Екзаменаційний білет №____22___

22. Заміщення факторів виробництва.

Аналізуючи ізокванти, можна визначити показник заміщення одного фактора виробництва іншим. Гранячна норма технологічного заміщення капіталу працею () визначається обсягом праці, яка може замінити одиницю капіталу:

Це означає, що кожну втрачену одиницю капіталу

Рис.1 Ізокванта

необхідно замінювати все більшою кількістю праці. Це пояснюється тим, що фактори виробництва не можуть повністю замінювати один одного.

Кожний з них не може робити те, що може інший, або якщо й мо­же, то гірше.

Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом визначається обсягом капіталу, який може замінити одиницю праці:

Граничну норму технологічного заміщення факторів виробни­цтва можна також розрахувати через граничні продукти.

Дійсно, якщо при зменшенні капіталу з до та зростанні кількості праці з до (див. рис. 1) виробник залишається на тій самій ізокванті, то можна довести таку рівність: Оскільки , а, то

Оскільки і - це зміни сукупного продукту під впливом змін відповідних факторів виробництва (L і К), то на одній ізокванті вони повинні взаємно компенсуватись, щоб загальна кіль­кість продукції не змінилась. Причому зміни сукупного продукту ( і ) різнонаправлені, тобто мають різний знак, адже пра­ця збільшується, а капітал зменшується. Саме через це в доведеній рівності з'являється знак "мінус":

Цю рівність можна переписати і так:

Форма ізокванти (крива випукла до початку системи координат) показує, що гранична норма технологічного заміщення капіталу пра­цею зростає при просуванні вниз уздовж ізокванти (рис. 2).

Це означає, що кожну втрачену одиницю капіталу необхідно замінювати все більшою кількістю праці. Це пояснюється тим, що фактори виробництва не можуть повністю замінювати один одного. Кожний з них не може робити те, що може інший, або, якщо й мо­же, то гірше.

Рис. 2 Зростання граничної норми технологічного заміщення капіталу працею

Зростаюча гранична норма технологічного заміщення капіталу працею властива для більшості виробничих процесів, але існують деякі винятки, де ця залежність дещо інша.

Фактори виробництва можуть використовуватись лише в певній пропорції. Прикладом є співвідношення автомобілів і водіїв. Якщо кількість автомашин незмінна, то збільшення кількості шоферів не призведе до зростання обсягів продукції. І навпаки, збільшення кількості автомобілів при фіксованій кількості шоферів також не покращить ситуацію. Аналогічні приклади можна знайти і в промисловості, і в сільському Рис. 3 Ізокванти при фіксованому співвідношенні факторів виробництва господарстві та в інших галузях і видах виробництва, де співвідношення між факторами виробництва є фіксованим. Ізокванта в цьому випадку матиме вигляд прямого кута, а гранична норма технологічного заміщення буде дорівнювати нулю

52. Екон. Рента

Рента - це ціна, що сплачується за використання землі та ін­ших природних ресурсів, кількість яких жорстко обмежена. Оскіль­ки пропозиція землі абсолютно нееластична, то єдиним дійовим фактором визначення ренти є попит на землю. Він залежить від ці­ни продукції, що вирощується на землі, продуктивності землі та ціп на ресурси, що використовуються разом із землею (добрива). Від­повідно крива попиту переміщується вправо і вліво.

Оскільки земля має різну природну родючість, то власник ро­дючішої землі отримуватиме додатковий економічний прибуток. Він називається диференційною рентою. Власники кращих земель можуть отримувати диференційну ренту навіть у довготривалому періоді, тому що кількість землі обмежена і хтось вже користується родючою землею, а диференційна рента не може бути ліквідована за рахунок перетікання капіталу.

Однак родючість землі може змінюватися внаслідок економі­чної діяльності людини. Економічна родючість землі може також приносити диференційну ренту. Але відмінності економічної ро­дючості менш стабільні і можуть бути ліквідовані, якщо конкурен­ти перейдуть до аналогічного використання землі.

З величиною ренти пов'язана ціна землі:

P = R/r,

де Р - ціна землі, R - рента, г - банківський відсоток.

На графіку показано, як визначається ціна (рента) за використання землі. Криві попиту і пропозиції перетинаються у рівноважній точці е. Саме цій точці відповідає рівень ренти за землю. Якби рента встановилася на рівні, вищому за рівноважну ціну, то величина попиту на землю з боку всіх фірм була б меншою від наявної кількості землі, що пропонується. За цієї умови окремі земельні власники не змогли б здати в оренду (тимчасове користування) свої земельні ділянки. Тому вони пропонували б їхню землю дешевше і, отже, одержали б менший розмір ренти. Так само рента не могла б довго залишатися і нижчою від рівноважного рівня.

R-рента

L-кількість попиту- пропозиції землі

R¹-рівноважна ціна землі

Q-кількість землі

e- точка рівноваги

Обсяг землі, що пропонуєть­ся на ринку, обмежений і не змі­нюється із зміною її ціни, тому пропозиція землі є зовсім нееластичною. Так само буду­ється крива пропозиції інших обмежених природних ресурсів (ро­довища корисних копалин, при­вабливі для туризму території, природні водойми, ріки тощо).

Кількість землі

Механізм форму­вання ренти

3.1. Середній продукт (АТР) –це відношення загального продукту до використаної кількості певного вхідного виробничого фактора.

3.2. Крива байдужості – це крива, що демонструє можливі комбінації двох благ, які дають споживачу рівний обсяг задоволення потреби (чи корисності) і відповідає певній величині загальної корисності.

Варіант 22

Визначте прибуток, який отримає фірма на досконало конкурентному ринку, якщо фірма виробляє 20 тис. телефонів на рік за середніх змінних витратах 17,5 грн. та середніх витратах – 21,5 грн., ринкова ціна телефону – 25 грн. Розвязок: виручка від реалізації телефонів становить:TR=P*Q=25*20000=500тис. грн.; в-ти становлять ТС=АС*Q=21,5*20000=430 тис.грн. Р= TR – ТС=500-430=70 тис.грн. В-дь: прибуток фірми становить 70 тис.грн.