![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Основні дефініції поняття «Логіка».
- •4) Спеціальна навчальна дисципліна, яка протягом багатьох віків була обов’язковим елементом європейської системи освіти;
- •2.Поняття «культура мислення».
- •3.Формальні правила міркування.
- •4.Порівняльна характеристика формального та змістового правил міркування
- •5.Характеристика визначень,мислення, абстрактного мислення.
- •6.Освновні форми чуттєвого пізнання.
- •7.Характерні риси абстрактного мислення.
- •8.Дефініція предмета логіки, як науки.
- •9.Поняття про форми мислення.
- •10.Характеристика основних формально-логічних законів.
- •11.Істиність і формальна правильність міркування.
- •12.Дефініція мови.
- •13.Типологія мов.
- •14.Мова як знакова система. Види знаків.
- •15.Рівні семіотичного аналізу мови.
- •16.Формалізація як загальнонауковий феномен.
- •17.Особливості формалізації в логіці.
- •1) Метод логіки, який полягає в застосуванні формалізованої мови до вивчення предмета логіки;
- •2) Процес кодування засобами формально-логічної теорії фрагментів наукових теорій чи самих теорій;
- •3) Відображення понять логічної семантики в поняттях логічного синтаксису (наприклад, семантичне відношення логічного слідування виражають через синтаксичне відношення – вивідність).
- •18.Порівняльна характеристика природної і формалізованої мови.
- •19.Історичний характер логіки, як науки.
- •20.Особливості логіки стародавньої Індії.
- •21.Попередники логіки Аристотеля у Стародавній Греції.
- •22.Основні твори Аристотеля з Логіки.
- •23.Логічне вчення Аристотеля.
- •24.Характерні риси логіки Стоїків.
- •25.Схоластична логіка.
- •26.Індуктивна логіка Бекона
- •27.Співвідношення традиційної логіки та сучасної.
- •28.Формалізація, як метод логіки.
- •31.Види ознак предмета думки.
- •32.Дефініція змісту поняття.
- •33.Типологія ознак за субстанціональністю.
- •34.Родові та видові ознаки.
- •35.Дефініція обсягу поняття.
- •36.Типологія видів понять.
- •37.Логічні відношення між сумісними поняттями.
- •38.Логічні відношення між несумісними поняттями.
- •40.Структура операцій поділу понять.
- •41.Види поділу понять.
- •42.Правила поділу понять та можливі помилки при їх порушенні.
- •43.Природна та штучна класифікація.
- •44.Розчленування цілого та частини.
- •45.Види визначення.
- •46.Структура операції «визначення понять».
- •47.Види реальних дефініцій.
- •1) Явну вказівку на вихідні елементи (вони або повністю перераховуються, або дається критерій, за яким можна виділити їх із певної множини);
- •2) Правила утворення із вихідних елементів похідних;
- •3) Обмеження, яке вказує, що окрім наведених в 1 і утворених відповідно до 2 немає ніяких інших, які б належали множині, що визначається.
- •48.Види номінальних дефініцій.
- •49.Правила визначень.
- •50.Які існують найуживаніші дефініції судження?
- •51.Логічна структура судження.
- •52.Співвідношення понять: «судження», « речення», «висловлювання».
- •53.Типологія атрибутивних суджень за кількістю і якістю.
- •54.Розподіленість термінів атрибутивного судження.
- •55.Види логічних відношень між атрибутивними судженнями.
- •56.Типологія суджень з відношеннями.
- •57.Змістовий та формальний аспект трактування суджень існування.
- •58.Поділ суджень на категоричний та некатегоричний.
- •59.Поняття «Модальність».
- •60.Види суджень за об’єктивною та логічною модальністю.
- •1) Судження можливості;
- •2) Судження дійсності;
- •3) Судження необхідності.
- •2) Достовірні.
- •61.Роль запитання в пізнанні.
- •62.Типологія запитань.
- •63.Види відповідей.
- •64.Співвідношення граматичного та логічного сполучника.
- •65.Використання мови логіки висловлювань для тлумачення складних суджень.
- •66. Характеристика логічних відношень між складними судженнями.
- •67.Структура умовиводу.
- •68. Поняття дедуктивного та індуктивного умовиводу.
- •69.Поняття висновку логіки висловлювань.
- •70 Типологія правил висновку логіки висловлювань.
- •71.Визначення основних прямих правил.
- •72. Характеристика основних непрямих правил.
- •73. Способи обґрунтування правил висновку логіки висловлювань.
- •74.Побудова доведення правила висновку.
- •77. Побудова аналітичної таблиці.
- •80. Правило транзитивності імплікації.
- •81. Різновиди розділово-категоричного силогізму.
- •82. Поняття дилеми.
- •83. Правила побудови розділово-категоричних умовиводів.
- •84. Логічна структура дилем.
- •85. Обернення як безпосередній умовивід.
- •86. Характеристика перетворення та протиставлення предикату як безпосередніх умовиводів.
- •87. Умовиводи за логічним квадратом.
- •88. Обгрунтування умовиводів за логічним квадратом.
- •89. Структура простого категоричного силогізму.
- •90. Поняття фігури та модусу простого категоричного силогізму.
- •91. Загальні правила простого категоричного силогізму.
- •92. Спеціальні правила фігур простого категоричного силогізму та їх обгрунтування.
- •93. Виведення модусів фігур простого категоричного силогізму.
- •94. Обгрунтування модусів II, III та іv фігур шляхом звернення їх до модусів і фігури.
- •95. Визначення недедуктивного умовиводу.
- •96. Типологія умовиводів.
- •97. Характерні особливості повної індукції.
- •98. Своєрідність математичної індукції.
- •99. Види неповної індукції.
- •100. Визначення популярної індукції.
- •101. Заходи, які підвищують надійність висновку у популярній індукції.
- •103. Визначення аналогії як умовиводу.
- •104. Структура умовиводів за аналогією.
- •1) Судження про наявність основи у зразка;
- •106. Умови підвищення ефективності аналогій.
- •108. Визначення доведення як логічної процедури.
- •109. Характеристика структури доведення.
- •1) Факти дійсності;
- •111. Визначення прямого доведення.
- •112. Основа поділу доведень на прямі та непрямі.
- •113. Поняття апагогічного доведення.
- •114. Хід побудови апагогічного доведення.
- •115. Визначення розділового доведення.
- •116. Характеристика спростування як логічної процедури.
- •118. Способи спростування тези.
- •1. Вводиться припущення, що наявна тези істинна.
- •2. Друге правило вимагає, щоб теза протягом всього процесу обгрунтування залишалася незмінною.
- •121. Правила стосовно аргументів.
- •2. Аргументи мають бути достатньою підставою для тези.
- •122. Помилки, які виникають при порушенні правил стосовно
- •123. Характеристика правила стосовно демонстрації.
118. Способи спростування тези.
Існують такі способи спростування:
а) спростування тези фактами;
б) спростування тези шляхом доведення істинності нової тези;
в) спростування тези шляхом виведення з неї наслідків, що суперечать дійсності.
г) Спростування тези фактами.
Спростування тези шляхом доведення істинності іншої тези.
В основі цього способу спростування лежить закон виключеного третього: «Із двох суперечливих суджень одне обов’язково істинне, а друге обов’язково хибне» Досить у ході дискусії довести, що істинною є нова теза, якпопередня буде відкинута.
Спростування тези шляхом виведення з неї наслідків, що суперечать дійсності.
Процедура спростування тези таким способом передбачає такі кроки:
1. Вводиться припущення, що наявна тези істинна.
2. Із прийнятої тези виводять наслідок.
3. Застосовують правило умовно-категоричного силогізму: «Якщо наслідок хибний, то основа буде хибною».
119. Спростування аргументів і демонстрації.
Існує ряд способів спростування аргументів:
1) встановлення хибності аргументів;
2) встановлення недостатності аргументів відносно тези;
3) виявлення сумніву в істинності аргументів;
4) виявлення сумніву в надійності джерела аргументів.
Проаналізуємо кожен із способів.
1. Встановлення хибності аргументів.
Якщо встановлюють хибність аргументів, які використовуються у доведенні, то цим самим тезу відкидають як необгрунтовану.
2. Встановлення недостатності аргументів відносно тези.
Цей спосіб спростування передбачає констатацію недостатності аргументів для висунутої тези, тобто істинності аргументів невистачає для визнання істинності тези. У таких випадках потрібно відшукати нові аргументи.
3. Виявлення сумніву в істинності аргументів.
Суть цього виду спростування полягає у встановленні такого факту, що аргументи, на які посилаються в даному доведенні, самі потребують доведення їх істинності.
4. Виявлення сумніву в надійності джерела аргументів.
Суть даного способу спростування полягає в демонстрації недовіри до автора, що висловлює аргумент, або до фактичного матеріалу, на якому базується цей аргумент.
Спростування демонстрації
Суть цього виду спростування полягає у знаходженні помилок у формі доведення. Відомо, що формою доведення виступає завжди конкретний вид умовиводу. Тому-то виявлення порушень правил при побудові такого умовиводу є підставою для визнання доведення неспроможним.
120. Правила і помилки стосовно тези.
Розрізняють два правила відносно тези.
1. Теза повинна бути ясно і чітко сформульована.
Теза може бути представлена простим або складним судженням. Тому під чіткістю і ясністю формулювання тези розуміють, насамперед, чіткість і ясність формулювання судження, яке містить у собі тезу.
Під чіткістю формулювання судження розуміють явну вказівку всіх основних смислових частин судження:
а) якщо теза є простим судженням, то повинні бути виділені його логічний підмет (суб’єкт) і логічний присудок (предикат);
б) якщо якийсь із суб’єктів представлений загальним поняттям, то потрібно чітко обумовити його кількісні характеристики («Всі» або «Деякі»).
в) чітко визначеними повинні бути модальні характеристики судження.
г) при формулюванні тези складних суджень треба чітко визначити смисл логічних сполучників, які утворюють ці судження.