Давній голоцен (пізньольодовиків’я)

Утворення першого міжстадіалу беллінг (12.8 –12.2 тис. р.т.) на Україні простежено у субстраті сучасних грунтів лісостепу (Иванова та ін., 1987) та у степовій зоні, де вони представлені дерново-бурими грунтами. Грунти перекривають леси кріоксеротичної стадії останнього зледеніння, відділяються лесовими проверстками від грунтів, датованих аллередом (Герасименко, 1997), і відповідають палеомагнітному екскурсу 12-13 тис. р.т. (Вигилянская, 1999). Грунти вилуговані, з ознаками декальцифікації, ініціального гумусонакопичення та оглинення, і, за паліноданими, формувалися у бореальному лісостепу (лучні степи та соснові ліси, поодиноко ліщина та дуб) із відносно зволоженим кліматом.

Стадіал середній дріас визначається у лісостепу за зникненням широколистяних порід (Иванова та ін., 1987), у Донбасі – за малопотужними лесами між грунтами беллінгу та аллереду, що формувалися у перигляціальних степах, із майже повним зникненням дерев, поширенням чагарникових беріз. Степи були різнотравно-злаковими, ксерофітнішими, ніж у беллінзі.

На інтерстадіалі аллеред (11.8-11.1 тис. р.т.) у межах зон мішаних, широколистяних лісів і лісостепу існували бореальні ліси та лісостеп із домішкою ялини та поодиноких широколистяних (Артюшенко та ін., 1982; Безусько та ін., 1988; Иванова та ін., 1987), у північному степу – бореальний лісостеп із дерново-лісовими грунтами (¹⁴С 11.4 тис. р.т.) з ініціальною текстурною диференціацією профілю. Низькогір’я Криму займали південно-бореальні ліси на бурих щебенистих грунтах (¹⁴С 11.6-11.7 тис. р.т.). Як і у північних районах (Безусько, 1999), простежується два оптимуми деревної рослинності (Герасименко, 1997; Соhen, Gerasimenko, 1996): перший – із бореальними породами, поодиноко ліщиною, на Донбасі – ялиною; другий – із появою дуба на Донбасі, поширенням широколистяних порід у низькогір’ях Криму. Клімат аллереду був теплішим і вологішим від беллінгу, у степовій зоні – вологішим від сучасного.

Стадіал пізній дріас виділяється за посиленням мікротермних видів, появою ксерофітно-степових ценозів у сучасній мішанолісовій зоні і лісостепу, поширенням сухих степів на півдні України (Артюшенко та ін., 1982; Безусько та ін., 1988, Безусько, 1999; Пашкевич, 1981). У лісостеповій і степовій зонах між грунтами голоцену та аллереду простежено малопотужні лесові верстви, що, за паліноданими, сформувалися під різнотравно-злаковими степами із значною участю чагарникових беріз. За посиленням мезофітного різнотрав’я у перигляціальних степах пізній дріас був вологішим від попередніх стадіалів. У низькогір’ях Криму ландшафти бореальні: на заході лісо-лучні на світлоколірних делювіальних відкладах, у східних – злаково-степові на гумусовому делювії, ¹⁴С-вік якого 10.5-10.9 тис. р.т. (Яневич, 1999).

Ранній голоцен

Пребореал (10.3-9.0 тис. р.т.) відзначався поширенням у сучасній мішанолісовій зоні та західному лісостепу березово-соснових лісів із домішкою широколистяних порід, на півдні України – дернинно-злакових степів (Безусько та ін., 1988; Болиховская, Пашкевич, 1982; Пашкевич, 1984). У північному степу та східному лісостепу формувалися дерново-карбонатні грунти (¹⁴С 9.4, 10.1тис. р.т.), виражені як поховані гумусові горизонти чи відокремлені тонкими верствами лесу, та бурі рендзини. Археологічні шари грунтів датовано раннім мезолітом, VIII тис.до н.е. (Горелик, 1986). Грунти формувалися під південно-бореальним лісостепом (соснові ліси з домішкою дуба, в’яза та різнотравно-злакові степи). Похолодання та аридизація на пізньому пребореалі виражені у зникненні широколистяних порід, поширенні ксерофітних ценозів з елементами пізньольодовикового флористичного комплексу, зменшенні водності річок (розвиток дернових грунтів на алювії заплав). Інтервал корелюється із похолоданням РВ-2, 9.6-9.0 тис. р.т. (Хотинський, 1984). Наявність мікротермів у складі рослинності на півночі (Безусько та ін., 1988) і формування лесовидних верств на пвдні і сході дозволяє віднести ландшафти підстадії PB-2 до субперигляціальних.

Бореал. У північній і західній Україні ранній бореал ВО-1 (9.0-8.4 тис. р.т.) відзначався появою широколистяних порід, мезофітикацією трав’янистих ценозів, пізній ВО-2 (8.4-8.0 тис.р.т.) – редукцією широколистяних, посиленням ксерофітних ценозів у лісостепу (Безусько та ін., 1988; Болиховская, Пашкевич, 1982; Пашкевич, 1984). Субаеральними відкладами бореалу у лісостепу та північному степу є дернові грунти і бурозабарвлені перехідні горизонти повноголоценових грунтів – 8.6, 8.5, 8.1 тис. р.т. (Герасименко, 1997), VII тис.до н.е., мезоліт (Горелик, 1986). На заплавах формувалися лучні грунти, більш гумусовані, ніж пребореальні. У час ВО-1 у межах лісостепу існували південно-бореальні ліси, у північному степу – лісостеп. Присутня домішка дуба, в’яза, липи, проте значнішою є роль беріз – клімат холодніший і вологіший від сучасного. Аридизація у час ВО-2 виражена у зниженні залісення, у степу – у зникненні широколистяних порід і поширенні бореальних різнотравно-злакових степів.