Лабораторна робота № 1 методи і засоби для випробувань двигунів внутрішнього згоряння

Мета роботи: ознайомитися з методами випробувань ДВЗ, параметрами, що визначаються, видами вимірювальної апаратури і вимогами до неї.

1 Умови випробувань

Відповідно до ГОСТ 14846-81*, випробування ДВЗ проводять при температурі навколишнього повітря 283 КТ 313 К СТ  40С) і при атмосферному тиску 80 кПа В 110 кПа (600 мм рт. ст. В 825 мм рт. ст.). Якщо температура і тиск виходять за зазначені межі, їх приводять у протоколі випробувань і в звіті.

При проведенні випробувань температуру охолоджувальної рідини і масла підтримують у межах, зазначених у технічних умовах на двигун. При відсутності таких вказівок температуру охолоджувальної рідини на виході з двигуна підтримують у межах 75 ÷ 85Са температуру масла – у межах 80 ÷ С.

При проведенні випробувань двигунів повітряного охолодження температуру навколишнього повітря підтримують у межах, зазначених у технічних умовах на двигун. При відсутності таких указівок температура навколишнього повітря не повинна перевищувати плюс 40С.

При кожнім випробуванні число точок вимірів повинне бути достатнім для того, щоб при побудові характеристик виявити форму і характер протікання кривої у всьому діапазоні обстежуваних режимів. Показники двигуна повинні визначатися при сталому режимі роботи. Сталий режим роботи – режим, при якому крутний момент, частота обертання колінчастого вала двигуна, температура охолоджувальної рідини, температура масла, а для двигунів повітряного охолодження і температура двигуна змінюються за час виміру не більш, ніж на ±2%.

Значення крутного моменту, частоти обертання і витрати палива повинні визначатися одночасно. До протоколу вносять середнє арифметичне значення результатів двох послідовних вимірів, які не повинні відрізнятися друг від друга більш ніж на 2%.

При ручному керуванні стендом тривалість виміру витрати палива повинна бути не менш 30 с.

2 Стенд для випробувань і апаратура

Двигун випробовують на стенді з гальмівною установкою, яка поглинає механічну енергію і дає змогу змінювати навантаження та варіювати крутний момент. Частоту обертання, витрату палива й повітря та інші величини, що характерізують роботу двигуна, визначають за допомогою ряду пристроїв і приладів.

Стенд для випробувань повинен бути обладнаний апаратурою, яка дозволяє проводити вимір наступних показників відповідно до ГОСТ 14846-81*:

• крутного моменту двигуна, з точністю 0.5 % від максимальних показань, на які розрахована система вимірювання. При вимірі повних навантажень першу чверть шкали не використовують;

• частоти обертання колінчастого вала двигунас точністю 0,5%;

• витрати палива з точністю %;

• температури усмоктуваного повітря з точністю 1С

• температури охолоджувальної рідини з точністю 2С

• температуримасла з точністю 2С

• температурипалива з точністю 2С

• температуригазу (у газових двигунів) з точністю 2С

• температури відпрацювавших газів с точністю 20С (тільки при приймальних випробуваннях)

• барометричного тиску з точністю 200 Па;

• тиску масла з точністю 20 кПа;

• тиску відпрацювавших газів с точністю 3% (тільки при приймальних випробуваннях)

• розрідження у впускному трубопроводі (тільки при приймальних випробуваннях)

• кута випередження запалювання (в карбюраторних двигунах) або кута випередження впорскування (в дизелях) з точністю ±1°;

• тиску наддува.