- •1.Культура стародавніх цивілізацій Сходу. Загальна характеристика.
- •2. Культура Месопотамії. Її основні досягнення.
- •3. Основні риси культури стародавнього Єгипту.
- •4. Релігія, міфологія та культура давнього Єгипту
- •Роль релігійних вірувань у житті стародавніх єгиптян
- •5.Культурні досягнення стародавніх єгиптян
- •6.Характерні риси культури Стародавнього Китаю.
- •7. Релігія та культура Стародавнього Китаю.
- •8. Здобутки культури Стародавнього Китаю.
- •9. Особливості давньоіндійської культури.
- •10.Здобутки культури Стародавньої Індії
- •11. Характерні риси й особливості культури Античного світу.
- •12.Давньогрецька культура
- •13. Мистецтво Стародавньої Греції.
- •14. Римська культура: основні тенденції розвитку.
- •15. Особливості культури Стародавнього Риму.
- •16. Європейська культура на світанку Середньовіччя.
- •18.Досягнення арабської науки іх – хі століття.
- •19. Культура середньовічного Китаю.
- •20. Культура середньовічної Японії.
- •21. Культура Китаю в XVI – XVII ст.
- •22. Культура Індії в XVI – XVII ст.
- •23. Культура Османської імперії в хvі – хvіі ст.
- •24. Культурний розвиток країн світу в епоху Відродження: загальна характеристика
- •25.Культура Відродження в Європі: періодизація, передумови, основні риси.
- •26.Митці італійського Відродження.
- •27. Північне Відродження. Загальна характеристика.
- •28. Доба бароко в європейській культурі: загальна характеристика.
- •29. Характерні риси художнього стилю рококо.
- •30. Особливості культури нового часу.
- •31. Культурний розвиток країн Європи та Північної Америки наприкінці XVIII – першої половини XIX століття. Загальна характеристика.
- •32. Розвиток техніки і науки в країнах Європи та Північної Америки наприкінці XVIII – першої половини XIX століття
- •Основні винаходи та їх використання
- •Найважливіші відкриття у природничо-математичних науках кінця XVIII – першої половини XIX століття
- •33. Основні напрями розвитку європейської літератури наприкінці XVIII – першої половини XIX століття.
- •34. Основні напрямки розвитку європейського мистецтва наприкінці XVIII – першої половини XIX століття.
- •35. Культура зарубіжних країн другої половини хіх – початку хх століття.
- •36. Нові напрямки в розвитку європейської літератури другої половини хіх – початку хх століття.
- •37. Модерністські напрямки в європейському мистецтві другої половини хіх – початку хх століття
- •38.Культурний розвиток країн світу в хх – на початку ххі сторіччя. Загальна характеристика.
- •Загальна характеристика напрямів розвитку культури в другій половині хх – на початку ххі століття
- •39. Основні тенденції розвитку культури першої половини хх століття та її культурно-історична специфіка.
- •40. Розвиток освіти, науки, техніки країн світу в першій половині хх століття.
- •41. Особливості розвитку літератури країн світу в першій половині хх століття.
- •42. Основні ідеї та напрямки розвитку мистецтва у першій половині хх століття.
- •43. Основні напрями модернізму в культурному розвитку країн світу хх ст.
- •44. Культура країн зарубіжного світу в другій половині хх – на початку ххі століття.
- •Розвиток сучасної науки
- •45. Напрямки в мистецтві другої половини 20 століття
- •46. Художні напрями постмодернізму в сучасній культурі.
- •47. Розвиток образотворчого мистецтва, театру, кіно, архітектури, музики у другій половині XX століття.
- •48. Особливості розвитку кіно в першій половині хх століття.
- •49. Особливості розвитку кінематографу в другій половині хх століття.
- •50. Художні напрями в літературі та мистецтві (1945 р. – початок 21 століття)
42. Основні ідеї та напрямки розвитку мистецтва у першій половині хх століття.
10-ті роки ХХст. – продовження розвитку реалістичної традиції та модернізму
20-50-ті роки ХХст. – еволюція модерністських напрямків і течій
50-ті – початок розвитку масової культури
Основний феномен ХХ ст. – модернізм. Основною метою мистецтва стає не зміст і сенс предмета, а суб’єктивний самовираз художника. Друга особливість – орієнтованість на невелику групу людей(елітарність)
Першою стадією розвитку модернізму був декаданс: туга за втраченими духовними іделами, естетизм, аморальність, індивідуалізм і т.п. Найяскравіші представники: у літературі(О.Уайльд, О.Блок, К.Бальмонт), у живописі(Е. Мунк, М.Чурльоніс).
«Позадекадентський» модернізм – експресіонізм. Виник у Німеччині напередодні Першої Світової Війни. Для художників-експресіоністів світ вбачався абсурдним, негармонійним і ворожим щодо «природної» людини, тому вони користувалися такими художніми засобами: сміливе сполучення кольорів, зміщення планів, ламані лінії, непропорційні форми, деформація зображення. Представники напряму: у живописі(Е.Кірхнер, О.Кокошка, Г.Гросс), у літературі(«драма крику» - Г.Кайзер, Е. Толлер), у музиці(Р.Штраус, А.Шонберг).
Французькі фовісти(«дикі») належать до однієї з течій експресіонізму. Харктерні риси:прагнення художньо виразити свої емоції через кольорові контрасти, спрощення і умовні форм(об’єм і простір майже відсутні). Представники: А. Маттіс, Р.Дюфі, А. Марке.
Кубісти. Всі предмети і явища реального світу можна передати у вигляді простих геометричних фігур, вибір і зображення яких залежить від суб’єктивного смаку художника, максимально пориваючи з буденною логікою і фізичними закономірностями реального світу. Відмов від традиційних художніх засобів(тривімирний простір, атмосфера, світло). Основні представники: Ж.Брак, П.Пікассо.
Футуризм(від лат. «майбутнє»). Основоположник – ФіліппоМарінетті, італієць, який проголосив смерть мистецтва минулого і народження мистецтва майбутнього. Футуристи часто пов’язували свою творчість з ідеологіями фашизму та комунізму, а також вважали, що мистецтво не повинне відображати дійсність. Основний об’єкт мистецтва – рух, що символізує культ техніки та урбанізації суспільства. Рух передавався за допомогою повторенню деталей предмета(безліч ніг двічини, яке йде по балкону у картині Северіні) – це дивізіонізм. Найбільш яскраво футуризм представлений у літературі(В.Маяковський, В.Хлєбніков, Ф.Марінетті ).А також у музиці(«музика шуму від Машини і Струму» - брюїстистська)
Абстракціонізм (від лат. «далекий від дійсності»). Початок припадає на 10-ті роки ХХст., а друга хвиля – після Другої світової війни(супрематизм, неопластицизм тощо). Відмова від зображення реальної дійсності та людини. Існує два основні напрямки абстракціонізму:
Прагнення до гармонізації безформених кольорових композицій(В.Кандинський). Картини нагадують безформені кольорові плями з ламаними лініям, в той час як кожен колір символізує стан душі художника(жовтий-безумство, червоний-мужність, зелений - гармонію).
Створення геометричних абстракцій(К. Малевич, П.Мондріан).
Під час ПСВ виникає дадаїзм, представників якого об’єднувала ненависть не тільки до війни, а й до суспільства. У літературі дадаїзм був виражений «фонетичними поемами» - одночасне читання віршів різних поетів, вірші з окремих слогів і словосполучень. Замість картин створювалися колажі.
На основі дадаїзму виник сюрреалізм(«над реалізм»). Пошуки втечі від соціальної несправедливості світу у підсвідоме шляхом інтуїції та звільнення від кайданів розуму, логіки, моралі. Основні риси: ірраціональна композиція, «обман зору», «з’єднання нез’єднуваного» , песимізм, протиставлення людини і суспільства. Представники: С.Далі і його «критично-параноїдальний» художній метод, С.Беккет і «театр абсурду», А.Бретон(лтіература).