2.3. Структуровані та слабоструктуровані задачі

Різницю між добре структурованими та слабо структурованими задачами можна проілюструвати на прикладі таких задач:

Задача №1. Андрій сказав, що в нього у два рази більше сестер, чим братів. Його сестричка Аня пояснила, що в неї стільки ж сестер, скільки й братів. Потрібно визначити, скільки хлопчиків та дівчинок у родині Андрія.

Задача №2. Потрібно розробити заходи щодо стимулювання народжуваності в регіоні N.

Перша задача може бути розв'язана шляхом складання математичного рівняння. Позначимо число хлопчиків через Х. Тоді, зі слів Андрія, число дівчинок дорівнює 2(Х-1). Зі слів Ані можна скласти рівняння 2(Х-1)-1=Х. Рішення цього рівняння: Х=3. Таким чином, у родині Андрія 3 хлопчики та 4 дівчинки. Описана процедура розв'язання задачі не залежить від того, у якій країні живе хлопчик Андрій, скільки йому років, у якому році розв'язується задача й т.п. Процедура пошуку рішення чітко визначена та заздалегідь відома для будь-яких значень використовуваних змінних.

У той же час рішення другої задачі залежить від безлічі факторів, пов'язаних з економічною та соціальною ситуацією в регіоні N. У такій задачі зазвичай немає єдиного правильного рішення і єдиного правильного способу одержання цього рішення. У зв'язку із цим розв'язання задачі №2 вимагає застосування творчого (креативного, латерального) мислення ОПР. Очевидно, рішення задачі №2 належить до класу слабо структурованих.

Тема 3. Нормативна теорія прийняття рішень

3.1. Теорія прийняття рішень

Що буде, якщо людина прийме помилкове рішення при виборі нової пари носків? Або проведе вечір «не оптимальним чином»? Наслідком такої помилки будуть даремно витрачені кілька гривень і зіпсований настрій. А якщо керівник підприємства помилиться при виборі постачальника або ринку збуту. Втрати доходів підприємства обернуться скороченням виробництва, зменшенням дивідендів і зниженням зарплати у десятків або сотень чоловік. Як вже було сказано в розділі №1, управлінські рішення призводять до більш серйозних наслідків, ніж рішення побутові. Крім того, процес прийняття управлінських рішень відрізняється високою складністю (рис. 3.1), і ця складність зростає з розвитком людської цивілізації. Так, минуле ХХ століття привнесло наступні труднощі в процес розробки управлінських рішень:

Зросла взаємозалежність рішень, прийнятих у різних сферах.

З'явилися нові, надзвичайно складні об'єкти, які вимагають прийняття відповідальних рішень - хімічні виробництва, атомні електростанції, ракетно-космічні комплекси й т.п.

Збільшилося число факторів, які необхідно враховувати при оцінюванні наслідків альтернатив.

Збільшилося число критеріїв оцінки альтернатив. Поряд з такими звичними критеріями, як прибуток та витрати, з'явилися нові: вплив на навколишнє середовище, здоров'я нації, попередження надзвичайних ситуацій, конкуренція на світовому ринку, соціальна відповідальність.... Сучасні менеджери при прийнятті рішень враховують інтереси різного роду економічних суб'єктів.

Відповіддю на труднощі та відповідальність у прийнятті ділових рішень стало виникнення в середині ХХ століття нової наукової дисципліни – теорії прийняття рішень (ТПР).

Теорія прийняття рішень - це наукова дисципліна, задачами якої є: а) дослідження того, як люди приймають рішення; б) розробка методів прийняття рішень, які допомагають обґрунтувати вибір найкращого варіанта з декількох можливих.

Як видно з наведеної дефініції, теорія прийняття рішень займається двома класами задач. У зв'язку із цим у ній виділяють дві взаємозалежні складові: дескриптивну та нормативну теорії. Дескриптивна складова описує реальну поведінку та мислення людей у процесі прийняття рішень. Нормативна складова, навпаки, пропонує людям, як їм варто приймати рішення. Нормативна складова є математичною, тому що вона базується на строгих математичних моделях і розрахунках. Дескриптивна складова є психологічної, тому що вона базується на дослідженні психології людини.

Рис. 3.1. Портрет ОПР в умовах прийняття рішень підвищеної складності