42. Основні ідеї та напрямки розвитку мистецтва у першій половині хх століття.

10-ті роки ХХст. – продовження розвитку реалістичної традиції та модернізму

20-50-ті роки ХХст. – еволюція модерністських напрямків і течій

50-ті – початок розвитку масової культури

Основний феномен ХХ ст. – модернізм. Основною метою мистецтва стає не зміст і сенс предмета, а суб’єктивний самовираз художника. Друга особливість – орієнтованість на невелику групу людей(елітарність)

Першою стадією розвитку модернізму був декаданс: туга за втраченими духовними іделами, естетизм, аморальність, індивідуалізм і т.п. Найяскравіші представники: у літературі(О.Уайльд, О.Блок, К.Бальмонт), у живописі(Е. Мунк, М.Чурльоніс).

«Позадекадентський» модернізм – експресіонізм. Виник у Німеччині напередодні Першої Світової Війни. Для художників-експресіоністів світ вбачався абсурдним, негармонійним і ворожим щодо «природної» людини, тому вони користувалися такими художніми засобами: сміливе сполучення кольорів, зміщення планів, ламані лінії, непропорційні форми, деформація зображення. Представники напряму: у живописі(Е.Кірхнер, О.Кокошка, Г.Гросс), у літературі(«драма крику» - Г.Кайзер, Е. Толлер), у музиці(Р.Штраус, А.Шонберг).

Французькі фовісти(«дикі») належать до однієї з течій експресіонізму. Харктерні риси:прагнення художньо виразити свої емоції через кольорові контрасти, спрощення і умовні форм(об’єм і простір майже відсутні). Представники: А. Маттіс, Р.Дюфі, А. Марке.

Кубісти. Всі предмети і явища реального світу можна передати у вигляді простих геометричних фігур, вибір і зображення яких залежить від суб’єктивного смаку художника, максимально пориваючи з буденною логікою і фізичними закономірностями реального світу. Відмов від традиційних художніх засобів(тривімирний простір, атмосфера, світло). Основні представники: Ж.Брак, П.Пікассо.

Футуризм(від лат. «майбутнє»). Основоположник – ФіліппоМарінетті, італієць, який проголосив смерть мистецтва минулого і народження мистецтва майбутнього. Футуристи часто пов’язували свою творчість з ідеологіями фашизму та комунізму, а також вважали, що мистецтво не повинне відображати дійсність. Основний об’єкт мистецтва – рух, що символізує культ техніки та урбанізації суспільства. Рух передавався за допомогою повторенню деталей предмета(безліч ніг двічини, яке йде по балкону у картині Северіні) – це дивізіонізм. Найбільш яскраво футуризм представлений у літературі(В.Маяковський, В.Хлєбніков, Ф.Марінетті ).А також у музиці(«музика шуму від Машини і Струму» - брюїстистська)

Абстракціонізм (від лат. «далекий від дійсності»). Початок припадає на 10-ті роки ХХст., а друга хвиля – після Другої світової війни(супрематизм, неопластицизм тощо). Відмова від зображення реальної дійсності та людини. Існує два основні напрямки абстракціонізму:

1. Прагнення до гармонізації безформених кольорових композицій(В.Кандинський). Картини нагадують безформені кольорові плями з ламаними лініям, в той час як кожен колір символізує стан душі художника(жовтий-безумство, червоний-мужність, зелений - гармонію).

2. Створення геометричних абстракцій(К. Малевич, П.Мондріан).

Під час ПСВ виникає дадаїзм, представників якого об’єднувала ненависть не тільки до війни, а й до суспільства. У літературі дадаїзм був виражений «фонетичними поемами» - одночасне читання віршів різних поетів, вірші з окремих слогів і словосполучень. Замість картин створювалися колажі.

На основі дадаїзму виник сюрреалізм(«над реалізм»). Пошуки втечі від соціальної несправедливості світу у підсвідоме шляхом інтуїції та звільнення від кайданів розуму, логіки, моралі. Основні риси: ірраціональна композиція, «обман зору», «з’єднання нез’єднуваного» , песимізм, протиставлення людини і суспільства. Представники: С.Далі і його «критично-параноїдальний» художній метод, С.Беккет і «театр абсурду», А.Бретон(лтіература).