- •1.Основні дефініції поняття «Логіка».
- •4) Спеціальна навчальна дисципліна, яка протягом багатьох віків була обов’язковим елементом європейської системи освіти;
- •2.Поняття «культура мислення».
- •3.Формальні правила міркування.
- •4.Порівняльна характеристика формального та змістового правил міркування
- •5.Характеристика визначень,мислення, абстрактного мислення.
- •6.Освновні форми чуттєвого пізнання.
- •7.Характерні риси абстрактного мислення.
- •8.Дефініція предмета логіки, як науки.
- •9.Поняття про форми мислення.
- •10.Характеристика основних формально-логічних законів.
- •11.Істиність і формальна правильність міркування.
- •12.Дефініція мови.
- •13.Типологія мов.
- •14.Мова як знакова система. Види знаків.
- •15.Рівні семіотичного аналізу мови.
- •16.Формалізація як загальнонауковий феномен.
- •17.Особливості формалізації в логіці.
- •1) Метод логіки, який полягає в застосуванні формалізованої мови до вивчення предмета логіки;
- •2) Процес кодування засобами формально-логічної теорії фрагментів наукових теорій чи самих теорій;
- •3) Відображення понять логічної семантики в поняттях логічного синтаксису (наприклад, семантичне відношення логічного слідування виражають через синтаксичне відношення – вивідність).
- •18.Порівняльна характеристика природної і формалізованої мови.
- •19.Історичний характер логіки, як науки.
- •20.Особливості логіки стародавньої Індії.
- •21.Попередники логіки Аристотеля у Стародавній Греції.
- •22.Основні твори Аристотеля з Логіки.
- •23.Логічне вчення Аристотеля.
- •24.Характерні риси логіки Стоїків.
- •25.Схоластична логіка.
- •26.Індуктивна логіка Бекона
- •27.Співвідношення традиційної логіки та сучасної.
- •28.Формалізація, як метод логіки.
- •31.Види ознак предмета думки.
- •32.Дефініція змісту поняття.
- •33.Типологія ознак за субстанціональністю.
- •34.Родові та видові ознаки.
- •35.Дефініція обсягу поняття.
- •36.Типологія видів понять.
- •37.Логічні відношення між сумісними поняттями.
- •38.Логічні відношення між несумісними поняттями.
- •40.Структура операцій поділу понять.
- •41.Види поділу понять.
- •42.Правила поділу понять та можливі помилки при їх порушенні.
- •43.Природна та штучна класифікація.
- •44.Розчленування цілого та частини.
- •45.Види визначення.
- •46.Структура операції «визначення понять».
- •47.Види реальних дефініцій.
- •1) Явну вказівку на вихідні елементи (вони або повністю перераховуються, або дається критерій, за яким можна виділити їх із певної множини);
- •2) Правила утворення із вихідних елементів похідних;
- •3) Обмеження, яке вказує, що окрім наведених в 1 і утворених відповідно до 2 немає ніяких інших, які б належали множині, що визначається.
- •48.Види номінальних дефініцій.
- •49.Правила визначень.
- •50.Які існують найуживаніші дефініції судження?
- •51.Логічна структура судження.
- •52.Співвідношення понять: «судження», « речення», «висловлювання».
- •53.Типологія атрибутивних суджень за кількістю і якістю.
- •54.Розподіленість термінів атрибутивного судження.
- •55.Види логічних відношень між атрибутивними судженнями.
- •56.Типологія суджень з відношеннями.
- •57.Змістовий та формальний аспект трактування суджень існування.
- •58.Поділ суджень на категоричний та некатегоричний.
- •59.Поняття «Модальність».
- •60.Види суджень за об’єктивною та логічною модальністю.
- •1) Судження можливості;
- •2) Судження дійсності;
- •3) Судження необхідності.
- •2) Достовірні.
- •61.Роль запитання в пізнанні.
- •62.Типологія запитань.
- •63.Види відповідей.
- •64.Співвідношення граматичного та логічного сполучника.
- •65.Використання мови логіки висловлювань для тлумачення складних суджень.
- •66. Характеристика логічних відношень між складними судженнями.
- •67.Структура умовиводу.
- •68. Поняття дедуктивного та індуктивного умовиводу.
- •69.Поняття висновку логіки висловлювань.
- •70 Типологія правил висновку логіки висловлювань.
- •71.Визначення основних прямих правил.
- •72. Характеристика основних непрямих правил.
- •73. Способи обґрунтування правил висновку логіки висловлювань.
- •74.Побудова доведення правила висновку.
- •77. Побудова аналітичної таблиці.
- •80. Правило транзитивності імплікації.
- •81. Різновиди розділово-категоричного силогізму.
- •82. Поняття дилеми.
- •83. Правила побудови розділово-категоричних умовиводів.
- •84. Логічна структура дилем.
- •85. Обернення як безпосередній умовивід.
- •86. Характеристика перетворення та протиставлення предикату як безпосередніх умовиводів.
- •87. Умовиводи за логічним квадратом.
- •88. Обгрунтування умовиводів за логічним квадратом.
- •89. Структура простого категоричного силогізму.
- •90. Поняття фігури та модусу простого категоричного силогізму.
- •91. Загальні правила простого категоричного силогізму.
- •92. Спеціальні правила фігур простого категоричного силогізму та їх обгрунтування.
- •93. Виведення модусів фігур простого категоричного силогізму.
- •94. Обгрунтування модусів II, III та іv фігур шляхом звернення їх до модусів і фігури.
- •95. Визначення недедуктивного умовиводу.
- •96. Типологія умовиводів.
- •97. Характерні особливості повної індукції.
- •98. Своєрідність математичної індукції.
- •99. Види неповної індукції.
- •100. Визначення популярної індукції.
- •101. Заходи, які підвищують надійність висновку у популярній індукції.
- •103. Визначення аналогії як умовиводу.
- •104. Структура умовиводів за аналогією.
- •1) Судження про наявність основи у зразка;
- •106. Умови підвищення ефективності аналогій.
- •108. Визначення доведення як логічної процедури.
- •109. Характеристика структури доведення.
- •1) Факти дійсності;
- •111. Визначення прямого доведення.
- •112. Основа поділу доведень на прямі та непрямі.
- •113. Поняття апагогічного доведення.
- •114. Хід побудови апагогічного доведення.
- •115. Визначення розділового доведення.
- •116. Характеристика спростування як логічної процедури.
- •118. Способи спростування тези.
- •1. Вводиться припущення, що наявна тези істинна.
- •2. Друге правило вимагає, щоб теза протягом всього процесу обгрунтування залишалася незмінною.
- •121. Правила стосовно аргументів.
- •2. Аргументи мають бути достатньою підставою для тези.
- •122. Помилки, які виникають при порушенні правил стосовно
- •123. Характеристика правила стосовно демонстрації.
40.Структура операцій поділу понять.
П о д і л о м понять називають логічну операцію, за допомогою якої розкривають обсяг поняття. Розкритиобсяг поняття можна шляхом перерахування його елементів, які є носіями тих ознак, що складають зміст даногопоняття. Це можна зробити стосовно понять: «планетаСонячної системи», «арифметична дія», «логічні операціїнад поняттями» тощо. Тобто, логічна операція поділу понять застосовується стосовно понять із скінченною кількістю елементів обсягу. Але у тих випадках, коли кількістьелементів обсягу досить велика або нескінченна, такийспосіб є мало ефективним.Тут треба йти шляхом розподілу обсягу поняття на види.Тобто, через групування індивідів за відповідними видами.
Структура операції поділу складається із:
діленого поняття;
членів поділу;
підстави поділу.
Д і л е н и м називається поняття, обсяг якого потрібно розкрити.
Ч л е н а м и поділу називають видові поняття, на які розбивають обсяг діленого поняття.
П і д с т а в о ю поділу називають ознаку, за якою виділяються члени поділу.
Наприклад, візьмемо поняття «студент» і здійснимо над ним операцію поділу поняття: студенти буваютьденної форми навчання, заочної та вечірньої. Тут діленим є поняття «студент», членами поділу : студент заочноїформи навчання, студент вечірньої форми навчання, студент денної форми навчання; піставою поділу є видова ознака – «форма навчання».
41.Види поділу понять.
Розрізняють два види поділу понять:
а) поділ за видозмінюваною ознакою,
б) дихотомічний поділ.
Поділом за в и д о з м і н ю в а н о ю ознакою називають такий вид поділу, за допомогою якого розбивають ділене поняття на види на підставі специфічного прояву ознаки у різних видах діленого поняття. Наприклад, «науки бувають гуманітарні, природничі, технічні». Тут кожному із членів поділу специфікується ознака«предмет науки».
Назва дихотомічний поділ походить від грецького слова «дихотомія», що означає: «розсікати на дві частини». Д и х о т о м і ч н и м називається поділ, за допомогою якого ділене поняття розбивають на два суперечливі поняття.Наприклад, «студенти бувають здібні і нездібні», «вироки бувають обгрунтовані і необгрунтовані», «книжкибувають художні і нехудожні» тощо.
42.Правила поділу понять та можливі помилки при їх порушенні.
Операція поділу поняття підпорядковується спеціальним правилам.
1. Поділ поняття повинен бути співмірним. Тобто сума обсягів членів поділу повинна вичерпувати обсяг діленого поняття. Порушення цього правила призводить до помилок, які називаються «занадто вузький поділ» і «занадто широкий поділ».
Суть помилки «занадто вузький поділ» полягає у тому, що не всі члени поділу знайдені. Наприклад, «арифметичні дії» – це «додавання», «віднімання» і «ділення». Тут пропущений четвертий член поділу – «множення». Прикладом помилки «занадто широкий поділ» може бути: «рослини – це дерева, квіти, трави, кущі і газон». Тут поняття «газон» не є видовим поняттям діленого поняття.
2. Поділ слід здійснювати за однією підставою. Порушення цього правила веде до помилки «підміна підстави поділу». Наприклад, «міжнародні угоди бувають справедливими, несправедливими, усними і письмовими».
Тут використано одночасно дві підстави поділу:
1) рівноправність і нерівноправність;
2) форма складання договорів.
3. Члени поділу повинні виключати один одного. Це правило випливає із другого правила. Наприклад, «війни бувають справедливі, несправедливі і визвольні». Поняття
«визвольна війна» входить до обсягу поняття «справедлива
війна», тому даний поділ є помилковим.
4. Поділ повинен бути послідовним, тобто, члени поділу повинні бути однопорядковими видами. Порушення цього правила веде до помилки, яка називається «стрибок у поділі». Наприклад, «науки бувають природничі, гуманітарні, технічні і біологічні». Тут члени поділу «природничі науки» і «біологічні науки» не є однопорядковими.