100. Визначення популярної індукції.

П о п у л я р н о ю індукцією називається такий вид неповної індукції, у якому відсутній конкретний метод відбору засновків. Популярна індукція відрізняється від повної тим, що вона використовується при аналізі кінцевих неосяжних і нескінченних множин предметів. Їїще називають «індукція через простий перелік при відсутності контрприкладу».

У популярній індукції узагальнення базується на тому, що в усіх прикладах, де спостерігаються елементи множини М, вони мають властивість Р, яка регулярно повторюється при спостереженні елементів цієї множини.

Висновок популярної індукції є імовірним, правдоподібним. Імовірнийхарактер висновку популярної індукції визначаєтьсявипадковим характером відбору досліджуваних предметів, відсутністю різноманітності серед досліджуваних предметів і відсутністю гарантій від контр-прикладу.

101. Заходи, які підвищують надійність висновку у популярній індукції.

Для того, щоб підвищити надійність висновку у популярній індукції, необхідно дотримуватися таких вимог:

а) збільшувати число досліджуваних випадків;

б) збільшувати різноманітність досліджуваних випадків;

в) враховувати характер зв’язку між досліджуваними предметами та їх ознаками.

102. Характеристика методів знаходження причинних зв’язків.

Наступним видом неповної індукції є наукова індукція

або метод знаходження причинних зв’язків1.

Всього таких методів п’ять:

1) Метод єдиної подібності;

2) Метод єдиної відмінності;

3) Об’єднаний метод подібності і відмінності;

4) Метод супутних змін;

5) Метод залишків.

Метод єдиної подібностібазується на таких властивостях причинного зв’язку, як передування, необхідність і всезагальність. Суть цього методу полягає у виявленні серед умов досліджуваного явища такої умови, яка постійно передує даному явищу. Сам метод єдиної подібностіможна визначити так:«Якщо яка-небудь умова К постійно передує появі явища х при зміні всіх інших умов, то імовірно ця умова є причиною х».

Наступним методом є метод єдиної відмінності, який визначається так: «Якщо за наявності умови К настаєдосліджуване явище х, а за її відсутності явище не настає, то К є причиною появи явища х».

Існує об’єднаний метод подібності і відмінностідля знаходження причинних зв’язків. Його визначають таким чином: «Якщо два або більше випадків, коли настає явище х,подібні тільки за однієї умови К, у той час як два абобільше випадків, коли дане явище х відсутнє, відрізняються від перших випадків тільки тим, що відсутняумова К, то К є причиною х».

Виявляти причину появи якогось явища можна не тільки по тому, чи присутня вона, чи відсутня, а й по тому як залежить інтенсивність наслідку від інтенсивності причини. У цьому випадку застосовують «метод супутних змін»:«Якщо із зміною умови К у тій же мірі змінюєтьсядеяке явище х, а решта явищ залишаються незмінними,то імовірно, що К є причиною х».

Поряд з названими методами застосовується ще один метод, а саме метод залишків:

«Якщо складні умови породжують складну дію і відомо, що частина умов викликає частину цієї дії, то залишкова частина умов викликає залишкову частину дії».