57. Особливості будови тактильного та пропріоцептивного аналізаторів людини

Тактильна чутливість зобов’язана функціонуванню механорецепторів шкіряного аналізатора. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску. У шкірі розрізняють три прошарки: зовнішній (епідерміс), з’єднувально-тканинний (власне шкіра – дерма) і підшкірна жирова клітковина. У шкірі дуже багато нервових волокон і нервових закінчень, які розподілені вкрай нерівномірно і забезпечують різним ділянкам тіла різну чутливість. Наявність на шкірі волосяного покрову значно підвищує чутливість тактильного аналізатора. Механізм дії тактильного аналізатора можна описати в такий спосіб. Механічна дія на шкіру викликає деформацію нервового закінчення, у результаті якого виникає рецепторний потенціал і поява нервового імпульсу. Цей імпульс (або порушення нервового імпульсу), що несе інформацію подразника, передається до центральної нервової системи у її вищий відділ – кору головного мозку, де і формуються відчуття. Відмінна риса цього аналізатора полягає в тому, що рецепторна площа дотику більша, ніж в інших органів чуття. Це забезпечує шкіряному аналізатору високу чутливість. Закономірності в будові провідних шляхів є такими ж, як і для інших аналізаторів.

М'язово-суглобове чуття (руховий, або пропріоцептивний аналізатор). Цей аналізатор має вирішальне значення у визначенні положення тіла та його частин у просторі, а також у забезпеченні тонкої координації рухів. Рецептори м'язово-суглобового чуття містяться в м'язах, сухожилках та суглобах, називаються пропріорецепторами і до їх числа належать: тільця Фатера-Пачіні, голі нервові закінчення, тільця Гольджі та м'язові веретена. За механізмом дії всі пропріорецептори відносяться до механорецепторів. Тільця Фатера-Пачіні містяться в сухожилках, суглобових сумках, фасціях м'язів і періості. Тільця Гольджі (цибулиноподібні тільця) являють собою заповнену лімфою капсулу, в яку заходять сухожильні волокна, оточені оголеними нервовими волоконцями. Тільця Гольджі зазвичай розташовуються в сухожилках (на межі м'язової і сухожильної тканини), а також в опорних ділянках капсул суглобів та у суглобних зв'язках. . Імпульси, що виникають у пропріорецепторах під час рухів, по доцентрових нервах надходять (через провідні шляхи спинного і головного мозку) до мозочка, ретикулярної формації, гіпоталамуса та деяких інших структур стовбура мозку і далі—до сомато-сенсорних зон кори великих півкуль головного мозку, де і виникають відчуття зміни в положенні частин тіла. У відповідь на подразнення пропріорецепторів звично виникають рефлекторні скорочення (розслаблення) відповідних груп м'язів, або зміна їх тонусу. Це сприяє збереженню або зміні певних рухів, а також зумовлює підтримку пози та рівноваги тіла.

58. Смакові відчуття.

Смакові відчуття тісно пов'язані з нюховими, їх поєднує спільна роль у процесі харчування. Смакові відчуття, як і нюхові, підвищують апетит людини, звідси й анатомічне сусідство їхніх органів: периферичні кінці смакового і нюхового аналізаторів знаходяться поруч і поєднуються один з одним. Особливістю динаміки смакових відчуттів є їхній тісний зв'язок з потребою організму в харчуванні. При голодуванні смакова чутливість підвищується, при ситості - знижується.

Виділяють чотири основні якості смакових подразників: кисле, солодке, гірке, солоне. Як вважають дослідники, із комбінації цих чотирьох відчуттів, до яких приєднуються мускульні рухи язика, і виникає гама смакових відчуттів.

Смакові відчуття спричиняє дія на рецептори смакового аналізатора харчових і нехарчових речовин. Органом смаку є язик, кожна ділянка якого сприймає свій смак: солоне - краї, кисле - боки; гірке - корінь, солодке - кінчик. Хімічні сигнали - посередники в переданні безперервного потоку інформації, могутні спонукальні сили, що викликають миттєві біологічні і поведінкові реакції. Хімічні стимули здатні спричинити первинні смакові відчуття, якщо вони будуть розчинені у слині. Однак не всі речовини можуть викликати смакові відчуття: слабкими стимулами є маслянисті речовини. Витертий насухо язик не відчуватиме смаку, бо для цього потрібно розчинити активні речовини у слині.

1. Будова смакового аналізатора.

Рецепторами смакового аналізатора є спеціалізовані епітеліальні клітини, які входять до складу смакових луковиць.

Кожна із таких смакових луковиць включає:

- смакову нору;

- опорну клітину;

- рецепторну клітину;

- нервові волокна;

- специфічну рідину, яка омиває ці елементи.

2. Розміщення смакових рецепторів.

Смакові луковиці знаходяться:

- на сосочках язика;

- слизистий ньоба;

- глотці;

- гортанні;

- мендалинах, та інше;

3. Основні види елементарних смакових відчуттів.

Основні види елементарних смакових відчуттів представленні на так званій « піраміді смаків Хеннінга: