Методи зменшення негативного впливу металургії на довкілля.

Щоб запобігти негативному впливу металургії на довкілля, вживають таких заходів:

• інженери-металурги працюють над тим, щоб кокс замінити на водень, бо тоді не виділятимуться шкідливі гази, а лише водяна пара, яка перетворюється на воду;

• щоб уловлювати отруйні гази, на сучасних заводах установлюють фільтри;

• упроваджують безвідходне виробництво;

• насаджують лісозахисні смуги для вловлювання й поглинання пилу.

Запитання для самоконтролю.

1. Що таке руди?

2. Які види металічних руд ви знаєте?

3. Які загальні методи добування металів вам відомі?

4. Опишіть застосування алюмінію та його сплавів.

5. Що таке чавун та сталь, яке їх застосування?

6. У яких галузях промисловості використовуються метали та їх сплави?

7. Які фізичні властивості зумовлюють досить поширене застосування металів в сучасній техніці?

8. Від чого залежить розміщення металургійних комбінатів в Україні?

9. У чому суть шкідливого впливу металургійного виробництва на навколишнє середовище?

Розділ 4. Органічні сполуки.

Самостійна робота №5.

Тема: Вступ. Теорія хімічної будови органічних сполук.

План.

1.Поняття про органічні сполуки.

2.Спільні і відмінні ознаки органічних і неорганічних сполук.

3.Природні і синтетичні органічні сполуки.

4.Становлення і розвиток органічної хімії як науки.

5.Теорія хімічної будови органічних сполук, значення її для органічної хімії.

6.Класифікація органічних сполук.

Література: 1, 3, 7, 12.

Питання 1. Поняття про органічні сполуки.

Методичні рекомендації

При опрацюванні даної теми слід звернути увагу на таке.

Наука ,що займається вивченням органічних сполук називається органічна хімія. До органічних сполук належать не тільки природні речовини, які отримуються при розвитку рослин, або в результаті життєдіяльності тварин, але і багато штучно отриманих в лабораторії речовин.

До складу органічних молекул органічних речовин поруч з вуглецем входять деякі хімічні елементи. Це насамперед водень, кисень, азот, сірка, галогени і фосфор. Інші елементи рідко зустрічаються в органічних сполуках; органічні речовини, які містять благородні гази, невідомі.

Не зважаючи на значну кількість елементів, які входять до складу неорганічних сполук, кількість органічних сполук набагато переважає кількість неорганічних. Сьогодні відомо понад сім мільйонів органічних речовин.

Однією з важливих особливостей органічних сполук, яка накладає відбиток на всю хімічну поведінку, є характер зв’язків між атомами в їх молекулах. У переважній більшості випадків ці зв’язки мають яскраво виражений ковалентний характер. Тому органічні сполуки, як правило, не дисоціюють на іони і порівняно повільно взаємодіють один з одним. Тоді як реакції між електролітами в розчинах протікають майже миттєво, час, необхідний для завершення тієї або іншої реакції між органічними речовинами, звичайно вимірюється годинами, а іноді і днями. От чому в органічній хімії велике значення має застосування різних каталізаторів.

Інша характерна риса органічних сполук полягає в їхній схильності піддаватися при нагріванні без доступу повітря глибоким змінам, в результаті котрих утворюються нові речовини, які мають абсолютно інші властивості. Якщо ж вести нагрівання при доступі повітря або у присутності окисників, то органічні речовини згорають, причому вуглець і водень що входять до їх складу цілком перетворюються на двоокис вуглецю і воду, а азот звичайно виділяється у вільному стані. На цьому заснований елементний аналіз органічних речовин: вміст вуглецю і водню в згорілій речовині визначають за кількістю двоокису вуглецю і води, які утворилися, азот, що виділився, вимірюють безпосередньо, а вміст кисню встановлюють за різницею між вагою згорілої речовини і вагою решти елементів, що містилися в ньому. Дані аналізу і визначення молекулярної ваги дозволяють вивести молекулярну формулу органічної речовини. Проте на відміну від неорганічних сполук молекулярна формула органічної речовини ще не дає уявлення ні про його характер, ні про його властивості. Річ у тому, що відомо дуже багато органічних сполук, які мають однаковий склад і однакову молекулярною вагу, але абсолютно різні фізичні і навіть хімічні властивості.

Це явище, широко поширене серед органічних сполук, одержало назву ізомерії, а речовини, що відповідають одній і тій же молекулярній формулі, але відрізняються за своїми властивостями, називаються ізомерами.

Пояснення різних випадків ізомерії дає теорія будови органічних сполук, створена в шестидесятих роках позаминулого сторіччя Бутлеровим, згідно з якою властивості речовин визначаються не тільки їх якісним і кількісним складом, як вважали раніше, але і внутрішньою будовою молекул, певним порядком з’єднаних між собою атомів, утворюючих молекулу. Цей внутрішній устрій Бутлеров назвав «хімічною будовою».

Особливо важливою була ідея Бутлерова про те, що атоми, з’єднуючись хімічно в певній послідовності відповідно до їх валентності, взаємно впливають один на одного таким чином, що частково змінюється їх власна природа, їх «хімічний зміст». Вчення Бутлерова про хімічну будову молекул складають теоретичну основу органічної хімії.

Питання 2. Спільні і відмінні ознаки органічних і неорганічних сполук.