- •1. Дослідження Арістотелем і Платоном сутності та форм організації держави.
- •2. Арістотель «Політика».
- •3. Платон «Держава».
- •4. Цицерон «Про державу».
- •5. Основні концепції політичної думки мислителів Стародавнього світу.
- •6. Н.Макіавеллі «Державець».
- •7. Погляди н.Маківеллі на державу і політику і методи державного управління.
- •8. Т.Гоббс, Дж.Локк, ж.-ж. Руссо про суспільний договір.
- •9. Напрямки української політичної думки XIX-xх століття.
- •10. Ґенеза політико-правової думки в Україні: від «Руської правди» до Конституції Пилипа Орлика.
- •11. В. Липинський «Листи до братів хліборобів».
- •12. Національно-радикальний напрям української політичної думки (д.Донцов, м.Міхновський).
- •13. Ідеї федералізму та національно-територіальної автономії м.Драгоманова та м.Грушевського.
- •14. Засади гетьманської трудової монархії в.Липинського.
- •15. Політична теорія м. Вебера.
- •16. Предмет, методи, категорії та функції політології.
- •18. Політика як суспільне явище і форма діяльності.
- •19. Мораль і політика.
- •32. Засадничі принципи класичних теорій еліт г.Моска, в.Паретто, р.Міхельса.
- •35. Політичні партії. Ґенеза та типологія їх функцій.
- •36,37. Сутність, структура та функції політичної ідеології.
- •Політична ідеологія має трирівневу структуру свого функціонування:
- •38. Теоретичні засади консервативної ідеології.
- •39. Політичні режими, їхня сутність та типологія.
- •40. Поняття та ідейні витоки тоталітаризму.
- •41. Сучасні теорії демократії.
- •43. Основні типи й показники оцінки легітимності влади.
- •44. Політичні конфлікти. Джерела походження та способи врегулювання.
- •45. Типологія політичних конфліктів. Основні типи політичних конфліктів в Україні, та шляхи їх вирішення.
- •46. Громадсько-політичні рухи: сутність та типології.
- •47. Структура, функції та типологія політичних систем. Політична система сучасної України.
- •48. Соціальні та ідейні витоки демократії, її сутнісні характерист.
- •49. Основні історичні форми та типи демократії. Інститути прямої та представницької демократій.
- •50. Соціально – політична сутність марксизму.
- •51. Соціал-демократія як ідейно-політична доктрина.
- •52. Базові засади лібералізму як політичної ідеології.
- •53. Основні теорії соціальної структури суспільства. Сутність і політичне значення поняття «середній клас».
- •54. Партійні системи та їхня типологія. Особливості партійної системи в Україні.
- •55. Виборчі системи і їхнє місце в формуванні інститутів політичної влади.
- •56. Виборча система в сучасній Україні.
- •57. Виборча кампанія. Основні етапи виборчої кампанії.
- •58. Політична влада: концепції, ресурси, легітимність.
- •59. Політична складова міжнародних відносин. Специфіка і засоби зовнішньої політики.
- •60. Глобальні проблеми людства та шляхи їх розв’язання.
40. Поняття та ідейні витоки тоталітаризму.
Сучасна політична наука поділяє політичні режими на демократичні та антидемократичні. В свою чергу антидемократичні режими діляться на тоталітарні та авторитарні.Характерні особливості тоталітарного режиму.
Термін "тоталітаризм" походить від латинського слова "totalis", що означає "весь, цілий, повний". На практиці тоталітарний режим встановлюється в деяких країнах в першій половині XX століття".
Тоталітаризм означає повний (тотальний) контроль та жорстку регламентацію з боку держави усіх сфер життєдіяльності суспільства та кожної людини засобами збройного насильства:
влада формується однією людиною або вузькою групою осіб з правлячої еліти
здійснення політичного панування можливе лише у тому випадку, коли влада спирається на розвинуту каральну систему, політичний терор, тотальну ідеологічну обробку суспільної думки
Умови виникнення тоталітарного режиму:
тоталітарні режими частіше за все виникають у надзвичайних умовах: зростаючої нестабільності, глибокої економічної і політичної кризи в суспільстві, необхідності швидкого вирішення стратегічних завдань.Його встановлення розглядається як спосіб подолання зазначених проблем та досягнення визначених цілей.
Ознаки тоталітаризму:
надцентралізація структур влади, яка має пірамідальну форму, на вершині якої лідер-вождь або группа. Володарююча група не несе відповідальності за свої дії ні перед яким виборним органом, концентрує в своїх руках усю повноту влади, тобто законодавчу, виконавчу і судову владу;
монопольна ідеологія, яка обґрунтовує право режиму на поза контрольне панування. Ідеологія в тоталітарних режимах використовується для підкорення всього населення реалізації єдиної мети;
масова монопольно володарюючи партія, яка формує політичні цілі, визначає засоби їх реалізації, здійснює підбір і розстановку кадрів;
розгалужена каральна система;
відсутність громадянських прав і свобод та громадянського суспільства;
висока ступінь мілітаризації в усіх сферах суспільного життя.
41. Сучасні теорії демократії.
Демократія – форма пол. та ек. устрою сусп., заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип д-ви, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, можливості для діяльності різних пол. сил, контроль а діями органів влади. Для демократії хар-ними є вільна діяльність пол. та громадських організацій, обов’язково виборність органів влади, розмежування держ. сфери та сфери гром. сусп., ек. та пол. плюралізм, д-ва існує заради громадян, а не навпаки, високий рівень сусп. самоврядування.
Дем. поділ. на представницьку і безпосередню, але зах. політологія виділяє інші види дем.:
1. Ідентитарна – побудована на принципі ототожнення інт-сів правителів чи влади та інт-сів тих, ким управляють. Відкидає представницьку дем., бо волю всіх гром-н не можливо представити. відкидає ідеї волевиявлення гром-н, їх пол. активність. Є лідери, уряд, які знають що потрібно народу. Все це веде до тоталіт. якості влади. Ідент. Дем. відкидає б-я. зіткнення зіткнення інт-сів у сусп.
2. Конкурентна – виходить з визначення різниці в інт-сах д-ви і гром-н, їх права на це. Кон. Дем. хар-на тим, що гром-ни приймають участь у створенні пол. влади, маючи право пол. вибору в плюраліст. пол. с-мі. Різниця інт-сів різних соц. прошарків сусп. та класів дає можл. Відкритого зіткнення інт-сів і гласності. Враховуючи різнобарвність інт-сів і думок не може прийняти вірне для всіх рішення. Д-ва не може вдовольнити всіх інтересів і тут виступає принцип більшості.кон. дем. передбачає захист інт-сів меншості, тому в кон. Дем. дії принцип гарантії прав для меншості і шлях до цього принцип консенсусу. Тобто при кон. погляді на дем. бачимо, що існує не влада народу, а влада для народу.
3. Марксистська – близька іден. Дем. стоїть на принципі, що дем. може бути чи буржуазна соціалістична. Дем. соц. базується
на заг. власності на засоби вир-ва
на диктатурі пролетаріату
інт-си гром-н співпад. з інт-сами д-ви і партії
партія виразник диктатури пролетаріату
Осн принцип на якому грунт. Пол. життя і соц. дем- це принцип дем. централізму.
42. Зміст та структура етнонаціональних відносин. Місце та роль етнонаціональної політики в системі державної політики.
Етнополітика — це система тактико-стратегічних дій, заходів та програм певного політичного об'єкта (насамперед держави, політичних партій, громадсько-політичних рухів тощо) в галузі взаємовідносин етнонаціональних спільностей між собою та їхніх стосунків з державою. Отже, головним суб'єктом етнополітики є держава. Об'єкт етнонаціональної політики складає уся сукупність етнополіт. явищ:
політичне життя етнічних груп, до яких належать громадяни держави (виборчі компанії, референдуми, місцеве самовр.);
розселення етносів на території, на яку поширюється суверенітет держави;
соціально-економічні та політико-культурні взаємини етносів між собою та з державою;
стосунки етнічних груп, що проживають на території даної держави, з їхніми етнородичами в інших державах.
Однією з головних категорій етнонаціональної політики є етнічний інтерес. Етнічний інтерес — це інтерес етнічної спільноти чи групи, яка об'єднується специфічними зв'язками, це об'єктивно зумовлені мотиви діяльності етнічної спільноти, які складаються з усвідомлення ними власних потреб та з'ясування й пошуку засобів та умов їх задоволення.
Узгодження етнічних інтересів та досягнення міжетнічного й міжнаціонального порозуміння — одна з головних умов реалізації національних інтересів. Національний інтерес — це уявлення нації, національної держави про найоптимальніші умови свого самозабезпечення та розвитку.
Принципи етнополітики:
науковий аналіз і творче осмислення вітчизняного та світового досвіду в цій галузі;
рівноправність усіх національностей, взаємоповага до цінностей усіх народів, заперечення дискримінації;
непорушність державних кордонів, оскільки терит. претензії є джерелом міжнаціональних і міжнародних конфліктів;
органічна єдність усіх сфер суспільного життя;
цілісність національної політики, врахування взаємозв'язку усіх її компонентів та факторів;
здійснення спеціальних програм щодо розвитку соц. меншин;