- •56. Основні принципи фінансової політики Української держави.
- •57. Основні спрямування використання коштів окремих видів державних цільових фондів.
- •58. Бюджетна система України.
- •59. Видатки розвитку та напрямки використання.
- •60. Формування та використання Пенсійного фонду.
- •62. Поточні видатки, їх призначення.
- •63. Особливості формування доходів державних цільових ф
- •65. Характеристика поточних видатків та видатків розвитку
- •66. Централізовані та децентралізовані цільові фонди.
- •67. Органи фінансового контролю та їх функції.
- •68. Бюджетна класифікація видатків.
- •70. Поняття і призначення фінансового контролю.
- •72. Місцеві податки і збори, їх роль у формуванні доходної частини місцевих бюджетів.
- •71. Видатки бюджетів та їх економічний зміст.
- •73. Фінансові ресурси, структура та напрямки їх використання.
- •74. Види державного кредиту, його особливості в умовах фінансової політики України.
- •75. Позабюджетні цільові фонди.
- •78. Цільові фонди, їх зміст та характеристика
- •80. Дефіцит бюджету та джерела його покриття
- •81. Дотації на субвенції при збалансуванні місцевих бюджетів.
- •82. Місцеві бюджети – основа місцевих фінансів України.
- •83. Доходи та видатки місцевих бюджетів.
- •84. Порядок складання, розгляду і затвердження місцевих бюджетів України.
- •85. Між бюджетні відносини
- •87. Становлення та розвиток податкової системи України.
- •86. Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування.
- •88. Соціально – економічна сутність податків, їх функції.
- •89. Склад і структура податкової системи України.
- •90. Пдв, акцизний збір, податок з доходів фізичних осіб
- •91. Податкова служба, її роль і функції
- •92. Податкова політика держави та основні напрями її реформування в сучасних умовах.
- •93. Загальні принципи управління державними фінансами.
- •94. Організація управління фінансами в Україні.
- •95. Міністерство фінансів України в управлінні державними фінансами.
- •96. Роль місцевих фінансових органів в управлінні державними фінансами.
- •97. Зарубіжний досвід управління державними фінансами
- •99. Державне регулювання господарської діяльності підприємств.
- •101. Фінансове планування діяльності державних підприємств та організацій.
- •102. Соціальні гарантії як форма забезпечення суспільного добробуту.
- •103. Державні соціальні стандарти і нормативи.
- •104. Державна допомога сім’ям з дітьми.
- •105. Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді
- •107. Фінансування установ соціального забезпечення.
- •106. Система пенсійного забезпечення в Україні.
- •108. Призначення фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
- •109. Джерела формування фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, напрями використання коштів фонду.
- •110. Основні завдання фонду соціального страхування від нещасних випадків, особливості його формування.
- •111. Фінансове забезпечення соціально – культурних послуг.
- •112. Кошторисне фінансування бюджетних установ.
- •113. Склад видатків на освіту, їх значення в соціально – економічному розвитку держави.
- •114. Фінансування розвитку культури і мистецтва.
- •115. Організація фінансів установ охорони здоров’я.
- •116. Зведене планування витрат на фізичну культуру і спорт.
- •117. Склад видатків на розвиток економіки, необхідність їх фінансування.
- •118. Фінансова підтримка малого підприємництва.
- •119. Планування витрат на утримання органів державного управління .
- •120. Фінансування органів і установ, які забезпечують національну оборону.
97. Зарубіжний досвід управління державними фінансами
У розвинутих країнах ринкової економіки фінансовий контроль відповідно здійснюють: у державах парламентського типу – парламент, у президентських -виконавча влада. Спільні риси такого контролю зафіксовані в принципах Лімської декларації, прийнятої в 1997 році на Конгресі Міжнародної організації вищих контролюючих органів. При цьому фінансовий контроль вважається частиною державного регулювання з метою виявлення відхилень від прийнятих положень і порушень принципів законності, ефективності та економії ресурсів.
У більшості розвинутих країн світу, у тому числі у країнах Європейського Союзу, фінансовий контроль здійснює Рахункова палата, а також урядові контрольно-ревізійні служби. Так, у ФРН, Фінляндії та в інших країнах рахункова палата контролює діяльність усіх федеральних підприємств, страхових установ федерації, приватних підприємств із 50% часткою держави, решту організацій та відомств, якщо вони розпоряджаються державними коштамиДержавна рахункова палата Угорщини, крім того, контролює діяльність податкового управління, державної митниці, управління гербових зборів і навіть господарську діяльність партій.
У CША контроль у галузі фінансів здійснюють: Державне казначейство, Головне контрольно-фінансове управління Конгресу, Адміністративно-бюджетне управління при президентові, Управління з добору і розстановки кадрів, Президентська рада з боротьби із фінансовими зловживаннями в державних закладах, Рада честі й ефективності в уряді, інспектори Федеральної резервної системи, Федеральної корпорації зі страхування депозитів штатів та інші органи, не говорячи вже про податкову службу. До функцій цих органів належить проведення ревізій, перевірок, встановлення оцінки і складання оглядів про виконання федеральних програм. При цьому перевіряється законність, доцільність та ефективність здійснених витрат.
99. Державне регулювання господарської діяльності підприємств.
Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання та їх об'єднань є:
• державне замовлення, державне завдання;
• ліцензування, патентування і квотування;
• сертифікація та стандартизація;
• застосування нормативів та лімітів;
• регулювання цін і тарифів;
• надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
• надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку.
Для державного управління і регулювання в сучасних умовах характерні такі заходи, як загально нормативне правове регулювання; застосування засобів офіційного визнання суб'єктів господарювання та інших суб'єктів; введення ліцензування суб'єктів та їх діяльності; визначення порядку здійснення видів господарської діяльності; регулювання оподаткування, тарифів і квот; введення стандартизації продукції, робіт і послуг; підтримка і стимулювання підприємництва; здійснення податкових функцій.
Державне регулювання називається одним з напрямів державного впливу на розвиток економічних процесів у сучасний період нарівні із плануванням організаційної діяльності, стимулюванням і контролем, державним моніторингом, Державним протекціонізмом, правовою організацією державного сектора ринкової економіки.