§ 6. Створення принципово нової Конституції суверенної держави Україна. Загальна характеристика положень Конституції України 28 червня 1996 р.

З прийняттям в 1990 р. Декларації про державний суверенітет та Акта проголошення незалежності України в 1991 р. розпочався новий етап розвитку Українського конституціоналізму.

Із здобуттям Україною суверенітету, стала можливою організа­ція по-справжньому демократичного процесу прийняття Конститу­ції суверенної Української держави, орієнтованої на національні цілі та інтереси, на право народу України самому творити свою державу, дотримуючись загальновизнаних принципів і норм демократичного співжиття. На цих засадах і почався з 16 липня 1990 p.-Дня проголо­шення Декларації про державний суверенітет України - новий етап розвитку конституційного процесу в Україні, віхами якого стали Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. і його схва­лення 1 грудня 1991 р. всенародним референдумом.

Декларація Про державний суверенітет України; Акт Проголошен­ня незалежності України

Декларація Про державний суверенітет України прийнята Верхо­вною Радою Української PCP 16 липня 1990 року. В ній зазначено:

«Верховна Рада Української PCP,

виражаючи волю народу України,

прагнучи створити демократичне суспільство,

виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,

шануючи національні права всіх народів,

дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,

визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

ПРОГОЛОШУЄ

державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.»

Декларація ГІро Державний Суверенітет України є важливим полі- тико-правовим документом. Декларація однозначно проголосила і зафіксувала народний, національний і державний суверенітет України.

Народний суверенітет означає право всього народу України бути верховним у справі формування і здійснення влади. Це означає також здатність народу бути єдиним джерелом влади. В Декларації зазначе­но, що громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України. Народ України є єдиним джерелом державної влади в Респу­бліці.

Національний суверенітет — це право української нації на само­визначення і утвердження своєї державності.

Державний суверенітет - означає верховенство, самостійність і незалежність державної влади України в межах території держави та незалежність і рівноправність її у зовнішніх зносинах. В Декларації встановлено, що Українська PCP є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя.

Декларація зафіксувала атрибути, які повинна мати Україна, як суверенна держава. До них належать:

а) Територіальне верховенство. В Декларації говориться, що Укра­їна здійснює верховенство на всій своїй території, що «територія Укра­їни в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди». Україна самостійно визначає адміністратив­но-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національ­но-адміністративних одиниць;

б) Правове верховенство. У Декларації стверджується, що Украї­на самостійна у вирішенні будь-яких питань свого державного життя. Вона забезпечує верховенство Конституції та законів держави на своїй території;

в) Економічне верховенство. В главі VI Декларації, яка має назву «Економічна самостійність» констатується, що: Україна самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах. Дбаючи про економічну безпеку, Україна самостійно встановлює порядок орга­нізації охорони природи на своїй території та порядок використання природних ресурсів;

г) Верховенство у сфері культурного розвитку. Декларація прого­лошує, що Україна самостійна у вирішенні питань науки, освіти, куль­турного і духовного розвитку Української нації і всіх національностей, що проживають на території республіки.

Соціальна цінність Декларації у тому, що вона відкрила простір для відродження і розвитку українського національного конституціо­налізму, заклала ідейну основу для створення Конституції суверенної України 1996 р. Велике значення Декларації полягає в тому, що вона вселила віру у відродження української нації, у створення українським народом своєї держави.

Юридична, конституційно-правова природа Декларації про держав­ний суверенітет України проявляється у таких положеннях:

Декларація становить політичну та ідейну основу для формування правової бази України як суверенної держави. Вона стала джерелом для створення Конституції України 1996 р. і всієї правової системи України. В Декларації проголошується, що вона є основою для нової Конституції, законів України, а також позиції держави при укладан­ні міжнародних угод. На практиці основні положення Декларації послідовно втілюються в процесі реформування законодавства Укра­їни. Прикладом цього, насамперед, є втілення положень Декларації у нормах Конституції України.

Акт Проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схвалений 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі:

«...— продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

• виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

• здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ

та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність виключно Консти­туція і закони України.

Цій акт набирає чинності з моменту його схвалення.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

24 серпня 1991 року.»

Одночасно із прийняттям акту проголошення незалежності Украї­ни, Верховна Рада Української PCP прийняла Постанову «Про прого­лошення незалежності країни», якою постановила:

«Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демокра­тичною державою. ... 1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акту проголошення незалежності.»

Із здобуттям Україною державної незалежності, розпочався конституїрйний процес, який пройшов такі етапи:

1. підготовка кількох проектів Конституції, які відображали позиції різних політичних партій та угруповань;.

2. створення конституційних комісій та їх робочих груп, які за пері­од з 1991 по 1996 р. підготували і розглянули кілька проектів Консти­туції;

3. винесення одного з проектів на всенародне обговорення, яке тривало кілька місяців; аналіз результатів обговорення і внесення відповідних змін до тексту проекту Конституції;

4. активізація роботи над проектом Конституції після обрання Верховної Ради нового скликання і Президента України у 1994 р.;

5. укладення у червні 1995 р. між Верховною Радою і Президентом України Конституційного договору:

6. підготовка нового проекту Конституції;

7. прийняття Конституції України Верховною Радою України 28 червня 1996 р.

28 червня 1996 року Верховною радою України - Українським парламентом була прийнята Конституція України. В той же день парла­мент прийняв Закон України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію». Цим Законом вводилася в дію нова Конституція та визнавалися такими що втратили чинність Конституція (Основний Закон) України від 20 квітня 1978 року з усіма наступними змінами і доповненнями та Конституційний договір між Верховною Радою Укра­їни та Президентом України про основні засади організації та функ­ціонування державної влади та місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття Конституції України.

Практика життєдіяльності нашого суспільства і держави утверди­ла Конституцію України у якості основного Закону України, основи всієї правової системи держави. Це означає, що Конституція України маючи найвищу юридичну силу щодо всіх нормативно-правових актів держави, є основою всієї національної правової системи. На нормах Конституції базуються всі Закони України, всі інші нормативно-правові акти, які приймаються і видаються органами державної влади та місце­вого самоврядування. Вже прийнята велика кількість законів на основі Конституції 1996 року, які розвивають її положення. Однак існує необ­хідність у прийнятті ще великої кількості законів.

Конституція України складається з преамбули, 15 розділів, які охоплюють 161 статтю та перехідні положення. Преамбула

«Верховна Рада України від імені Українського народу - грома­дян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю наро­ду. спираючись на багатовікову історію українського державотворен­ня і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнен­ня громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлю­ючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом прого­лошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Консти­туцію - Основний Закон України.».

Розділ І. Загальні засади

Розділ II. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина Розділ III. Вибори. Референдум Розділ IV. Верховна Рада України Розділ V. Президент України

Розділ VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади

Розділ VII. Прокуратура

Розділ VIII. Правосуддя

Розділ IX. Територіальний устрій України

Розділ X. Автономна Республіка Крим

Розділ XI. Місцеве самоврядування

Розділ XII. Конституційний Суд України

Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України

Розділ XIV. Прикінцеві положення

РозділXV. Перехідні положення

В Конституції регламентуються такі основоположні питання як: - загальні засади конституційного ладу України - її суспільного і державного ладу;

-основи правового статусу людини в Україні, обсяг її прав, свобод та обов'язків, гарантії реалізації особою прав і свобод;

• форми безпосередньої демократії;

• форма правління, форма державного устрою, політичний режим;

• структура державної влади в Україні, система органів державної влади;

-система органів місцевого самоврядування;

• територіальний устрій України.

Ці питання становлять предмет конституційного регулювання в Україні.

В нормах Конституції визначено порядок утворення кожного з видів органів, регламентується їхня компетенція та форми і порядок здійснення органами та посадовими особами своїх повноважень.

Питання для самоперевірки та контролю:

1. Дайте визначення поняття «конституція».

2. Поясніть, що слід розуміти під конституціоналізмом?

3. Які властивості притаманні конституції?

4. Що слід розуміти під формою конституції?

5. Що являє собою структура конституції?

6. У чому основне призначення конституції?

7. Поясніть і проаналізуйте, які передумови прийняття Конституції суверенної України?

8. Охарактеризуйте основні етапи конституційного процесу в Україні.

9. Коли була прийнята Конституція України?

10. Яке значення мало прийняття Закону України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію»?

11. Яке місце займає Конституція України у правовій системи держави?

12. Визначте і охарактеризуйте структуру Конституції України

13. Які питання становлять предмет регулювання Конституції України?

ТЕМА СЕМІНАРУ: Конституція України

ПЛАН

1. Поняття і суть конституції.

2. Юридичні види конституцій.

3. Зміст, форма і структура конституції.

4. Способи та правові форми прийняття конституцій та внесення до них змін.

5. Основні функції конституції України.

6. Конституція України як основа і фундаментальна база національно­го законодавства. Загальна характеристика положень Конституції України 28 червня 1996 р.

7. Теми рефератів:

8. Зародження та розвиток ідей конституціоналізму в Україні.

9. Демократичні ідеї конституціоналізму в період відродження Україн­ської державності 1918-1920 р. Конституція Української Народної Республіки 1920 р.

10. Конституціоналізм України в радянський період.

11. Декларація про державний суверенітет України - ідейна основа ство­рення Конституції України як суверенної, демократичної держави.

12. Створення Конституції суверенної держави Україна та процедура її прийняття.

Зразки тестових завдань:

1. В чому призначення конституції?

1	конституція регулює відносини, що стосуються реалізації особистих прав людини;
2	конституція відображає інтереси пануючого у суспільстві класу..
3	конституція здійснює регулювання взаємовідносин між різними гілка­ми влади;
4	конституція визначає, окреслює межі державної влади та забезпечує захист прав і свобод особи;

2. Встановіть відповідність між поняттями та їх визначеннями:

А	соціальний зміст конституції	1	розділи, глави і статті конституції;
В	правовий зміст конституції	2	сукупність конституційних норм, інститутів та принципів, які регулюють суспільні відносини з приводу організації державної влади, вза­ємовідносин влади із суспільством та люди­ною;
		3	права і обов'язки людини і громадянина; ком­петенція органів державної влади, компетен­ція органів місцевого самоврядування;
		4	суспільні відносини, що є предметом консти­туційного регулювання;
		5	правовий матеріал, з якого складається кон­ституція - норми, інститути, принципи.

3. Вставте пропущені слова:

1 Конституція - це що мають найвищу юридичну силу.

Відповіді на тести:

1. 4;

2. А-4; В-5;

3. система загальнообов'язкових норм.

Рекомендована література: Нормативно-правові акти:

Конституція України//ВВР. - 1996. - № ЗО, - Ст. 141; Закон України «Про внесення змін до Конституції України»//ВВР. - 2005,- № 2. - Ст. 44;

Декларація про Державний суверенітет України//ВВР. - 1990. - 31. - Ст. 429

Постанова Верховної Ради УРСР від 24 серпня 1991 р. «Про прого­лошення незалежності України» // ВВР. - 1991,- № 38.-Ст. 502

Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // Там само.

Навчальна та наукова література:

Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка - К.: Наукова думка, 2003.-732 с.

Коментар до Конституції України. - 2-ге вид. К.: Інститут законодав­ства Верховної Ради України, 1998.-418 с.

Тихонова Є. А. Методологічні основи побудови системи конституцій­ного законодавства України // Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства. Збірник наукових праць. — К., 1997.

Юридична енциклопедія: В 6 Т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко. - К.: Українська енциклопедія, 1998-2004 р.

Глосарій

) Конституція - система загальнообов'язкових норм, що мають | ) вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною і ( \ суспільством, з одного боку, та державою - з другого, а також засади < / організації самої держави та її відносин зі світовим співтовариством; ( Конституціоналізм - суспільно-політичний режим, за якого функ-

• ціонують держава та її інститути, взаємні стосунки людини і держави. ^ Цей режим є системою правових зв'язків між суспільством, держа-

• вою та індивідом, що виникають у процесі реалізації норм конституції

( та інших джерел конституційного права. Це доктринальне поняття, (

• вживане як в юридичній науці, так і в суспільних науках у цілому. ( / Форма конституції- спосіб конституювання (організації) право- / ) вого матеріалу (норм, інститутів, принципів), що містяться в Осно-) <| вному законі; } ) Структура конституції- внутрішня будова конституції, поділ \

І на частини (розділи, глави, статті, пункти), внутрішня узгодженість ) складових частин, послідовність їх розташування. І

Зміст конституції- сукупність (єдність) конституційних норм, / інститутів та принципів, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з ( визначенням правового статусу людини в державі, організацією в ній > державної влади, місцевого самоврядування, територіального устрою | ) і т. ін., що становлять предмет конституційного регулювання^^_|і

Розділ 3. Конституційний лад України

Анотація

У модулі визначено вихідні загальнотеоретичні положення щодо поняття конституційного ладу України, його конституцій­них засад, основних складових. Особлива увага приділена харак­теристиці змісту конституційного ладу України, конституційних засад його суспільного та державного ладу, державних символів України, аналізу місця і значення конституційного ладу України як конституційно-правового інституту, що започатковує Конститу­цію нашої держави, закладає основи правової системи України, Визначено обсяг знань та вмінь, якими студент має оволодіти після вивчення теми. Наприкінці розділу подаються питання для самоперевірки та контролю, тести, рекомендована література.

Після вивчення теми необхідно

знати:

• Поняття конституційного ладу України.

♦> Зміст конституційного ладу України, як основоположного інституту конституційного права України.

• Основні принципи конституційного ладу України.

• Конституційно-правові основи суспільного ладу України.

• Характерні ознаки суспільного ладу України.

• Зміст і структуру суспільного ладу України.

• Поняття політичної системи суспільства України.

• Конституційні основи економічної системи України.

• Конституційні основи соціальної структури суспільства Укра­їни.

• Конституційно-правові основи державного ладу України.

♦> Форму Української держави.

• Атрибути державності України.

• Конституційно-правове регулювання державних символів Укра­їни.

♦♦♦ Консти гуційно-правовий статус мов в Україні.

вміти:

• визначати зміст конституційного ладу України як основополож­ного конституційно-правового інституту;

• проводити порівняльний аналіз конституційного ладу України та аналогічних правових інститутів зарубіжних країн;

• визначати тенденції розвитку конституційного ладу України;

• проводити аналіз структури конституційного ладу України:

• визначати співвідношення між структурними елементами полі­тичної системи України;

• аналізувати конституційно-правове регулювання економічної системи України;

• охарактеризувати конституційні основи соціальної структури України;

• визначати співвідношення між поняттями: «конституційний лад», «суспільний лад» та «державний лад»;

• аналізувати основні конституційні принципи конституційного ладу України;

• розкрити й проаналізувати зміст державного ладу України;

• охарактеризувати структурні елементи форми Української держави.

Ключові поняття й терміни: національний суверенітет, народ­ний суверенітет, державний суверенітет, влада, соціальна влада, державна влада, публічна влада, політична влада, конституційний лад, суспільний лад, державний лад.

Теоретичний зміст модуля: