- •1. Дослідження Арістотелем і Платоном сутності та форм організації держави.
- •2. Арістотель «Політика».
- •3. Платон «Держава».
- •4. Цицерон «Про державу».
- •5. Основні концепції політичної думки мислителів Стародавнього світу.
- •6. Н.Макіавеллі «Державець».
- •7. Погляди н.Маківеллі на державу і політику і методи державного управління.
- •8. Т.Гоббс, Дж.Локк, ж.-ж. Руссо про суспільний договір.
- •9. Напрямки української політичної думки XIX-xх століття.
- •10. Ґенеза політико-правової думки в Україні: від «Руської правди» до Конституції Пилипа Орлика.
- •11. В. Липинський «Листи до братів хліборобів».
- •12. Національно-радикальний напрям української політичної думки (д.Донцов, м.Міхновський).
- •13. Ідеї федералізму та національно-територіальної автономії м.Драгоманова та м.Грушевського.
- •14. Засади гетьманської трудової монархії в.Липинського.
- •15. Політична теорія м. Вебера.
- •16. Предмет, методи, категорії та функції політології.
- •18. Політика як суспільне явище і форма діяльності.
- •19. Мораль і політика.
- •32. Засадничі принципи класичних теорій еліт г.Моска, в.Паретто, р.Міхельса.
- •35. Політичні партії. Ґенеза та типологія їх функцій.
- •36,37. Сутність, структура та функції політичної ідеології.
- •Політична ідеологія має трирівневу структуру свого функціонування:
- •38. Теоретичні засади консервативної ідеології.
- •39. Політичні режими, їхня сутність та типологія.
- •40. Поняття та ідейні витоки тоталітаризму.
- •41. Сучасні теорії демократії.
- •43. Основні типи й показники оцінки легітимності влади.
- •44. Політичні конфлікти. Джерела походження та способи врегулювання.
- •45. Типологія політичних конфліктів. Основні типи політичних конфліктів в Україні, та шляхи їх вирішення.
- •46. Громадсько-політичні рухи: сутність та типології.
- •47. Структура, функції та типологія політичних систем. Політична система сучасної України.
- •48. Соціальні та ідейні витоки демократії, її сутнісні характерист.
- •49. Основні історичні форми та типи демократії. Інститути прямої та представницької демократій.
- •50. Соціально – політична сутність марксизму.
- •51. Соціал-демократія як ідейно-політична доктрина.
- •52. Базові засади лібералізму як політичної ідеології.
- •53. Основні теорії соціальної структури суспільства. Сутність і політичне значення поняття «середній клас».
- •54. Партійні системи та їхня типологія. Особливості партійної системи в Україні.
- •55. Виборчі системи і їхнє місце в формуванні інститутів політичної влади.
- •56. Виборча система в сучасній Україні.
- •57. Виборча кампанія. Основні етапи виборчої кампанії.
- •58. Політична влада: концепції, ресурси, легітимність.
- •59. Політична складова міжнародних відносин. Специфіка і засоби зовнішньої політики.
- •60. Глобальні проблеми людства та шляхи їх розв’язання.
38. Теоретичні засади консервативної ідеології.
Консерватизм з лат. збереження.
Фундатори консерватизму як політичної ідеології: Ерік Берк, ,Бональд.
Консерватизм – ідеологічна течія, яка виступає за збереження і підтримку існуючих форм соціальної структури, традицій, цінностей, морально-правових норм.
Історичні ідеї консерватизму:
необхідність збереження існуючих традицій;
обґрунтування неприродності свідомого перетворення соціального порядку;
проголошення принципів послідовності;
не порушення природних порядків, даних Богом (природні принципи, що лежать в основі сім”ї, власності мають зберігатися);
Ідеї консерватизму на початковому етапі:
суспільство розглядається як злагоджений механізм, що функціонує;
принципи релігійної смиренності і покірності;
заклик до керованості власних дій тими принципами, що панують в суспільстві (неможливість панування демократії, бо дії народу - ірраціональні);
політики повинні підкорятись нормам моралі;
за консерватизмом людська природа переповнена лихих намірів, тому людина має підпорядковуватися Богу (таким чином обґрунтовується елітарна форма правління).
Концепції неоконсерватизму, що з”явився у 2-гій половині XXст. (кардинальні зміни порівняно з початковим консерватизмом) :
визнання не тільки капіталістичного суспільства, а й ліберального;
заперечення втручання держави в економіку, що стримує її розвиток
Особливість консерватизму - не має сталого ідейного ядра і набуває різних ідейних форм в різні історичні етапи.
Форми консерватизму:
історична форма
антропологічна форма: консерватизм як вічна загальнолюдська позиція щодо визначних ідей принципів, ідеалів. Суспільство є вищим за індивіда, бо окрема людина керується у своїх діях інстинктами;
ситуаційна форма: консерватизм як засіб пізнання і практичної діяльності суб”єктів політики, які намагаються зберегти існуючі порядки.
В цих рамках розрізняють:
ціннісний консерватизм: збереження вірності принципам, і готовність погодитись зі змінами
структурний консерватизм: характеризується негативним ставленням до суспільних змін.
39. Політичні режими, їхня сутність та типологія.
Політичний режим – система засобів і методів здійснення політичної влади; модель, форма взаємодії державно-владних структур і населення; сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою та суспільством, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.
демократичні: наявність конституції, яка закріплює повноваження органів влади й управління, механізм їх формування; визначено правовий статус особистості на основі принципу рівності перед законом; поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову з визначенням функціональних прерогатив кожної з них; вільна діяльність політичних і громадських організацій; обов’язкова виборність органів влади; розмежування державної сфери та сфери громадянського суспільства; економічний та політичний, ідеологічний плюралізм; А. Лінкольн: Демократія — правління народу, обране народом, для народу.
недемократичні (диктаторські):
авторитарний: концентрація влади в руках одного чи декількох державних органів; спільна виконавча влада; обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи; відчуження народу від влади; відсутність єдиної ідеології; опора на силу й готовність влади в будь-який час застосувати масові репресії; обмеження чи заборона діяльності опозиційних до існуючого режиму об’єднань громадян; органи влади діють на власний розсуд:
стабілізаційний, метою якого є збереження існуючого ладу;
альтернативний, властивий країнам, які відкинули демократичні засади розвитку суспільства.
тоталітарний: консервативні, реформістські; притаманний вождизм; термін “тоталітаризм” вводить Мусоліні; наявність єдиної ідеології; одна партія; утопічні ідеї; поширена репресія; повний контроль над ЗМІ, збройними силами, економічною системою; в ФРН була приватна власність; відсутність плюралізму; ігнорування особистих цілей (ФРН, СРСР)