Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Майданик 2011.doc
Скачиваний:
251
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
2.52 Mб
Скачать

§ 2. Конституційні засади побудови і діяльності органів державної влади України

Побудова і діяльність органів державної влади України базується на певних засадах, що закріплені, насамперед, в Конституції України і втілені у відповідних законах. До загальних конституційних засад формування і функціонування органів державної влади належать наступні.

1. Народовладдя. Зміст цього принципу розкривається через конституційні положення, що закріплюють належність всієї повноти влади народові. Відповідно до Конституції (ст. 5) носієм сувереніте­ту і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Український народ, виступаючи у якості суверена, здійснює владу безпосередньо та через систему органів державної влади та органів місцевого самоврядуван­ня. В Конституції державна влада Визнається неодмінною функцією суспільства, здійснюючи яку народ організує і координує діяльність всіх суб'єктів суспільного життя. В Конституції встановлено, що ніхто не може узурпувати державну владу, оскільки єдиним її джерелом є суверенний народ.

2. Принцип поділу влади на законодавчу виконавчу і судову.

Цей принцип, що встановлений у ст. 6 Конституції, передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законо­давчу, виконавчу та судову. Принцип поділу влади є одним з найваж­ливіших у організації і функціонуванні державної влади в Україні. Він становить характерну ознаку, атрибут будь-якої правової держави.

Зміст ідеї поділу влади полягає у децентралізації державної влади та її поділі в залежності від функціонального призначення на законо­давчу, виконавчу та судову.

Монтеск'є вважав, що поєднання всієї повноти влади в одній особі або в одному органі державної влади завжди буде призводити до сваво­лі. Він зазначав, що всі три зазначені гілки влади мають бути відносно незалежними, мати свою чітко визначену компетенцію.

Суть принципу розподілу влад полягає в тому, що діяльність кожної із трьох гілок влади стримується і урівноважується у визначе­них законом межах останніми двома гілками державної влади.

Організація і функціонування державної влади у відповідності до принципу розподілу влади здатна забезпечити найбільш оптималь­ну побудову державного механізму на основі системи стримувань і противаг.

Принцип розподілу влад дає можливість забезпечити рівновагу між різними гілками державної влади з тим, щоб виключити можли­вість узурпації влади однією особою чи групою осіб тієї чи іншої гілки державної влади.

Визнання принципу розподілу влади однією з найважливіших гарантій проти можливої узурпації державної влади однією особою чи організацією і відмова від зосередження законодавчої, виконавчої і судової влади в одному державному органі є одним з найважливіших, концептуальних положень Конституції суверенної України.

В Конституції України не лише закріплений поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. В ній вміщено, також, важливе положення про те, що органи, які уособлюють кожну з гілок влади, мають здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6).

Важливим фактором узгодження діяльності всіх гілок влади є відповідні засоби стримувань і противаг, які мають урівноважувати функціонування кожної з гілок державної влади.

Ефективне функціонування державного механізму, побудованого на засадах розподілу влад забезпечується за допомогою певних, вста­новлених у законодавстві інститутів та засобів.

Засобами забезпечення ефективного функціонування державного механізму, побудованого на засадах розподілу влади, і недопущення узурпації влади є такі передбачені у законодавстві інститути. 1) Інсти­тут промульгації законів. 2) Інститут вето. 3) Право порушувати питан­ня про недовіру і висловлювати недовіру. 4) Інститут імпічменту. 5) Інститут інаугурації.

Термін «промульгація» походить від латинського «PROMULGACIO». Він означає - публічне оголошення, обнародування, опублікування будь- якого державного акту. Промульгація законів — це право Президента скріплювати підписом і обнародувати закони, що приймаються парла­ментом. Термін «вето» від латинського своїм «VETO», означає - забо­роняю. Це право Президента, накладаючи вето, забороняти введення в дію законів, які прийняті парламентом, якщо вони суперечать чинно­му законодавству.

Термін «імпічмент» походить від англійського. Це особливий поря­док притягнення до відповідальності і судового розгляду справ про злочини найвищих посадових осіб держави.

Термін «інаугурація» походить від латинського «INAUGURO», буквально означає - посвячую. Це урочиста процедура вступу на поса­ду глави держави, коронація монарха.

До зазначених засобів належать також: встановлення різних дат виборів парламенту та Президента України; право парламенту на дострокове припинення повноважень президента країни (право імпічменту); право президента на розпуск парламенту; спільне призна­чення президентом і парламентом найвищих посадових осіб держави тощо (Див. про це Коментар до Конституції України (ст. 6)).

Організація державної влади на основі принципу поділу влади забезпечує: з одного боку - раціональну побудову державного апара­ту у розумінні ефективного використання змагальності різноманітних політичних, економічних, соціальних та інших програм і результатів їх запровадження у життя, ефективне використання професійних, ділових, морально-етичних якостей працівників державного апарату. З другого боку, застосування принципу поділу влади дає можливість створити і запровадити систему взаємного контролю та противаг між окремими гілками державної влади — законодавчою, виконавчою і судовою.

Конституційне закріплення принципу поділу влади надало можли­вість не лише розмежувати компетенцію між органами, що уосо­блюють різні гілки державної влади. Це сприяло створенню необ­хідної системи стримувань і противаг, яка не дозволяє привласнити всю повноту державної влади одному органу держави. Закріплення у Конституції України принципу поділу влад є важливою гарантією проти узурпації влади народу державою.

  1. Притиш верховенства права.

Цей принцип закріплено у ст. 8 Конституції України відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Консти­туція має найвищу юридичну силу в Україні. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Консти туції і повинні їй відповідати.

Принцип верховенства права визнається приоритегним у правовій державі. Цей принцип став послідовно запроваджуватися і утверджуватися у нашій державі із проголошенням її незалежності. Він закономірно одер­жав закріплення в Конституції України, як одна із визначальних її засад і один з найважливіших напрямків подальшого розвитку держави і суспіль­ства. Конституційне закріплення принципу верховенства права є Відобра­женням місця і ролі права в державі і суспільстві. Насамперед цей принцип визначає і відображає співвідношення права і держави, інститутів, що її уособлюють - органів державної влади, посадових осіб та ін. Закріплення цього принципу на конституційному рівні свідчить про визнання підпо­рядкованості держави та її інститутів праву та його пріоритету щодо них.

  1. Принцип законності, який стосовно органів державної влади передбачає, що дозволено лише те, що визначене в законі.

Згідно із ст. 6 Конституції, органи законодавчої, виконавчої та судо­вої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

В цій Конституційній нормі закріплюється важливе положення про те, що органи, які уособлюють ту чи іншу гілку державної влади, здій­снюють свої повноваження у чітко визначених Конституцією межах і відповідно до законів України. Межі їхніх повноважень регламенту­ються у відповідних розділах Основного Закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції правовий порядок в Україні ґрун­тується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язуються діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

У цій нормі Конституції закріплено одну з найважливіших засад, що має бути приоритетною у становленні громадянського суспіль­ства в Україні і утвердженні її як правової держави. Держава має бути гарантом неприпустимості втручання в життя і діяльність людини та примусового впливу на неї, що не передбачені Конституцією і зако­нами, тобто бути гарантом від свавілля, беззаконня, самоуправства, зловживання та протиправних вольових рішень органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах, що визначені відповідними видами правових актів. Діяльність всіх органів має бути максимально повно, оптимально і точно визначена, врегульована, регламентована у законодавстві з метою виключення можливостей заподіяння шкоди особі, суспільству чи державі з будь-яких причин.

5. Принцип політичної, економічної ти ідеологічної багатоманіт­ності.

У ст. 15 Конституції України передбачено, що суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологіч­ної багатоманітності. Зазначено, що жодна ідеологія не може визна­ватися державою як обов'язкова. Держава гарантує свободу політич­ної діяльності, яка не заборонена Конституцією і законами України. Жодна ідеологія не повинна обмежувати свободу переконань, погля­дів, думок.

Через конституційне закріплення принципу багатоманітності забез­печується утвердження дійсної політичної, економічної та ідеологічної свободи. Завдяки закріпленню в законодавстві принципу політичної багатоманітності громадяни України, через різноманітні об'єднання громадян - партії, рухи, конгреси тощо, мають можливість брати участь у виробленні державної політики, у формуванні і діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

Держава, при формуванні і функціонуванні своїх структур, визна­ченні найближчих і перспективних цілей свого розвитку, дотриму­ється певних ідеологічних, політичних та інших концепцій. Проте, ці концепції не повинні проголошуватися державою офіційно пріоритет­ними і обов'язковими для вивчення, сповідання і пропагування.