Глава 37

Особливим феноменом є відхильна поведінка людей не на інди- відуальному рівні, а в умовах, по-перше, контактних малих груп, по- друге, у масових формах у великій групі. Щодо малих асоціальних, кримінальних груп, то усталені в них стандарти поведінки серйозно впливають на вироблення особистісних норм відхильної поведінки. У злочинній групі нівелюється особиста відповідальність її членів, зни- жується критичність стосовно своїх учинків. Антигромадська група найчастіше є каталізатором взаємного навіювання і наслідування, психологічної заразливості.

Ще сильнішим є вплив великої групи, маси людей, для яких ха- рактерні відхилення в поведінці. Це пов’язано, зокрема, з відчуттям власної анонімності (роблячи «як усі», індивід втрачає почуття відпо- відальності за свої дії).

Отже, загалом під ВІДХИЛЬНОЮ ПОВЕДІНКОЮ розуміють і численні різновиди правопорушень, і неетичні вчинки, і будь-які інші види неправильної, з погляду соціуму, поведінки, протиправних або аморальних вчинків.

Зрозуміло, причини відхильної поведінки не можна зводити лише до індивідуальних особливостей правопорушників. Віднедавна домінуючим чинником деліквентної поведінки є системна криза дер- жави, економіки, суспільства й особистості. Це засвідчує досить висо- кий рівень соціальної напруженості через неможливість окремих про- шарків населення адаптуватися до низького рівня життя й соціальних змін.

Перехід до ринку супроводжується криміналізацією соціальних інститутів, відносин та особистості. Масштаби криміналізації набули загрозливого характеру і перевищили критичну межу в окремих регіо- нах.

37.2. Особливості особистості з девіантною поведінкою

Своєрідним «кристалізаційним центром» усієї проблеми відхи- льної поведінки є особистість. Саме через особистість здійснюється складна взаємодія «причини – середовище» і «ситуації-особи-діяння- заходи» (схему запропонував В. М. Кудрявцев).

Розглядаючи психологічні особливості особистості з відхильною поведінкою, необхідно насамперед чітко виокремити й визначити сут- ність самої особистості. Безумовно, особистість є цілісною системою, нерозривною єдністю взаємозалежних якостей, здобутих у конкретно- історичних умовах життя на основі діяльності, спілкування, пізнання і взаємодії.

Особистість – це поняття для позначення загальної міри соціа- льного в людині. Проте суспільний характер особистості, значення іс- торичних умов для її зміни мають корінні протиріччя в розумінні зміс-

851

Девіантна поведінка і депривація

ту і динаміки поведінки людини як особистості, шляхів і можливостей впливу на неї суспільства.

Парадокс у тому, що фундаментальні відкриття генетики зумо- вили пожвавлення біологізаторських концепцій особистісного розвит- ку. Їхні прихильники вважають, що основні психічні властивості осо- бистості закладені в самій природі людини та визначають її життєву долю (Е. Торндайк та ін.). Деякі психологи роблять навіть висновок про те, начебто аморальні риси особистості в людей, одержимих «не- викорінною схильністю до бродяжництва і злодійства», є «фатальною спадщиною», яка передається цілком закономірно від покоління до покоління як будь-яка фізична риса. Однак незважаючи на великі ус- піхи біології та генетики, сучасна наука не має у своєму розпорядженні інформації про існування якихось вроджених програм соціальної по- ведінки людини. Тим більше, що саме соціальне життя не становить якої-небудь постійної системи чинників – вона змінюється часом зна- чно швидше, ніж одне покоління людей змінюється іншим. Як довели психолог О.М. Леонтьев і генетик М.П. Дубинін, ні склад, ні специфіч- ні якості психологічних новотворів не визначаються «вродженими ме- ханізмами». Усі функції, які формуються в особистості, здібності – це прижиттєві утворення, зумовлені діяльно-опосередкованим спілку- ванням з іншими людьми, засвоєнням змісту людської культури.

Людина не народжується егоїстичною чи альтруїстичною, дис- циплінованою чи хуліганом. Усі психічні властивості особистості фор- муються і виявляються в процесі діяльності, за допомогою якої індивід не лише на власному досвіді пізнає навколишній світ, а й привласнює досвід попередніх поколінь, їхні досягнення.

В індивідуальності людини виокремлюють два аспекти: «змісто- вний» і «формальний». Для першого, як результату відображення у свідомості людини об’єктивної дійсності, характерне свідоме ставлен- ня людини до людей, речей, явищ і тому він на 100% зумовлений соці- ально. Однак люди розрізняються між собою не лише за особливостя- ми переконань та інтересів, а й за деякими «формальними» особливо- стями свого психічного складу й поведінки. Йдеться про своєрідність перебігу психічних процесів як вияву вроджених особливостей нерво- вої системи. Це другий, формальний («динамічний») аспект психічно- го життя людини. Однак формальні особливості психічного життя не визначають особливостей свідомого ставлення людини до дійсності, тобто змістовну сторону психічних процесів. Інакше кажучи, спроби пояснити внутрішній світ людини, спрямованість її поведінки якими- небудь уродженими властивостями – невдалі. Як слушно зазначав К.К. Платонов, людина народжується біологічною істотою, а особисті- стю стає в процесі онтогенезу, засвоюючи суспільно-історичний досвід людства.

Структура особистості з відхильною поведінкою, як і особистості «в нормі», зумовлена впливом життя, особливостями відносин. Немає якоїсь одної властивості особистості, яка б зумовлювала відхильну по- ведінку, та відрізняла б осіб, схильних до такої поведінки, від осіб, що

852

Глава 37

дотримуються соціальних норм. Хоча, безумовно, є така категорія лю- дей (наприклад, злочинці-рецидивісти), які наділені певним комплек- сом рис особистості, характерних для різних типів порушників соціа- льної норми. Проте це пов’язано не з генетичною напередвизначеніс- тю, а з їхнім способом життя й біографією. Цей комплекс містить: не- гативне ставлення до основних соціальних норм; глибоко вкорінене негативне уявлення про соціальні відносини і цінності; специфічні (негативні) риси особистого досвіду; підвищену агресивність і збудли- вість; примітивні потяги й нестриманість у їхньому задоволенні тощо. Коли такі комплекси рис особистості вступають у взаємодію з певною ситуацією, то вони сприяють виборові протиправного шляху досяг- нення мети.

Аналіз психологічних особливостей особистості з відхильною поведінкою дає змогу виокремити деякі її характеристики.

По-перше, прагнення до пристосування. Пристосування тут по- лягає в тому (не плутати з адаптацією), що хворобливе марнославство, бажання за будь-яку ціну задовольнити свої потреби, одержати особи- сту вигоду або зберегти в таємниці негативну спрямованість інтересів люди з відхильною поведінкою ретельно маскують. При цьому присто- сування постає і як риса особистості, і як характеристика групи з нега- тивною спрямованістю.

По-друге, мода. Гіпертрофована мода на певні зачіски і різні під- віски, нашийні хрести тощо, тобто прихильність до різних знаків, які помітно відрізняються від повсякденних.

По-третє, розбіжність знання норм і цінностей і реальних учин-

ків.

По-четверте, роздвоєння переконань.

Нині існує низка класифікацій особистостей з відхильною поведінкою. Кримінологи, наприклад, поділяють особистості правопорушників на чотири основні категорії, беручи за основу взаємодію особистісного і випадкового в мотивах їхніх протиправних вчинків.

•Перша категорія – це люди, які зробили правопорушення випадково, усупереч загальній спрямованості особистості.

•Друга категорія об’єднує тих, для кого здійснення правопорушення стало реально можливим з урахуванням загальної нестійкості особистісної спрямованості.

•До третьої категорії належать люди, правопорушення яких випадкові з погляду приводу і ситуації, але випливають із загальної спрямованості особистості.

•До четвертої категорії зараховано тих, чиє правопорушення відповідає злочинній установці особистості та є результатом активного пошуку для створення приводу і відповідної ситуації (М.Г. Міньковський).

Цей підхід дає змогу розрізняти серед осіб з відхильною поведінкою злісних правопорушників і людей, які прийшли до від-

853

Девіантна поведінка і депривація

хильної поведінки випадково, тих, хто створює навколо себе психологічний клімат антигромадських установок і хто став жертвою своєї недосвідченості та збігу обставин.

Психологи на основі розкриття спрямованості особистості й осо- бливостей її поведінки наводять іншу типологію. Наприклад, умовно виокремлюють чотири групи осіб з відхильною поведінкою.

Для першої групи характерний стійкий комплекс аморальних, примітивних потреб, прагнення до споживацького проведення часу, деформація цінностей і взаємин. Егоїзм, байдужість до переживань інших, нелагідність, відсутність авторитетів є типовими особливостя- ми цих людей. Вони егоїстичні, цинічні, озлоблені, грубі, запальні, зу- хвалі.

Другу групу становлять особи з деформованими потребами. Їм притаманне більш-менш широке коло інтересів, а водночас – загост- рений індивідуалізм, бажання посісти привілейоване становище за ра- хунок утиску слабких. Для них характерна імпульсивність, швидка зміна настроїв, облудність, дратівливість. У цих людей перекручені уявлення про мужність, товариство. Їм приємно від чужого болю.

Для третьої групи осіб з відхильною поведінкою характерний конфлікт між деформованими й позитивними потребами, цінностями, взаєминами, поглядами. Їм властиві однобічність інтересів, пристосу- вання, облудність. Ці люди не прагнуть досягнути успіхів, вони апати- чні.

До четвертої групи зараховують особистостей, у яких слабко де- формовані потреби, а водночас нема певних інтересів і досить обме- жене коло спілкування. Вони безладні, недовірливі, підлещуються пе- ред сильнішими. Для них типове боягузтво і мстивість.

Ця типологія чітко показує наявність в особистості з примітив- ною відхильною поведінкою низьких потреб, недостатньо розвинутої вольової регуляції, вузькості інтересів, підміни позитивних інтересів квазіінтересами, егоїзму, цинізму, ствердження свого «Я» за рахунок приниження гідності інших людей, жорстокості, байдужості, ворожос- ті до нормального середовища.

Зумовлена багатьма чинниками, відхильна поведінка чималої кількості людей пов’язана зокрема з різними психічними захворюван- нями. Однак розгляд таких ситуацій належить уже до іншої галузі.

Водночас для деяких осіб з відхильною поведінкою характерні межові стани, неврози, патологічні відхилення в характері, які не є хворобою. Психопатологічних рис особистість здебільшого набуває не в результаті обтяженої спадковості, а внаслідок несприятливих умов життя і виховання.

Психологічні дослідження і українських, і зарубіжних авторів за- свідчують, що в структурі особистості з відхильною поведінкою психі- чні аномалії, якщо вони є, зазвичай існують як чинник взаємодії з мо- ральною невихованістю, вадами характеру тощо, а не як чинник, що

854