- •2. Порівняльний аналіз відчуття та сприймання
- •3. Розвиток відчуттів та сприймання в процесах предметно-практичної діяльності
- •4. Рецепторна теорія відчуттів та її конкретизація у дослідженнях і.Мюллера та г.Гельмгольця
- •5.Класична психофізика та її роль у розвитку уявлень про відображальну природу психіки
- •6.Рефлекторна теорія психіки та сенсорно-перцептивних процесів
- •7. Еволюційний підхід до дослідження відчуттів і органів чуттів.
- •11. Основні характеристики відчуттів
- •13. Основний психофізичний закон та його варіанти. - Основний психофічний закон – це закон Вебера- Фехнера.
- •14. Абсолютні, різнісні та диференційні пороги чутливості.
- •15. Явище сенсорної адаптації та сенсибілізації.
- •16. Просторові характеристики відчуттів.
- •17. Часові характеристики відчуттів.
- •18. Поняття про модальність відчуттів.
- •22.Еферентні системи аналізаторів та їх участь у сенсорних процесах
- •24.Проблема співвідношення сенсорного та перцептивного образів
- •25. Основні етапи становлення перцептивного образу в актуагенезі. Способи їх експериментального вивчення.
- •26. Дослідження стадіальності перцептивного образу при різних видах ручного сприймання.
- •27.Поняття ручного сприймання. Види ручного сприймання.
- •28. Порівняльний аналіз механізмів ручного та зорового сприймання.
- •29. Дослідження сприймання в асоціативній психології.
- •30. Гештальтпсихологія і проблема сприймання
- •31. Діяльнісний підхід
- •32. Теорія перцептивних дій
- •33. Дослідження сенсорно-перцептивних процесів в контексті психологічної теорії діяльності Лєонтьєва.
- •34. Дослідження сприймання в світлі теорії установки
- •35. Основні характеристики перцептивного образу
- •36. Поняття про константність сприймання
- •37. Механізми константності сприймання. Види перцептивних констант.
- •38. Узагальненість перцептивного образу та її дослідження в різних теоріях сприймання (теорія категоризації сприймання, теорія перцептивнийх дій).
- •2)Теорія перцептивних дій:
- •39. Цілісність та структурність сприйняття. Різні погляди на їх механізми.
- •40. Предметність та осмисленість (усвідомленість) сприймання як його змістовні характеристики.Предметність сприйняття
- •41. Поняття про аперцепцію. Роль аперцепції в регуляції поведінки та діяльності.
- •42. Закономірності чуттєвого відображення простору.
- •43.Проблеми сенсорного відображення простору.
- •44. Проблема перцептивного відображення простору.
- •45. Проблема розвитку сприймання простору в онтогенезі (нативізм та емпіризм).
- •46. Сприймання форми предметів.
- •47. Сприймання розміру предметів.
- •48. Сприймання об»ємності та віддаленості предметів один від одного.
- •49. Відображення напрямку локалізації предмету у просторі дискантними аналізаторами.
- •1. Зоровий.
- •2. Нюховий.
- •3. Слуховий.
- •50. Характеристики зорових відчуттів
- •51. Характеристики слухових відчуттів.
- •52. Біль як пізнавальний процес.
- •54. Характеристики тактильних відчуттів.
- •55. Функції температурного аналізатора та характеристики температурних відчуттів.
- •57. Особливості будови тактильного та пропріоцептивного аналізаторів людини
- •58. Смакові відчуття.
- •59. Нюхові відчуття.
- •61. Сприймання часу.
- •62. Сприймання руху.
54. Характеристики тактильних відчуттів.
Дотикові відчуття. Шкіра реагує на фізичні властивості об'єктів і поверхонь. Через неї людина отримує інформацію про те, з чим вона безпосередньо контактує, - властивості об'єктів і поверхонь, яких торкається і які торкаються її. Вона відчуває тепло, холод, а також маслянистість, тягучість, вологість, шорсткість, гладкість, лоскіт, сверблячку, вібрацію тощо. Торкаючись різних об'єктів, розпізнає їх об'ємні (тривимірні) характеристики, приймає рішення на основі тілесних відчуттів - тактильної (отриманої шкірою) і кінестетичної (отриманої від м'язів, сухожиль, суглобів пальців і кистей рук) інформації.
Найрозвиненіші дотикові відчуття на кінчиках пальців, губах і язиці. Вони виникають через подразнення нервових клітин Мейснера (тільки у формі диска) і Пучіні (тільки у формі цибулин), що є у шкірі. Одні з них подразнюються тиском, інші - дотиком. Збудження у цих клітинах передається через спинний мозок у задню частину центральної борозни тім'яної ділянки кори головного мозку. Дотикові відчуття пов'язані з руховими, тільки за єдності настає відчуття поверхні предмета. Важливу роль вони відіграють у трудовій діяльності.
Рецептори шкірного відчуття не зосереджені в одній, чітко окресленій сенсорній структурі (сітківка - для зору, вушна раковина - для слуху). Вони розміщені майже по всьому шкірному покриву і не тільки сприймають відчуття, а й виконують інші функції. Втрата шкірної чутливості спричинює втрату здатності рухатися (не відчуваючи поверхні, неможливо зробити найпростіші рухи), розмовляти (анестезія язика, рота, губ) тощо. Сприймання шкірою інформації відбувається внаслідок безпосередньої механічної стимуляції поверхні тіла або термічної стимуляції її джерелом теплової енергії. Така інформація сприймається через шкіру, волосся і нігті. Механічна стимуляція шкіри сприймається спеціалізованими рецепторами - механорецепторами. Нервові волокна, пов'язані з ними, передають нейронний імпульс головному мозку провідними шляхами спинного. Чутливість різних ділянок шкіри до подразників неоднакова. Одні сильніше реагують на тиск, інші - на тепло, холод, біль тощо.
Дотик може бути пасивним (людина не контролює сприйняття стимуляції, коли їй на шкіру кладуть різні об'єкти) і активним (активний контроль сприймання стимулів, наприклад при підніманні об'єктів). Найчутливіші до тактильної стимуляції частини тіла, які виконують «дослідницьку» роль, - пальці, кисті рук, певні ділянки рота і кінчик язика, а також шкіра ніг, передпліч і тулуба. Пальці винятково чутливі до точкових подразників і мають дуже низький поріг тактильної чутливості, тому деякі активні дотики ними є джерелом різноманітної складної інформації. На цьому ґрунтується система Брайля - алфавіт для сліпих. Переміщуючи палець по шорсткуватих сторінках, знайома з цією системою людина може прочитати за хвилину 20 слів (середня швидкість читання зрячих людей - 250 слів).
Тривалий монотонний тиск або дотик призводить до зниження, навіть втрати шкірної чутливості: настає адаптація до дотику. Наприклад, потрібно небагато часу, щоб не відчувати тиску ремінця від годинника на зап'ясті.