3 Обробка результатів випробувань

3.1 Крутний момент, М_К, Нм:

М_К = 9,81  l  Р;

3.2 Ефективна потужність двигуна N_e, кВт:

3.3 Витрата палива G_Т, кг/год:

3.4 Питома витрата палива g_e, г/(кВтгод):

3.5 Середній ефективний тиск р_е, Па:

де V_h – робочий об'єм двигуна, л.

3.6 Визначити поправочний коефіцієнт К (див. Л.Р. №1) и привести значення М_К, N_e і р_е до стандартних умов. Результати занести в бланк протоколу.

3.7 Побудувати графіки залежностей М_К0, N_e0, g_e, G_t від n. Визначити характерні точки (n_min, n_max, n_N, n_Mmax, n_gmin).

Контрольні питання

1. Чим характеризується зовнішня швидкісна характеристика?

2. В чому полягають особливості знімання цієї характеристики?

3. Які параметри необхідно реєструвати при зніманні цієї характеристики?

4. Чому характеристика крутного моменту М_К має такий характер протікання?

5. Чому крива G_T тільки зростає, а q_e із зростанням частоти обертання колінчастого валу знижується, а потім зростає?

6. Які параметри двигуна дозволяє оцінити зовнішня швидкісна характеристика?

7. За побудованою характеристикою визначте граничні параметри двигуна.

Лабораторна робота №3 часткові швидкісні характеристики двз

Мета роботи: визначити експериментально залежності ефективної потужності, крутного моменту, питомої і годинної витрат палива ДВЗ від частоти обертання колінчастого вала при неповному навантаженні на двигун.

Устаткування: стенд для випробувань із необхідними приладами, автомобільний двигун, секундомір.

1 Короткі теоретичні відомості і методичні вказівки

Часткові швидкісні характеристики являють собою залежності ефективної потужності N_e, крутного моменту M_K , питомої g_e і годинної G_Т витрат палива ДВЗ від частоти обертання колінчастого вала n при неповному навантаженні на двигун.

Часткові швидкісні характеристики визначають при деякому проміжному положенні дроселя, постійному для всієї характеристики, чи незмінному проміжному положенні важеля керування, що відповідає неповній подачі палива.

2 Порядок виконання роботи

2.1 Ознайомитися з теоретичною інформацією.

2.2 Підготувати бланк протоколу випробувань (додаток В).

2.3 Запустити двигун і прогріти до t_ОР = 75 ÷ 85С, t_М = 80 ÷ 100С. Перевірити роботу вимірювальних приладів.

2.4 Поступово відкривати дросельну заслінку і збільшувати навантаження реостатом, підтримуючи середню частоту обертання двигуна.

2.5 Установивши певну величину відкриття дросельної заслінки, збільшити навантаження, зменшуючи частоту до такої, при якій двигун почне працювати з перебоями. Трохи розвантажити двигун, визначаючи мінімальну частоту обертання, при якій двигун стійко працює в перебігу 10 хвилин. Зробити виміри, заповнивши перший рядок бланка.

2.6 Зменшити навантаження, збільшивши частоту обертання на 200 хв ^–1. Після стабілізації теплового стану зробити виміри і заповнити наступний рядок бланка.

2.7 Повторити дії пункту 2.6 до досягнення максимальної частоти обертання. Для двигунів з обмежувачем частоти n_max = n_ОБМ, для двигунів без обмежувача n_max = 1,1 n (n – номінальна частота, установлена технічними умовами на двигун).