§ 1. Поняття та ознаки судової влади, її основні функції

Таким чином, судова влада реалізується насамперед шляхом здій­снення правосуддя.

Правосуддя - це передовсім одна із провідних функцій судової влади. Воно є формою діяльності органів судової влади. Правосуддя полягає у розгляді і вирішенні судами справ, що віднесені законодав­ством до їхньої компетенції. Правосуддя можна визначити як засто­сування судовими органами правових норм щодо конкретних ситуа­цій, які виникають у житті. Це ситуації, що пов'язані із порушенням норм конституції і законів України, а також при виникненні майно­вих, трудових, сімейних, господарських та інших спорів, при вчиненні кримінальних злочинів, адміністративних правопорушень тощо.

Судова влада в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124 Конституції України). Правосуддя здійснюється у формі судочинства з цивільних, господарських, адміністративних, кримі­нальних справ та у формі конституційного судочинства - вирішен­ня питань щодо відповідності Конституції України законів та інших правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування. Згідно із статтею 124 Конституції України, судочинство здійснюєть­ся Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Розгляд і вирішення судами справ відбувається у відкритих судових засіданнях. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, завдання правосуддя полягає у забезпеченні прита­манними йому методами конституційної законності, реалізації осно­вних прав і свобод людини і громадянина. Воно полягає у захисті, забезпеченні конституційного ладу нашої держави, прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Вищезазначене дозволяє дати таке визначення: правосуддя - це здійснювана у процесуальному порядку діяльність судів щодо розгля­ду цивільних, адміністративних, кримінальних та господарських справ у судових засіданнях, їх законного, обґрунтованого та спра­ведливого вирішення на основі неухильного додержання Конституції та законів України.

§ 2. Система органів судової влада в Україні; конституційно-правове регулювання

Що же слід розуміти під системою судової влади?

Система судової влади України - це система всіх заснованих державою і утворених у встановленому законом порядку органів судо­вої влади, які мають однорідні завдання і функції і діють на основі єдиних конституційних принципів.

Організація і діяльність судової влади в Україні регламентується Конституцією України (розділ 8, 12), Законами України: «Про судоу­стрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про органи суддівського само­врядування», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію та дисциплінарну відповідальність суддів України», Кримінально-проце­суальним кодексом України, Цивільно-процесуальним кодексом Укра­їни, Адміністративно-процесуальним кодексом України та ін.

В цих нормативних актах встановлюються компетенція, порядок утворення, структура та основні функції судів, а також регулюють­ся питання їх матеріально-технічного і організаційного забезпечення. Одні з них детально регламентують статус носіїв судової влади, вимоги щодо них, містять гарантії незалежності суддів. Інші регулюють проце­дурні аспекти діяльності судів - кримінально-процесуальні, цивільно- процесуальні, господарсько-процесуальні, що забезпечує цілісність судової влади в Україні.

Підзаконність судової влади означає, що компетенція судів. їх повноваження визначаються Конституцією України та іншими зако­нами.

У відповідності із законодавством, до системи судової влади належать Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції (ст. 124 Конституції України). У названій статті Конституції встанов­лено, що Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судочинство провадиться суддею одно­особово, колегією суддів чи судом присяжних. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, (ст. 129 Конституції).

Конституційний Суд займає особливе місце в системі судової влади України. Він є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд покликаних забезпечувати відповід­ність законів та інших актів органів державної влади конституції Укра­їни. На нього покладається також здійснення функції тлумачення поло­жень Конституції та законів України. Конституційний Суд покликаний забезпечувати конституційний правопорядок в державі.

Що ж до основних конституційних принципів та форм функціону­вання Конституційного Суду, то вони тотожні загальним принципам і формам діяльності всіх органів судової влади. Виходячи із цих поло­жень Конституційний Суд правомірно віднесено до системи судової влади України.

Повноваження, порядок організації і діяльності, процедура розгля­ду справ Конституційним Судом визначається розділом 12 Конституції та Законом «Про Конституційний Суд України».

В залежності від масштабів і сфери діяльності, а також інших факторів, суди утворюються з різним обсягом повноважень. Суди, які мають однорідні повноваження, утворюють окремі ланки судової системи.

Питання щодо визначення системи судів загальної юрисдикції регламентується статтею 125 Конституції України. Відповідно до цієї статті

«Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за прин­ципами територіальності і спеціалізації.»

Проте, в Конституції не встановлено повного визначення системи судів загальної юрисдикції. В ній визначено лише що

«Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдик­ції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціа­лізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.»

Положення цієї статті є вихідними для розвитку всієї системи судів України та законодавства, що регламентує питання їхньої побудови і діяльності.

Виходячи з положень Конституції, Законом «Про судоустрій і статус суддів» до системи судів загальної юрисдикції віднесено: місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

В Конституції і Законі регламентується порядок призначення і обран­ня на посади суддів всіх судів. Згідно із ст. 128 Конституції, перше призна­чення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснює Президент України. Всі інші судді крім суддів Конституційного Суду обираються Верховною Радою безстроково. Детально порядок їх призна­чення і обрання здійснюється Законом «Про судоустрій і статус суддів».

Встановлений законодавством порядок призначення і обрання суддів є однією із важливих гарантій їхньої незалежності.

Виходячи із конституційного положення про те, що носієм сувере­нітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, в ст. 124 Конституції визначені форми його участі у здійсненні правосуддя. Це здійснюється через народних засідателів та присяжних. Участь народу у функціо­нуванні судової влади через присяжних є новою формою у здійсненні правосуддя в Україні. Порядок обрання народних засідателів, форму­вання суду присяжних, визначення обсягу їх повноважень і порядку діяльності, а також категорії справ, у розгляді яких вони беруть участь регламентується в Законі «Про судоустрій і статус суддів».

Строки і порядок призначення суддів Конституційного Суду Укра­їни визначається ст. 148 Конституції та Законом «Про Конституційний Суд України».

Основною ланкою в системі загальних судів с місцеві суди. Ці суди є судами першої інстанції. Вони також розглядають справи у зв'язку з нововиявленими обставинами. Місцеві суди розглядають і вирішують переважну більшість справ. Вони розглядають справи по суті: дослі­джують і оцінюють необхідні докази, документи, показання свідків тощо. Місцеві суди вивчають і узагальнюють судову практику, а також здійснюють інші повноваження, надані їм законом.

Матеріали судового розгляду є основою для прийняття рішень у цивільних справах та винесення вироків у кримінальних справах. В таких судах має широко застосовуватися спеціалізація по розгляду окремих категорій справ.

В конституції та законах чітко визначено, що найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд Укра­їни. Він забезпечує однакове застосування законодавства цими суда­ми в порядку, встановленому законодавством України. Верховний Суд України у межах своїх повноважень переглядає у касаційному поряд­ку рішення судів загальної юрисдикції та справи за нововиявлени­ми обставинами у порядку, встановленому процесуальним законом, а також розглядає справи, віднесені до його компетенції Конституцією та законами України. Він вивчає і узагальнює судову практику, аналі­зує судову статистику і дає роз'яснення судам у питаннях застосування законодавства, що виникають при розгляді судових справ та здійснює інші надані йому законодавством повноваження.

Повноваження Верховного Суду визначаються в Законі «Про судо­устрій і статус суддів». Друкованим органом Верховного Суду є бюле­тень Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Конституції та Закону «Про судоустрій і статус суддів»,

«Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.»

Воно здійснюється з урахуванням особливостей провадження у цивільних, кримінальних та інших категоріях справ, вирішення яких віднесено законодавством до компетенції судів.

Статус суддів в Україні визначається, на основі Конституції Укра­їни, Законом України «Про статус суддів». Цей Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуд­дя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян. В Законі визначаються повноваження суддів як носіїв судо­вої влади, встановлюються вимоги, що ставляться до судді, гарантії незалежності суддів та регулюються інші питання щодо здійснення ними своїх повноважень.

В законодавстві визначаються підстави і порядок звільнення суддів з посади. Так, у ч. 5 ст. 126 Конституції визначено перелік підстав за якими судді звільняються з посади. Відповідно до цієї статті суддя звільняється з посади за такими підставами:

1. закінчення строку, на який його обрано чи призначено. Це стосу­ється, насамперед, суддів Конституційного суду України та суддів, що призначені на перші п'ять років Президентом України.;

2. досягнення суддею шістдесяти п'яти річного віку;

3. неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4. порушення суддею вимог щодо несумісності;

5. порушення суддею присяги;

6. набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7. припинення його громадянства;

8. визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9. подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті. Суддя звіль­няється з посади органом, що його обрав або призначив.

В Конституції закладені основи створення і функціонування нового інституту в системі судової влади, який раніше не був відомий вітчиз­няній практиці судоустрою. В ст. 131 Конституції 1996 р. засновано такий орган, як Вища Рада Юстиції.

Аналогічні органи існують в таких країнах, як Італія. Іспанія, та в інших країнах, у Франції існує Вища Рада Магістратури.

Діяльність Вищої Ради Юстиції в Україні регламентується Консти­туцією України та Законом України «Про Вищу Раду Юстиції» від 15 січня 1998 року.

До відання Вищої Ради Юстиції, згідно із ст. 131 Конституції та Закону «Про вищу Раду Юстиції» належить:

1. внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2. прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3. здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відпо­відальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Таким чином, на Вищу Раду Юстиції покладається, насампе­ред, конституційний обов'язок щодо формування якісного суддій- ського корпусу. Одним із основних завдань цього органу є остаточне завершення процесу відбору кадрів на посади суддів. Він є одним із основних елементів, складовою механізму проходження кандида­тів на посади суддів. Водночас, даний інститут є однією із важливих гарантій незалежності судців. Так, зокрема, звільнення суддів з поса­ди за підставами, що передбачені у п. З, 5, 7. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції можливе лише за поданням Вищої Ради Юстиції.

Як видно із змісту ст. 131 Конституції, Вища Рада Юстиції є компе­тентною не лише у справах суддів, а й у справах прокурорів.

На Вищу Раду Юстиції покладається функція дисциплінарно­го органу. Вона вправі розглядати питання та приймати рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несуміс­ності. Вона здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінар- § 3. Конституційно-правові основи побудови і функціонування судової влади в Україні.

ної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів всіх рівнів.

Отже, Вища Рада Юстиції покликана, з одного боку не допускати проявів корпоратизму при формуванні суддійського корпусу, а з іншо­го — забезпечувати гарантії незалежності суддів.

Склад Вищої Ради Юстиції формується таким чином, щоб жодна гілка державної влади не мала вирішального голосу під час прийнят­тя нею рішень щодо кандидатур на посади суддів або притягнення їх до відповідальності. Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України. Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчаль­них закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верхо­вного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України (ст. 131 Конституції). Отже, у Вищій Раді Юстиції запровадже­но представництво від всіх основних категорій юристів, які в процесі відправлення правосуддя виконують різні функції, мають різні проце­суальні обов'язки. Це судді, прокурори, адвокати.

Порядок організації і діяльності Вищої Ради Юстиції регламенту­ється Конституцією та Законом «Про Вищу Раду Юстиції» від 15 січня 1998 року.