62.Типологія запитань.

Запитання, на відміну від судження, оцінюються не як «істинні» чи «хибні», а як «логічно коректні» чи «логічно некоректні».

Логічно к о р е к т н и м називається запитання, на яке можна дати істинну або хибну відповідь. Наприклад, «Хто може бути обраний народним депутатом?», «Чому дорівнює відстань від Землі до Сонця?».

Логічно н е к о р е к т н и м називається запитання, на яке не можна дати ні хибної, ні істинної відповіді. Логічно некоректні запитання бувають двох видів:

а) тривіально некоректні запитання і

б) нетривіально некоректні запитання.

Тривіально некоректним є запитання на яке не можна дати ніякої відповіді.

Тривіально некоректні запитання втілюються в реченнях, що містять неясні (невизначені) слова або словосполучення. Наприклад, «Які інтенції властиві квадрату вточці перетину його діагоналей?».

Нетривіально некоректним називається запитання, на яке не можна дати істинної відповіді. Такі запитанняназивають ще провокаційними. Наприклад, «Коли перестануть вирощувати ананаси на Місяці?».

63.Види відповідей.

Існує типологія відповідей на запитання. Серед істинних відповідей на запитання розрізняють:

а) правильні відповіді і

б) неправильні відповіді.

П р а в и л ь н о ю відповіддю називається відповідь, яка повністю або частково усуває пізнавальну невизначеність.

У свою чергу, відповідь, яка повністю усуває пізнавальну невизначеність називають с и л ь н о ю, а яка не повністю – с л а б к о ю. Наприклад, маємо запитання«Хто відкрив Америку?».

Сильною відповіддю на це запитання буде: «Христофор Колумб», а слабкою – «Іспанець», «Якийсь іноземець» тощо.

Н е п р а в и л ь н и м и називаються відповіді, які не знижують пізнавальної невизначеності.

У таких відповідях частково або повністю повторюється інформація передумови запитання. Наприклад, на запитання «Кому із видатних письменників ХІХ ст. належить авторство романа «Граф Монте-Крісто»?» маємо неправильну відповідь: «Видатнийписьменник ХІХ ст.».

64.Співвідношення граматичного та логічного сполучника.

65.Використання мови логіки висловлювань для тлумачення складних суджень.

Мова класичної логіки висловлювань – це спеціальна штучна мова, яка призначена для аналізу логічної структури сладних суджень.

Вона складається із:

• алфавіту та

• правил утворення (дефініції формули).

Використовуючи МЛВ, можна перекласти будь-яке складне судження для з’ясування його логічної форми.

Щоб перекласти складне судження на мову логіки висловлювань, необхідно виконати такі дії:

1. Спочатку потрібно виділити усі прості судження, які входять до складу складного судження.

2. Далі потрібно виділити логічні терміни, що входять до складного судження.

66. Характеристика логічних відношень між складними судженнями.

Складні судження виступають у тих самих відношеннях, в яких виступають категоричні судження.

Складні судження поділяють на:

• порівнювані та

• непорівнювані.

П о р і в н ю в а н и м и називають складні судження, які складаються з одних і тих же простих суджень, але різняться логічними термінами.

Н е п о р і в н ю в а н и м и називаються складні судження, в яких хоча б одне просте судження не співпадає.

Серед порівнюваних суджень виділяють:

• сумісні та

• несумісні.

С у м і с н и м и називаються складні судження, які при однакових наборах значень простих можуть бути істинними.

Н е с у м і с н и м и називаються складні судження, які при однакових наборах значень простих не можуть бути разом істинними.

Між сумісними складними судженнями існують відношення:

а) еквівалентності;

б) часткової сумісності;

в) логічного слідування.

Для несумісних складних суджень характерні відношення:

а) протиріччя;

б) протилежності.