IF = Лгл - N -10'/ D

де:

t — час дії;

D— величина D для мікроорганізмів в умовах дії.

5.1.8.МІКРОБІОЛОГІЧНА ЧИСТОТА РОСЛИННИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ОРАЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Цей розділ надає рекомендовані критерії прийнятності мікробіологічної чистоти рослинних лікарських засобів.

Присутність деяких мікроорганізмів в нестерильних лікарських засобах може викликати зменшення або навіть інактивацію їх терапевтичної дії і, внаслідок цього, негативно впливати на здоров'я пацієнтів. Тому виробники мають забезпечити низький рівень біологічного забруднення готових дозованих форм шляхом виконання поточних директив належної виробничої практики (НВП, GMP) під час виробництва, пакування, зберігання та розповсюдження лікарських засобів.

Випробування мікробіологічної чистоти нестерильних лікарських засобів проводять згідно методів, наведених в загальних 2.6.12, 2.6.13 та 2.6.31. Для нестерильних лікарських засобів критерії прийнятності, що базуються на загальному числі аеробних мікроорганізмів (ТАМС) та загальному числі дріжджевих та плісеневих грибів (TYMC) наведені нижче.

Критерії прийнятності грунтуються на результатах одного випробування, або на середньому результаті декількох повторних випробувань (наприклад, при випробуванні методом прямого висівання на чашки Петрі).

Перелік окремих видів мікроорганізмів для яких встановлено критерії прийнятності наведений нижче. Цей перелік не є вичерпним, і для окремих лікарських засобів може бути необхідним проведення випробування на наявність інших видів мікроорганізмів в залежності від природи вихідних матеріалів та виробничого процесу.

А. Рослинні лікарські засоби, що містять рослинну сировину з допоміжними речовинами або без них, що призначенідля приготування настойокта відварів, з використанням окропу (наприклад трав'яні чаї, з ароматизаторами або без них)

ТАМС (2.6.12) Критерій прийнятності: Ю7 КУО/r

Максимально допустиме число; 50 000 000 КУО/г

I TYMC (2.6.12) Критерій прийнятності: 10і КУО/г

Максимально допустиме число: 500 000 КУО/г

іEscherichia coli Критерій прийнятності: 105 КУО/г

^(2A3J)

іSalmonella Відсутність в 25 г

[ (2.6.31)

5.1. Загальні тексти з мікробіології

В. Рослинні лікарські засоби, що містять, наприклад, екстракти і/або рослинну сировину, з допоміжними речовинами або без них, для яких спосіб отримання (наприклад, екстракція) або спосіб попередньої обробки для рослинної сировини забезпечують зменшення мікробного забруднення до рівня, встановленого для цієї категорії.

ібактерії (2.6.31)

Escherichia coli Відсутність в 1 г або 1 мл

(2.6.31)

Salmonella (2.6.31) | Відсутність в 25 г або 25 мл

С.Рослинні лікарські засоби, що містять, наприклад, екстракти і/або рослинну сировину, з допоміжними речовинами або без них, для яких може бути доведено, що спосіб отримання (наприклад, екстракція за допомогою спирту з низькою концентрацією або не киплячою водою, або низькотемературне концентрування) або, спосіб попередньої обробкидлярослинної сировини, не забезпечують зменшення мікробного забруднення до рівня, встановленого для категорії В.

ведені вище дня категорій А, В або С, неможуть бути досягнут і із-за типового рівня мікробного забруднення. В такому випадку можуть бути використані бііьш високі критерії прийнятності на основі оцінки ризику з урахуванням якісної та кількісної характеристики мікробного забруднення та показань до медичного застосування лікарського засобу.

Якщо доведено, що жоден з рекомендованих методів випробування не дає можливості провести достовірне визначення відповідності числа мікроорганізмів, в лікарському засобі встановленому нормуванню, то

слід використовувати придатну методику з межею виявлення найбільш близькою до крітерію прийнятності.

5.1.9.РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ВИПРОБУВАННЯ НА СТЕРИЛЬНІСТЬ

Наведена методика випробування на стерильність (2.6.1) так само, як і всі інші фармакопейні методики, призначена для того, шоб дати змогу незалежному контролюючому органу встановити, чи відповідає конкретний лікарський засіб вимогам Фармакопеї. Виробник не зобов'язаний дотримуватися наведених методик, він може вносити в них зміни або використовувати інші, якщо гарантує, шо при випробуванні описаними вище офіційними методами його продукція буде відповідати вимогам Фармакопеї.

Запобігання мікробного забруднення. Асептичні умови при випробуванні на стерильність можуть бути досягнуті, наприклад, використанням ламінар-боксу класуА, розташованого у чистому приміщенні класу В, або ізолятора.

Рекомендації виробникам. Рівень надійності, з яким за задовільним результатом випробування на стерильність (відсутність нестерильних контейнерів у зразку) можна зробити висновок про якість всієї серії, залежить від однорідності серії, умов виробництва і прийнятого порядку відбору проб. Уданій статті під серією розуміють сукупність герметично закупорених контейнерів, вироблених таким чином, що під час виробничого процесу ризик мікробного забруднення однаковий для кожного з них.

Якщо лікарський засіб піддається процедурі кінцевої стерилізації, результати автоматичного контролю обгрунтованих із точки зору біології фізичних параметрів, що підтверджують дотримання встановлених режимів при стерилізації серії, характеризують її стерильність з більшою надійністю за результати випробування на стерильність. Умови, в яких допускається випуск за параметрами, наведені у статті «Методи приготування стерильних продуктів» (5.1.1). Для підтвердження дотримання асептичних умов у процесі виробництва може бути використаний метод наповнення живильними середовищами. Однак випробування на стерильність є єдиним аналітичним методом, що дозволяє оцінити стерильність лікарського засобу, виготовленого в асептичних умовах, і, крім того, у будь-якому разі це єдиний аналітичний метод, шо дозволяє оцінити стерильність зразка лікарського засобу при проведенні експертизи.

При проведенні випробування на стерильність можливість виявлення мікроорганізмів прямо пропорційна їх кількості у випробовуваному зразку і залежить від здатності цих мікроорганізмів давати видимий ріст на живильних середовищах за умов

випробування. Ймовірність виявлення мікроорганізмів мала при дуже низькому рівні забруднення лікарського засобу навіть при рівномірному мікробному забрудненні серії. Інтерпретація результатів випробування на стерильність грунтується на тому припущенні, що одержувані результати були б ідентичні для кожного контейнера, що входить до складу серії. Оскільки випробування кожного контейнера провести неможливо, необхідно розробити план відбору проб. При випробуванні продукції, виробленої за асептичних умов, рекомендується відбирати контейнери, наповнені на початку і в кінці серії, а також після впливу істотних перешкод.

Облік та інтерпретація результатів. Для ідентифікації мікроорганізмів, виявлених улікарському засобі при випробуванні на стерильність, добре підходять мікробіологічні/біохімічні методи Європейскої Фармакопейної Конвенції. Однак, якщо виробник хоче визнати результати випробування на стерильність невірогідними тільки на підставі умови (d), для доказу ідентичності мікроорганізмів, виділених з лікарського засобу, і матеріалів, що використовувалися при випробуванні, або з навколишнього середовища може бути необхідно використовувати чутливі методи типування. Незважаючи на те, що за допомогою класичних методів мікробіологічної/біохімічної ідентифікації можна довести, що два ізоляти не є ідентичними, ці методи можуть бути недостатньо чутливими або надійними для того, щоб однозначно визнати, що два ізоляти походять з одного джерела. Більш чутливі методи, наприклад, молекулярне типування гомологічності РНК/ДНК, можуть стати необхідними для доказу того, що мікроорганізми є наступниками однієї клітини і походять із одного джерела.

5.1.10.РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ВИПРОБУВАННЯ НА БАКТЕРІАЛЬНІ ЕНДОТОКСИНИ

1. ВСТУП

Ендотоксини, джерелом яких є ірамнегативні мікроорганізми, є найбільш розповсюдженою причиною токсичних реакцій, які виникають при забрудненні лікарських засобів пірогенами; їхня пірогенна активність набагато вища, ніж активність більшості інших пірогенних речовин. Ці ендотоксини є ліпополісахаридами. Незважаючи на те, що є незначна кількість пірогенів іншої хімічної природи, які мають різну структуру, звичайно саме відсутність бактеріальних ендотоксинів у лікарському засобі має на увазі відсутність аірогенних компонентів, за умови, що наявність цірогень.іх речовин, які не є ендотоксинами, можна виключати.

Наявність ендотоксинів у лікарському засобі може маскуватися факторами, що заважають реакції між

ендотоксинами та лізатом амебоцитів. Отже, при бажанні замінити передбачене окремою статтею випробування на ппрогенvi на кроликах випробуванням на бактеріальні ендотоксини необхідно довести, що це випробування може бути здійснене для даного лікарського засобу; для цього може знадобитись розробка процедури усунення заважаючих факторів.

Перш ніж розглядати можливість використання випробування на бактеріальні ендотоксини стосовно конкретного лікарського засобу, необхідно одержати таку інформацію.

Встановити придатність матеріалів, використовуваних для проведення випробування. Має бути гарантована відсутність ендотоксинів у воді для БЕТ й інших реактивах; необхідно перевірити заявлену виробником чутливість лізату амебоцитів.

Оскільки випробовуваний лікарський засіб може бути перешкодою для результатів випробування, чутливість лізату визначають у присутності та відсутності цього лікарського засобу. Між двома значеннями чутливості не має бути істотного розходження.

У методі випробування на бактеріальні ендотоксини (2.6.14) мають зазначати методи усунення заважаючих факторів; при наявності заважаючих факторів потрібно усунути заважаючи фактори підхожим методом, провести'перевірку усунення заважаючих факторів та провести інше випробування.

Даний розділ пояснює причини вимог випробування на бактеріальні ендотоксини і крім того надає інформацію щодо обліку й інтерпретації результатів.

Заміна випробування на пірогени на кроликах випробуванням з використанням лізату амебоцитів фактично означає використання альтернативного методу аналізу і, отже, має потребу у валідації; у розділі 11 наведені деякі вказівки про те, як треба чинити.

У окремій статті на лікарський засіб зазначають основний метод проведення випробування на бактеріальні ендотоксини. Якщо метод не зазначений, метод А використовують як основний метод. Якщо передбачається використовувати метод, відмінний від основного, необхідно довести, що цей метод є придатним для даного лікарського засобу і дає результати, що узгоджуються з одержаними за основним методом (див. також розділ 13).

2. МЕТОД

Додавання ендотоксинів до лізату амебоцитів може призвести до появи каламутності, утворенню осаду або гелю (метод гелеутворення). При проведенні випробувань на бактеріальні ендотоксини для першої групи методів як критерій оцінки в Фармакопеї використовувався тільки гельтромб метод. Перевагою нього методу є простота вирішення про те, чи витримав зразок лікарського засобу випробування

на основі наявності або відсутності гелеутворення, видимого неозброєним оком. Кількісні методи, описані як методи С, D, Е і F, були розроблені пізніше; для їх виконання необхідна більша кількість обладнання, але їх легше автоматизувати для цілей регулярних випробувань великих кількостей зразків одного і того самого лікарського засобу.

Ендотоксини можуть адсорбуватися на поверхні пробірок і піпеток, виготовлених з деяких видів пластика або типів скла. Можуть виникну™ перешкоди, зумовлені вивільненням речовин із пластикових матеріалів. Отже, використовувані матеріали треба перевіряти; наступні партії пробірок або піпеток можуть незначно відрізнятися за складом, і, тому, рекомендується повторювати такі випробування, починаючи працювати з новими партіями матеріалів.

Рішення використовувати випробування на бактеріальні ендотоксини як граничного випробування має на увазі, по-перше, що для лікарських засобів, які підлягають випробуванню, треба визначити межу вмісту ендотоксинів і, по-друге, необхідно знати, чи перевищує вміст ендотоксинів у випробовуваному зразку цю граничну межу, чи її значення нижче цієї величини. Кількісні методи С, D, Е і F роблять можливим визначення вмісту ендотоксинів у випробовуваному зразку, але при встановленні відповідності зразка вимогам Фармакопеї та проведенні контролю якості за рутинною методикою заключне питання полягає в тому, чи перевищує цей вміст певну межу.

При встановленні межі вмісту ендотоксину для випробовуваного зразка треба приділити належну увагу дозі випробовуваного лікарського засобу для людини. Мета цього полягає в тому, щоб гарантувати, що доти, поки вміст ендотоксинів у зразку залишається нижчим за межу, навіть максимальна доза лікарського засобу, введена зазначеним шляхом за годину, не буде містити такої кількості ендотоксинів, що викликає токсичну реакцію.

Якщо вміст ендотоксинів у зразку точно дорівнює граничній величині, як і в тому випадку, коли вміст ендотоксинів значно вищой за цю величину, відбувається гелеутворення, і зразок не проходить випробування, оскільки характер випробування «усе або нічого» робить неможливим розмежування вмісту, що точно дорівнює граничній концентрації, і вмісту, що перевищує граничну концентрацію. Тільки втому разі, коли гелеутворення не спостерігається, можна зробити висновок, що концентрація ендотоксинів нижча за межу вмісту.

Для лікарських засобів для парентерального застосування у вигляді порошків цей граничний вміст ендотоксину на одиницю маси або на Міжнародну одиницю (МО) лікарського засобу треба перевести у вміст ендотоксинів на мілілітр розчину, який підлягає випробуванню, оскільки випробуваний може бути проведене лише для розчину. Випадок, коли

лікарські засоби вже перебувають в рідкому стані (наприклад, інфузійні розчини), обговорюється нижче.

Граничний вміст ендотоксинів для лікарських засобів, що вводяться парентерально, розраховують за формулою:

М

де:

К — гранична пірогенна доза ендотоксину на кілограм маси тіла,

М— максимальна рекомендована разова доза лікарського засобу на кілограм маси тіла.

Якщо препарат у вигляді ін'єкцій підлягає частому введенню через невеликі проміжки часу або непереривному введенні у вигляді інфузій , то М — це максимальна сумарна доза, введена на протязі 1 години.

Граничний вміст ендотоксинів залежить від лікарського засобу і шляху його введення і зазначається в окремих статтях. Значення К зазначені в Табл. 5.1.10-1.

Для інших шляхів уведення лікарського засобу критерій прийнятності для нормування бактеріальних ендотоксинів визначають на основі результатів, одержаних при розробці даного лікарського засобу.

Яке розведення лікарського засобу треба використовувати у випробуванні для того, щоб бути впевненими у тому, що негативний результат випробування свідчить про те, що концентрація ендотоксинів у ньому нижча за межу вмісту ендотоксинів, а позитивний результат означає, що лізатом визначається вміст, що дорівнює або перевищує межі вмісту ендотоксинів. Ступінь розведення у даному випадку залежить від межі вмісту ендотоксинів і чутливості лізату; вона називається «Максимально допустимим розведенням» (МДР), і її величину можна одержати розрахунковим шляхом за формулою:

граничний вміст ендотоксинів х ЩР = концентрація випробовуваного розчину

Концентрація випробовуваного розчину:

—мг/мл, якщо граничний вміст ендотоксинів зазначений на одиницю маси (МО/мг),

—Одиницях/мл, якщо граничний вміст ендотоксинів зазначений на одиницю біологічної активності (МО/Одиницю),

— мл/мл, якщо граничний вміст ендотоксинів зазначений на одиницю об'єму (МО/мл).

X — зазначена на етикетці чутливістьлізату (МО/мл) у гель-тромб методі або точка з самою низькою концентрацією на стандартній кривій у турбідиметричному методі або хромогенному методі.

Якщо величина максимально допустимого розведення не є цілим числом, для рутинних цілей можна використовувати найближче ціле число, менше за МДР (що означає, що розчин лікарського засобу розводять у меншому ступені за МДР). У такому разі негативний результат випробування показує, що вміст ендотоксинів у зразку нижчий за граничну величину. Однак, якщо концентрація ендотоксинів у зразку при проведенні випробування нижча за межу вмісту ендотоксинів, але достатньо висока для того, щоб реакція з лізатом призвела до утворення гелю, випробування за цих умов може бути позитивним. Отже, якщо випробування з таким «зручним» коефіцієнтом розведення є позитивним, зразок треба розбавити до МДР і повторити випробування. У випадку будь-яких сумнівів треба використовувати МДР.

Це підкреслює важливість підтвердження чутливості лізату.

Приклад

Треба провести випробування для розчину 50 мг/мл натрію фенітоїну, призначеного для внутрішньовенного введення. Визначають МДР, задаючи такі значення змінних:

М— максимальна дозадля людини становить 15 мг на кілограм маси тіла,

с— 50 мг/мл,

К— 5 МО ендотоксину на кілограм маси тіла,

X — 0.4 МО ендотоксину на мілілітр.

Для рутинних випробувань цього лікарського засобу може бути доцільним розвести 1 мл випробовуваного розчину до 20 мл (величина МДР/2 заокруглена до більш низького цілого числа). Однак, результат цього випробування є позитивним, необхідно розвести 1 мл до 41.67 мл і повторити випробування. Розведення до 41.67 мл необхідне також у тих випадках, коли випробування виконують для перевірки сумнівних результатів.

3. СТАНДАРТНИЙ ПРЕПАРАТ

Як стандартний препарат використовують БСП ендотоксину. Його кількісний аналіз проведений порівняно з міжнародним стандартом ВООЗ, а його активність виражена у МО ендотоксину на ампулу. МО ендотоксину визначається як специфічна активність певної маси міжнародного стандарту.

1

ДЛЯ рутинних цілей може бути використаний інший стандартний препарат ендотоксину, за умови, шо проведено його кількісний аналіз порівняно з міжнародним стандартом ендотоксину або БСПендотоксину та його активність виражена в МО ендотоксину.

ПРИМІТКА: МО ендотоксину відповідає одній Ендотоксиновій одиниці (ЕО).

4. ВОДА ДЛЯ БЕТ

Визначення відсутності ендотоксину в цьому реактиві у випробуванні на пірогени на кроликах відхилено з практичних і теоретичних причин:

—кролик не має чутливості, достатньої для того, щоб визначити ендотоксин у воді для БЕТ, призначеній для проведення випробувань для зразків

здуже низькою граничною концентрацією ендотоксинів ;

—внаслідок відносно низької точності температурної реакції у кроликів потрібно було б багато повторних випробувань;

—терміни «пірогени» і «ендотоксини» позначають групи речовин, які не повністю співпадають одна

зодною.

При описі випробування на бактеріальні ендотоксини (2.6.14.) показано, що для приготування води для БЕТ можуть бути використані методи, відмінні від потрійної перегонки. Із позитивними результатами було використано метод зворотного осмосу. Можна віддати перевагу дистилюванню води більше трьох разів. Який би метод не використовувався, одержаний реактив має бути вільний від ендотоксинів, які визначаються.

5. рН СУМІШІ

Оптимальне гелеутворення суміші у випробуванні на бактеріальні ендотоксини спостерігається при рН 6.0-8.0. Однак, додавання лізату до зразка може призвести до зниження рН.

6. ВАЛІДАЦІЯ ЛІЗАТУ

При приготуванні розчинів лізату важливо дотримуватись інструкції виробника.

Позитивні коефіцієнти розведення у гель-тромб методах А та В переводять у логарифми. Причина цього полягає в тому, що, якщо побудувати криву розподілу за частотою цих логарифмічних величин, вона звичайно наближається до кривої нормального розподілу набагато ближче ніж крива розподілу за частотою самих коефіцієнтів розведення; фактично вони настільки подібні, що допускається використання нормального розподілу за частотою як математичної моделі й обчислення меж, взятих за основу порівняння, за допомогою /-критерію Стьюдента.

7. П О П Е Р Е Д Н Є В И П Р О Б У В А Н Н Я Н А З А В А Ж А Ю Ч І Ф А К Т О Р И

Деякі лікарські засоби не можна піддавати випробовуванню на наявність ендотоксинів безпосередньо, бо вони не змішуються з реактивами, не можуть бути доведені до рН 6.0-8.0 або інгібують, або активують гелеутворення. Отже, потрібне проведення попереднього випробування для перевірки наявності заважаючих факторів. Якщо вони виявлені, необхідно продемонструвати, що процедура їхнього видалення є ефективною.

Мета попереднього випробування — перевірити нульову гіпотезу про те, що чутливість лізату в присутності випробовуваного зразка не відрізняється значимо від його чутливості у відсутності зразка. У методах А і В використовують простий критерій: нульова гіпотеза приймається, якщо чутливість лізату у присутності зразка становить, принаймні, 0.5 чутливості самого лізату і не більше як удвічі перевищує цю величину.

Класичним підходом було б обчислення середніх значень логарифма коефіцієнта розведення для чутливості лізату у присутності й у відсутності зразка й перевірка різниці між двома середніми значеннями за допомогою r-критерію Стьюдента.

Випробування на заважаючі фактори у гель-тромб методах А і В вимагає використання зразка лікарського засобу, в якому ендотоксини не виявлені. Це являє теоретичну проблему, якщо необхідно випробовувати зовсім новий лікарський засіб. Для кількісних методів С, D, Е та F передбачений інший підхід.

8. УСУНЕННЯ ЗАВАЖАЮЧИХ ФАКТОРІВ

Способи усунення заважаючих факторів не мають призводити до підвищення або зниження кількості ендотоксину у випробовуваному зразку (наприклад, зниженні в результаті адсорбції). Для перевірки цього до випробовуваного зразка додають відому кількість ендотоксину і потім після усунення заважаючих факторів вимірюють кількість виявленого ендотоксину.

Методи С і D. Якщо властивості випробовуваного лікарського засобу виявляють заважаючу дію, яку не можна усунути класичними методами, можлива побудова стандартної кривої для аналогічного лікарського засобу, звільненого від ендотоксинів за допомогою належної обробки або розведення. Потім проводять випробування на ендотоксини у порівнянні з цією стандартною кривою.

Установлено, що в багатьох випадках підхожим методом є ультрафільтрація крізь асиметричні мембранні фільтри з триацетату целюлози. Фільтри мають відповідним чином пройти валідацію, оскільки іноді похідні целюлози (О-глюкани) мажуть викликати помилково позитивні результати.

Установлено, що полісульфонові фільтри є непридатними і при їх використанні були одержані помилково позитивні результати.

9. МЕТА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ВИПРОБУВАНЬ

Метою контролю, що містить воду для БЕТ і стандартний препарат ендотоксину з концентрацією, що у два рази перевищує зазначену на етикетці чутливість лізату, є підтвердження активності лізату при проведенні випробування за передбачених для цього умов. Метою негативного контролю є підтвердження відсутності визначуваної концентрації ендотоксину у воді для БЕТ.

Позитивний контроль, що містить випробовуваний зразок у концентрації, використовуваній у випробуванні, призначений для того, щоб показати відсутність інгібуючих факторів за умов проведення випробування.

10. ОБЛІК ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Незначні кількості ендотоксинів у воді для БЕТ або

вбудь-якому іншому реактиві, або матеріалі, впливу якого піддається ЛАЛ-реактив при проведенні випробування, можуть не визначатися доти, доки вони не досягнуть межі чутливості лізату . Однак вони можуть підвищувати кількість ендотоксину

врозчині, що містить випробовуваний зразок, до величини, що ледве перевищує межу чутливості, і викликати позитивну реакцію.

Ризик того, що це відбудеться, може бути знижений шляхом перевірки води для БЕТ й інших реактивів за допомогою найбільш чутливого з усіх наявних лізатів або принаймні більш чутливого за лізат, використовуваний при випробуванні зразка. Навіть у цьому разі ризик такого «помилково позитивного результату» не можна цілком виключити. Однак треба розуміти, яка щодо цього методика випробування є «безпечною щодо невдачі» на відміну від методики, яка допускає випробування, що дає помилково негативний результат, що може призвести до Випуску недоброякісного лікарського засобу, небезпечного для здоров'я пацієнта.

11. ЗАМІНА ВИПРОБУВАННЯ НА ПІРОГЕНИ НА КРОЛИКАХ ВИПРОБУВАННЯМ НА БАКТЕРІАЛЬНІ ЕНДОТОКСИНИ

Окремі статті на лікарські засоби, призначені для парентерального застосування, що можуть містити токсичні кількості бактеріальних ендотоксинів, вимагають проведення або випробування на пирогени на кроликах, або випробування на бактеріальні ендотоксини. Загальні рекомендації:

— окремі статті, що передбачають проведення випробування, можуть включати тільки одне ви-

пробування: або випробування на пирогени на кроликах, або випробування на бактеріальні ендотоксини.

—при відсутності доказів навпаки випробування на бактеріальні ендотоксини є кращим за випробування на кроликах, оскільки вважається, що випробування на бактеріальні ендотоксини забезпечує рівноцінну або більшу безпеку для здоров'я пацієнта.

—до включення випробування на бактеріальні ендотоксини в окрему статтю потрібно довести, що лікарський засіб, який розглядається, може бути підданий випробуванню на бактеріальні ендотоксини одним з методів, зазначених у розділі

2.6.14.

—необхідна відповідна інформація від виробників; компанії мають представити усі валідаційні дані, які являють інтерес і які у них є для проведен-

ня випробування на бактеріальні ендотоксини у субстанціях та лікарських засобах; такі дані включають деталі пробопідготовки зразка і всі процедури, необхідні для усунення заважаючих факторів; крім того мають бути подані всі наявні в розпорядженні дані про паралельні випробування на кроликах, які б гарантували, що заміна випробування на пірогени на кроликах випробуванням на бактеріальні ендотоксини є доцільною.

Додаткові вимоги зазначені у наступних розділах.

12. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ВИПРОБУВАННЯ НА БАКТЕРІАЛЬНІ ЕНДОТОКСИНИ, НЕ ОПИСАНИХ УДАНІЙ СТАТТІ

Якщо зазначене проведення випробування на бактеріальні ендотоксини і жоден із шести методів (від А до F), описаних у даній статті, не зазначений, для такого лікарського засобу вважається дійсним гельтромб метод А (граничне випробування). Якщо зазначений один з інших методів (від В до F), тоді саме він є дійсним для даного лікарського засобу.

13. ВАЛІДАЦІЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ МЕТОДІВ

Заміна випробування на пірогени на кроликах випробуванням на бактеріальні ендотоксини або заміна існуючого методу випробування на бактеріальні ендотоксини іншим методом має розглядатися як використання альтернативного методу при заміні фармакопейного випробування, як описано в розділі 1. «Загальні зауваження»:

«Випробування та методики кількісного визначення, наведені у Фармакопеї, є офіційними методиками, проте за узгодженням із компетентним уповноваженим органом можуть використовуватися й інші методики, за умови, що ці методики дають результати, які відповідають фармакопейним методикам. У випадку сумнівів або розбіжностей вирішальною є фармакопейна методика».

ДЛЯ валідації методу випробування на бактеріальні ендотоксини, відмінного від зазначеного в окремій статті, пропонуються наступні методичні рекомендації.

13-1. Методики, матеріали і реактиви, використовувані згідно даного методу, мають пройти валідацію, як описано для даного випробування.

13-2. Наявність заважаючих факторів (і якщо необхідно, спосіб їх усунення) треба випробовувати на зразках, відібраних принаймні з трьох виробничих серій. Треба мати на увазі, що для хромогенних методів D і Е потрібні реактиви, якісне застосовуються для методів А. В. С та F, і, отже, відповідність методів А, В, С та F вимогам щодо заважаючих факторів не можна екстраполювати на метод D або метод Е без додаткового випробування.

14. ВАЛЩАЦІЯ ВИПРОБУВАННЯ ДЛЯ НОВИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Рекомендації, описані в п.п. 13.1 і 13.2, треба застосовувати до всіх нових лікарських засобів, що призначені для парентерального застосування і таких, що підлягають випробуванню на наявність бактеріальних ендотоксинів відповідно до вимог Фармакопеї.

5.1. Загальні тексти з мікробіології

N

Для твердих лікарських засобів рекомендується використовувати величину «Мінімально допустима концентрація» (МДК). МДК є мінімально допустимою концентрацію випробовуваного розчину, за якої можливе визначення граничного вмісту ендотоксинів. МДК визначають, використовуючи таку формулу:

МДК = х/гв

де:

X— зазначена на етикетці чутливість лізату (МО/мл) у гель-тромб методі або точка з найменшим значенням на стандартній кривій у турбідиметричному або хромогенному методах.

ГВ — граничний вміст ендотоксинів для лікарського засобу, зазначений на одиницю маси (МО/ мг);

Контейнери для фармацевтичного застосування, для яких в окремій статті передбачений контроль пірогенів. можна піддавати випробовуванню на пірогени на кроликах або випробуванню на бактеріальні ендотоксини.