Глава 15
Невербалізована дослідницька діяльність має вибірковий характер, її обсяг і склад змінюються залежно від низки чинників. На основі цієї орієнтовно-дослідницької діяльності формуються неусвідомлені психічні відображення (невербалізовані змісти) умов завдання та її окремих елементів, цілих груп ситуацій, які, як правило, ширші від їх вербалізованих еквівалентів.
Водночас неусвідомлювані психічні відображення мають різну структуру. Вони розвиваються в процесі розв’язку одного завдання, взаємодіючи між собою. Також має місце перенос (використання) результатів орієнтовно-дослідницької діяльності з однієї ситуації на іншу (без їхньої вербалізації). У результаті конкретна дія може виявитися передорієнтувальною, дослідницька діяльність розгортається щодо цілої групи ситуацій, які для суб’єкта постають як єдине ціле.
У невербалізованій активності має місце передбачення можливих змін ситуації і результатів власних дій щодо перетворення ситуації. Ці невербалізовані передбачення розрізняють за параметрами суб’єктивної ймовірності, обсягом, структурою, за послідовністю. Невербалізовані передбачення пов’язані з невербалізованим відображенням ситуації і становлять важливий механізм регуляції ступеня розгорнення пошуку. В ігрових ситуаціях розгортається процес прогнозування невербалізованих змістів дії, а не лише її цілей, що здійснюється через розкриття їхнього об’єктивного значення.
До структури завдання, яке розв’язує суб’єкт, входять не лише словесно сформульовані вимоги, а й ті потреби (вимоги), які не опредмечені в словесно сформульованих знаннях. Доведено, що до невербалізованої активності може відбуватися підготовка вербалізованого відображення властивостей елементів ситуації. За переосмислюванням стоять невербалізовані переорієнтування в процесі розв’язку завдання. Вербалізоване відображення може бути узагальненням невербалізованих відображень. Вербалізоване і невербалізоване психічне відображення впливає на організацію пошуку розв’язання завдання. Вони різною мірою можливі для переміщення з однієї ситуації в іншу.
15.6. Індивідуальні особливості мислення
Кожна людина мислить неповторно. Алгоритм її мислення індивідуальний. Тому говорять про індивідуальні особливості мислення, а саме:
• самостійність мислення, яку характеризує вміння людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. Самостійність мислення ґрунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей. Людина, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові, власні шляхи і способи розв’язання пізнавальних та інших проблем;
373
Мислення
•критичність мислення, яка виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляючи цінне та помилкове в них. Людина з критичним розумом вимогливо оцінює свої думки, ретельно перевіряє рішення, зважає на всі аргументи, виявляючи тим самим самокритичне ставлення до своїх дій. Критичність мислення великою мірою залежить від життєвого досвіду людини, багатства та глибини її знань;
•гнучкість мислення, що виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв’язку аналогічних завдань. Гнучкість мислення виявляється в готовності швидко переключатися з одного способу розв’язку завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв’язку, знаходити нові нестандартні способи дій за змінених умов;
•глибина мислення, яка виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруванням неістотних виявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій і процесів. Саме ця риса властива особистостям з глибоким розумом, які в простих, добре відомих фактах уміють помічати протиріччя й на цій підставі розкривати закономірності природи та суспільного життя;
•широта мислення, що виявляється в здатності охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності;
•послідовність мислення, яка виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтуванні. Послідовним можна назвати мислення людини, яка точно дотримується теми міркування, не відхиляється від неї, не перестрибує з однієї думки на іншу, не підміняє предмет міркування. Для послідовного мислення характерне дотримання певних принципів розгляду питання, зрозумілість плану, відсутність протиріч і логічних помилок в аргументації думки, доказовість та об’єктивність у зроблених висновках;
•швидкість мислення – це здатність оперативно розібратися в складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення і прийняти його. Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості мисленнєвих навичок, досвіду у відповідній діяльності та рухливості нервових процесів.
Усі якості мислення людини формуються і розвиваються в діяльності. Змістовна й відповідним чином організована діяльність сприяє всебічному розвиткові цінних якостей мислення особистості.
Контрольні питання:
•У чому виявляється сутність мислення?
•Які особливості процесу мислення?
374
Глава 15
•Розкрийте сутність теорій мислення.
•У чому виявляються розумові дії людини?
•Які операції мислення Ви знаєте? Охарактеризуйте їх.
•Які форми мислення використовує людина?
•У чому виявляється судження?
•У чому виявляється міркування?
•У чому виявляється умовивід?
•У чому виявляється поняття?
•Які головні різновиди мислення?
•Що становить собою наочно-дійове мислення?
•Що становить собою наочно-образне мислення?
•Що становить собою словесно-логічне мислення?
•У чому виявляється розуміння?
•Яким чином відбувається розв’язання простих завдань?
•Яким чином відбувається розв’язання складних завдань?
•Коли розв’язання завдань переходить у творчий процес?
•Розкрийте умови розв’язання завдання.
•Яка роль набору альтернатив у розв’язанні завдання?
•У чому виявляються функціональні взаємодії в ситуації в процесі розв’язання завдань?
•У чому виявляється «переорієнтування» мислення?
•У чому виявляються індивідуальні особливості мислення?
Література:
Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование (Логико-психологический анализ). – М.: Мысль, 1979.
Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение: Избр. психол. тр. – Москва; Воронеж: МОДЭК, 1996.
Бурлаков Ю.А. Механизмы речи и мышления. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995.
Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. – Львів: Край, 2005.
Веккер Л.М. Психические процессы: В 3 т. – Т. 1. – Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1974. Вертгеймер М. Продуктивное мышление / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1987.
Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном форировании умственных действий // Исследования мышления в советской психологии. – М.:
Наука, 1966.
Завалишина Д.Н. Психологический анализ оперативного мышления: Экспериментально-теоретическое исследование. – М.: ЦЕНТР, 1997.
Загальна психологія : Підручн. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. акад. С.Д. Максименка. – К.: Форум, 2000.
Загальна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: А.Г.Н., 2002.
Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посіб. – Луцьк: Волинський держ.
ун-т, 1997.
375
Мислення
Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости. – М.: Педагогика, 1984.
Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975.
Милордова Н.Г. Мышление в дискуссиях и решении задач. – М.: Изд-во Ассоц. строит. вузов, 1997.
М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 3-тє вид. випр. – К.: Вища шк., 2004.
Основи психології / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь, 1996. Поддьяков Н.Н. Мышление дошкольника. – М.: Педагогика, 1977.
Поспелов Н.Н., Поспелов И.Н. Формирование мыслительных операций у старшеклассников. – М.: Педагогика, 1989.
Психология XXI века: Учебник для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина. – М.: ПЕР СЭ, 2003.
Психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1968.
Психологія: Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 2001. Тихомиров О.К. Психология мышления. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. Тихонов О.К. Психология мышления: Учеб. пособ. – М.: Моск. ун-та, 1984.
Якиманская И.С. Развитие пространственного мышления школьников. – М.: Педагогика, 1980.
376