- •1.Культура стародавніх цивілізацій Сходу. Загальна характеристика.
- •2. Культура Месопотамії. Її основні досягнення.
- •3. Основні риси культури стародавнього Єгипту.
- •4. Релігія, міфологія та культура давнього Єгипту
- •Роль релігійних вірувань у житті стародавніх єгиптян
- •5.Культурні досягнення стародавніх єгиптян
- •6.Характерні риси культури Стародавнього Китаю.
- •7. Релігія та культура Стародавнього Китаю.
- •8. Здобутки культури Стародавнього Китаю.
- •9. Особливості давньоіндійської культури.
- •10.Здобутки культури Стародавньої Індії
- •11. Характерні риси й особливості культури Античного світу.
- •12.Давньогрецька культура
- •13. Мистецтво Стародавньої Греції.
- •14. Римська культура: основні тенденції розвитку.
- •15. Особливості культури Стародавнього Риму.
- •16. Європейська культура на світанку Середньовіччя.
- •18.Досягнення арабської науки іх – хі століття.
- •19. Культура середньовічного Китаю.
- •20. Культура середньовічної Японії.
- •21. Культура Китаю в XVI – XVII ст.
- •22. Культура Індії в XVI – XVII ст.
- •23. Культура Османської імперії в хvі – хvіі ст.
- •24. Культурний розвиток країн світу в епоху Відродження: загальна характеристика
- •25.Культура Відродження в Європі: періодизація, передумови, основні риси.
- •26.Митці італійського Відродження.
- •27. Північне Відродження. Загальна характеристика.
- •28. Доба бароко в європейській культурі: загальна характеристика.
- •29. Характерні риси художнього стилю рококо.
- •30. Особливості культури нового часу.
- •31. Культурний розвиток країн Європи та Північної Америки наприкінці XVIII – першої половини XIX століття. Загальна характеристика.
- •32. Розвиток техніки і науки в країнах Європи та Північної Америки наприкінці XVIII – першої половини XIX століття
- •Основні винаходи та їх використання
- •Найважливіші відкриття у природничо-математичних науках кінця XVIII – першої половини XIX століття
- •33. Основні напрями розвитку європейської літератури наприкінці XVIII – першої половини XIX століття.
- •34. Основні напрямки розвитку європейського мистецтва наприкінці XVIII – першої половини XIX століття.
- •35. Культура зарубіжних країн другої половини хіх – початку хх століття.
- •36. Нові напрямки в розвитку європейської літератури другої половини хіх – початку хх століття.
- •37. Модерністські напрямки в європейському мистецтві другої половини хіх – початку хх століття
- •38.Культурний розвиток країн світу в хх – на початку ххі сторіччя. Загальна характеристика.
- •Загальна характеристика напрямів розвитку культури в другій половині хх – на початку ххі століття
- •39. Основні тенденції розвитку культури першої половини хх століття та її культурно-історична специфіка.
- •40. Розвиток освіти, науки, техніки країн світу в першій половині хх століття.
- •41. Особливості розвитку літератури країн світу в першій половині хх століття.
- •42. Основні ідеї та напрямки розвитку мистецтва у першій половині хх століття.
- •43. Основні напрями модернізму в культурному розвитку країн світу хх ст.
- •44. Культура країн зарубіжного світу в другій половині хх – на початку ххі століття.
- •Розвиток сучасної науки
- •45. Напрямки в мистецтві другої половини 20 століття
- •46. Художні напрями постмодернізму в сучасній культурі.
- •47. Розвиток образотворчого мистецтва, театру, кіно, архітектури, музики у другій половині XX століття.
- •48. Особливості розвитку кіно в першій половині хх століття.
- •49. Особливості розвитку кінематографу в другій половині хх століття.
- •50. Художні напрями в літературі та мистецтві (1945 р. – початок 21 століття)
30. Особливості культури нового часу.
Європейська культура епохи Нового часу охоплює XVII-XVIII ст. З цією епохи були характерними дедалі більшого поширення капіталістичних відносин за збереження елементів феодалізму, жорстка боротьба держав за панування на світовому ринку й широкомасштабна колонізація ними величезних територій на континентах Африки, Азії, і Америки. Становлення цивілізації нових типів супроводжувалося твердженням зростаючого громадського класу – буржуазії, завершенням формування європейських націй і централізованих монархічних держав. Відбувалося розкладання феодальної формації. Це була доба буржуазних революцій, вплинули зміну світоглядних установок культури. Заявив про права індивідуалізм, розгорнулося підприємництво.Складалася нова наукова картина світу, методологія дослідно-експериментальних досліджень, і система цінностей практичного людини.
Епоха Нового часу відзначено інтенсивним розвитком культури, зростом і диференціацією наук. Завдяки бурхливого розвитку природознавства і технічного прогресу у другій половині XVIII в. стався промисловий переворот, завершив перехід від мануфактурного виробництва до фабричного, що у ранній період ґрунтувався на часткової механізації виробничих процесів. Первісне нагромадження капіталу супроводжувалося у крупних західноєвропейських країнах масової пролетаризацією і експлуатацією трудових соціальних верств.
Головною характеристикою цивілізації та Міністерства культури Нового періоду став раціоналізм. У економіці він виявився у характерне для підприємця-буржуа суворому розрахунку, планомірному і тверезому прагнення до поставленої мети, використанні капіталу наукових і виробничих ресурсів, продуманої організації праці; у політиці – у підпорядкуванні громадянського нашого суспільства та державно-правових інститутів принципам доцільного функціонування. Крізь призму теорії громадського договору суспільство бачилося саме як доцільно організований механізм. У філософії та науку центральне місце відводилося раціональним методам, які забезпечують об'єктивне пізнання світу. На першому плані висунулися вимоги доказового знання, логічно несуперечливої теорії. Світ не здавався чудесним і загадковим, усі його частини сприймалися улаштованими із природничих незмінним законам. У повсякденному життя здоровий глузд взяв гору над догматизмом і містицизмом.
У культурі Нового часу з'явився новий нетрадиційний тип особистості, на яку були характерними автономність й прагнення до свободи. Людина Нового часу не задовольнявся спочатку даним, а цілеспрямовано вибудовував своє Я свій предметний світ. Заодно він дедалі впевненіше спирався на константні мотиви поведінки, дедалі більше звільнявся від забобонів і беззвітних дій, прагнув управляти собою.
Проте, що у ідеалі вільним самовладним творцем, рухомим розумом, людина Нового часу, вже більше не почувався центром Всесвіту. Світоуявлення, породжене сміливими астрономічними ідеями і теоріями Коперника, Бруно і Галілея, наводило на думку, що земля – лише з багатьох світів, а нескінченному космічному просторі взагалі немає центру. І далі дотримувався висновок у тому, що людина – лише частка світобудови. Перетворення Бога на якусь «вмістилище» світу й у трансцендентний силу, яка призвела універсум в рух, в природні і соціальні процеси (думка І. Ньютона), хоч і вело до утвердження уявлень про автономію і свободам, але водночас посилювало відчуття самотності й незахищеності людини у світі («Думки» Б. Паскаля), слабкості земного буття, приреченості діяти на власний страх і ризик самостійно і в усьому покладатися лише з себе. У культурі намітився інтерес до розуміння внутрішньої злагоди людини, що проявився головним чином художній творчості.
Індивідуалістичне бачення світу призвело до фаустівського одностороннього розуміння свободи західним людиною як розширення власного присутності світі. Їхній експансіонізм є виявився у нездоланному бажанні панувати над природою, в колоніальної політики і релігійної місіонерської діяльності.
Ще один важливо новоєвропейської культури та цивілізації – практицизм. Він переважав й у економічної стратегії, що грунтувалась на прагненні збільшити майно, отримати найбільшу прибуток за свого капіталу, й у науковому знанні, яке всі більше орієнтувалося на практичний результат. Саме поведінку імущих класів дедалі більше переймалося духом утилітаризму. Практицизм разом із індивідуалізмом ліг основою буржуазного світогляду способу життя.