини у вироб­ництві сірників і олівців, виготовлення свічок, гуталіну тощо. Він складається із суміші твердих вуглеводнів.

Гудрон нелетка темна маса; після часткового окиснення застосовується для виготовлення асфальту.

Мазут крім переробки на мастила і бензин використову­ють як котельне рідке паливо.

Питання 4.Вторинні методи переробки нафти: термічний і каталітичний крекінг. Ароматизація нафтопродуктів.