Пізній голоцен

Субатлантичний час відзначався меншою контрастністю ландшафтних змін, ніж суббореальний. Простежено фази розвитку ландшафтів: SA-1A (2.6-2.2 тис. р.т.) – похолодання та зволоження у зоні мішаних лісів за паліноданими (Безусько та ін., 1988) та за опідзоленням грунтів заплав (Веклич, Герасименко, 1993); у лісостепу – за підвищенням залісення, відновленням граба у складі лісів. Роль широколистяних порід нижча, поширення степів більше, ніж на SB-3А. Північний степ, як і нині, був злаково-різнотравним, але більш залісеним, на терасах і високій заплаві формувалися дерново-підзолисті грунти (V ст. до н.е.). У степовому Придніпров’ї закріплялися дюнні піски (V-IV ст. до н.е.); західно-кримські степи були злаково-різнотравними, мезофітнішими, ніж нині. Вік фаз розвитку кримських ландшафтів визначався за підрахунком річних шарів відкладів озера.Саки (Шостакович, 1934; Kukla, Gerasimenko, 1998).

SA-1В (2.2-1.6 тис. р.т.) – у зоні мішаних лісів потепління за паліноданими (Безусько та ін., 1988) і ріст посушливості за зміною підлісного грунтоутворення лучним на заплавах (¹⁴С 2.1-2.2 тис. р.т.); у лісостепу – зменшення залісення та ролі мезофільних порід, ксерофітизація степів (палінодані з гумусових горизонтів сірих лісових грунтів, датованих зарубинецькою культурою, 2 тис.р.т.); у північному степу – розвіювання пісків на терасах, осушення заплав і формування лучних грунтів (IV ст. н.е.), поширення злакових степів, а у західному Криму – полиново-злакових (найаридніша фаза 2.1-1.9 тис. р.т.).

SA-2A (1.6-1.2 тис. р.т.) – похолодання із двома субфазами: 1 – зволоження (1.6-1.5 тис. р.т.) – у зоні мішаних лісів простежується за паліноданими (Безусько та ін., 1988) і за високою водністю річок. У зонах лісостепу та степу мезофітикація степів, підвищення залісення при незначній ролі широколистяних, посилення ролі вільхи, берези, сосни, високі паводки; у Криму – поширення різнотравно-злакових степів, у горах переважання граба над дубом; 2 – аридизація (1.5-1.2 тис. р.т.) – формування дернових грунтів на заплавах (¹⁴С 1.2 тис .р.т.), низьке залісення степів; у Криму – поширення злакових степів, у горах дуба.

SA-2B (1.2-0.8 тис. р.т.) – потепління та зволоження у зоні мішаних лісів за паліноданими (Безусько та ін., 1988) і високим обводненням заплав (алювій ¹⁴С 9.6 тис. р.т.); у лісостепу та степу – мезофітикація степів, поширення широколистяних порід, закріплення дюн (початок салтівського часу). Протягом існування салтівської культури (VIII-Xcт.) відбувалась аридизація, що змінилась зволоженням у післясалтівський час. У Криму зволоження було 1.2-1.0 і 0.9-0.8 тис. р.т. (злаково-різнотравні степи, у горах граб), а на інтервалі 1.0-0.9 тис. р.т. відбулася певна аридизація (злакові степи, переважання дуба у горах).

SA-3А (0.8-0.13 тис. р.т.) – похолодання та ріст посушливості у зоні мішаних лісів за паліноданими (Безусько та ін.,1988) і незначним обводенням заплав (дерновий грунт ¹⁴С 0.48 тис. р.т.), у лісостепу – за зниженням ролі широколистяних порід і ступеня залісення, у південному лісостепу – до північно-степових ландшафтів (Кременецький, 1991). У північному степу гумусові шари післясалтівського часу (<1 тис. р.т.) відображають поширення сучасного підтипу степів, але із нижчою участю широколистяних у долинних лісах; відбувалося розвіювання дюнних пісків. У Криму посилилася роль сосни, вільхи та берези у горах. Виділяються субфази зволоження із поширенням різнотравно-злакових степів (0.8-0.7, 0.6-0.5, 0.25-0.13 тис. р.т.) і субфази посушення із злаковими (до полиново-злакових) степами (0.7-0.6, 0.5-0.25 тис. р.т.).

SA-3В (від 130 років тому) – сучасне потепління; у південно-західному Криму за скорельованими даними метеорологічних спостережень та за збільшенням ролі різнотрав’я у паліноспектрах – зволоження від 40/30 років тому.