Значення очікуваного ефекту реалізації альтернатив

	S1 P1=0,6	S2 P2=0,3	S3 P3=0,1	Очікуваний ефект
A1	10	12	14	11
A2	11	12	13	11,5
A3	12	12	12	12

11-й етап. Порівняння альтернатив за величиною очікуваного ефекту та вибір найкращої. Якщо проблема була правильно визначена, а альтернативні рішення ретельно зважені й оцінені, то зробити вибір (тобто прийняти рішення) порівняно легко: керівник просто вибирає альтернативу з найбільш сприятливим значенням очікуваного ефекту. У нашому прикладі такою альтернативою є А₃, тобто постачальник ВАТ «Передовик».

12-й етап. Ухвалення рішення, тобто затвердження плану виходу з проблемної ситуації. На даному етапі здійснюється визначення етапів, термінів та виконавців ухваленого рішення. Кінцевим результатом робіт на даному етапі є одержання відповідей на наступні питання: Що робити? Де робити? Кому робити? Коли робити? Як робити? Потім завдання доводять до виконавців. У нашому прикладі підприємство ВАТ «Вибір» налагоджує взаємодію з постачальником ВАТ «Передовик», - і в такий спосіб цикл ухвалення рішення завершується.

Тема 2. Види рішень і задач прийняття рішень

2.1. Класифікація рішень

Як вже було сказано, рішення підрозділяються на побутові та управлінські. Крім цього існує ще цілий ряд інших класифікацій рішень. Залежно від рівня керівної інстанції виділяють управлінські рішення вищого, середнього та нижчого рівня. Залежно від повноти вихідної інформації виділяють рішення в умовах визначеності та невизначеності.

Залежно від кількості розглянутих альтернатив рішення підрозділяють на наступні групи: бінарні, стандартні, багатоальтернативні та безперервні.

Бінарне рішення – це вибір, який здійснюється при наявності тільки двох альтернатив («так» та «ні»).

Стандартне рішення – це вибір, який здійснюється при невеликій кількості альтернатив.

Багатоальтернативе рішення – це вибір, який здійснюється при великому, але кінцевому числі альтернатив.

Безперервне рішення – це вибір, який здійснюється при безкінечному числі альтернатив.

Залежно від способу обґрунтування вибору рішення підрозділяються на раціональні, інтуїтивні та засновані на судженнях.

Раціональні рішення – це вибір, який обґрунтовується за допомогою об'єктивного аналітичного процесу.

Інтуїтивні рішення – це вибір, який не обґрунтовується, а приймається тільки на основі відчуття того, що він правильний. Особа, яка приймає рішення, не займається при цьому свідомим зважуванням «за» та «проти» по кожній альтернативі.

Рішення, засновані на судженнях – це вибір, обумовлений накопиченим досвідом. Людина використовує знання про те, що траплялося в подібних ситуаціях раніше, щоб спрогнозувати результат альтернативних варіантів вибору в існуючій ситуації. Спираючись на здоровий глузд, вона вибирає альтернативу, яка принесла успіх у минулому.

2.2. Структуровані та слабоструктуровані рішення та задачі

Залежно від того, наскільки чітко визначена процедура вибору, рішення підрозділяються на добре структуровані (їх також називають запрограмованими) і слабо структуровані (інша назва - незапрограмовані).

Добре структуровані (запрограмовані) рішення – це рішення, процедура прийняття яких заздалегідь чітко визначена (як, наприклад, процедура розв'язання математичного рівняння).

Слабо структуровані (незапрограмовані) рішення – це рішення, які приймаються в ситуаціях, що відрізняються новизною, внутрішньою неструктурованістю та неповнотою інформації, різноманіттям та складністю впливу різних факторів. Такі проблемні ситуації називають слабо структурованими проблемами. У таких ситуаціях не існує заздалегідь регламентованих адекватних моделей знаходження рішення. Тому основну роль у пошуку рішення грає людина (ОПР), яка самостійно розробляє процедуру прийняття рішення.

На практиці не багато управлінських рішень виявляються добре структурованими або слабо структурованими в чистому вигляді. До числа явно запрограмованих можна віднести, наприклад, рішення про кількість працівників у цеху (К), якщо відомо план випуску цеху (В) і продуктивність праці персоналу за певний період (П). Розрахунок у цій задачі буде вестися за заздалегідь визначеною формулою: ДО=В/П. До числа слабо структурованих можна віднести рішення, які відповідають на наступні питання: Якою має бути мета організації? Як поліпшити продукцію? Як удосконалити структуру управлінського підрозділу? Як підсилити мотивацію підлеглих?

Далі буде показано, що саме для підтримки слабо структурованих рішень був розроблений той вид інформаційних систем, які називають системами підтримки прийняття рішень (СППР).

Класифікація рішень на добре і слабо структуровані має велике значення для автоматизації підтримки прийняття рішень. Дані класи рішень вимагають різних підходів до організації процесу вибору: якщо для добре структурованих рішень можлива розробка стандартних процедур вибору, то у випадку слабо структурованих рішень потрібен індивідуальний підхід, що ускладнює їхню автоматизацію.