- •Україна в роки другої світової війни: спроба нового концептуального погляду
- •Isbn 978-966-2213-31-7
- •2.1. "Українське питання" напередодні Другої
- •2.2. Українські землі під час Вересневої кампанії
- •1939 Року 40
- •3.4. Бойові дії на території України
- •6.9. Українсько-польський конфлікт і боротьба
- •2.1. "Українське питання" напередодні Другої світової війни. Договір Молотова-Ріббентропа
- •2.2. Українські землі під час Вересневої кампанії 1939 року
- •2.3. Радянізація Галичини й Волині
- •2.4. Участь українців
- •2.5. Анексія Радянським Союзом Бессарабіі та Північної Буковини, нове розширення кордонів Радянської України
- •2.6. На початку чергових великих страждань. Радянська Україна 1939-1941 років
- •3.1. Стосунки Німеччини та срср в період від завершення вересневої кампанії до початку бойових дій на східному фронті (жовтень 1939 - червень 1941)
- •3.2. Співвідношення протиборчих сил станом на 22 червня 1941 року. Дислокація ворожих армій уздовж західного кордону срср, оперативні плани сторін
- •2188 Танків
- •3.3. Бойові дії на території України в 1941-1942 роках
- •3.4. Бойові дії на території України в січні-жовтні 1943року
- •3.5. Бойові дії на території України
- •4.1. Плани керівництва гітлерівської Німеччини щодо майбутнього окупованих українських земель
- •4.2. Адміністративний поділ
- •4.3. Економічна експлуатація і соціальна політика гітлерівців та їхніх союзників на окупованій території України
- •4.4. Система безпеки в окупованій Україні. Проблема колабораціонізму
- •4.5. Культурне і церковне життя України в роки окупації
- •4.6. Винищення цивільного населення і військовополонених в Україні під час окупації
- •5.1. Формування мережі комуністичного підпілля
- •5.2. Становлення радянського партизанського руху (1941-1942 рр.)
- •5.3. Війна на знищення: карально-репресивний апарат окупаційної влади в боротьбі проти комуністичного підпілля і партизанського руху
- •5.4. Органи керівництва радянським партизанським рухом і комуністичним підпіллям
- •5.5. Активізація радянського партизанського руху (1943-1944 рр.)
- •5.6. Внутрішній устрій та основні форми діяльності радянських партизанських формувань
- •5.7. Комуністичне підпілля в період активізації радянського руху Опору (1943-1944 рр.)
- •5.8. Радянський Рух Опору в балансі сил протиборчих сторін в Україні
- •6.1. Український визвольний рух напередодні та на початку Другої світової війни
- •6.2. Акт 30 червня 1941 року - спроба відновити українську державність
- •6.3. Перші оунівські "армії" та "Поліська Січ" отамана Бульби
- •6.4. Український визвольний рух в 1942 році. Формування упа, її структура і чисельність
- •6.5. Боротьба уііл проти Німеччини та її союзників
- •6.6. Українська Головна Визвольна Рада
- •6.7. Боротьба між упа та радянськими партизанами (1943-1944 рр.)
- •6.8. Протистояння між упл і Червоною армією та нквс
- •6.9. Українсько-польський конфлікт і боротьба упа на антипольському "фронті"
- •7.1. Радянський режим і українське населення: криза лояльності
- •7.2. Мобілізація економіки
- •7.3. Евакуація матеріальних і людських ресурсів
- •7.4. Трудові й технологічні ресурси України у нарощуванні військово-економічного потенціалу срср
- •7.5. Українське суспільство і радянська влада: реставрація режиму
- •7.6. Ніщо не забуто: радянські репресії та депортації
- •7.7. Реконструкція економіки
- •7.8. Радянське повсякдення в умовах війни: школа виживання
- •Україна в роки другої світової війни: спроба нового концептуального погляду
Північно-Західний
фронт
1
МК, 3 МК, 12 МК, 21 МК
Західний
фронт
5
МК, 6 МК, 7 МК, 11 МК, 13
МК,
14 МК
2188 Танків
Група армій "Центр"
3-я танкова група
39 ТК, 57 ТК
2-а танкова група
4365
танків
Південно-Західний
і Південний фронт 2
МК, 4 МК, 8 МК, 9 МК, 15
МК,
16 МК, 18 МК, 19 МК, 22 МК, 24 МК
5826
танків
Загалом
: 12379 танків
В
тому числі 1558 найновіших
танків
Т-34 і КВ
1936 танків
Група армій "Південь"
1-а танкова група
3 ТК, 14 ТК, 48 ТК
728 танків
*
22 лютого 191 р. було прийнято рішення про
розгортання 29 мехкорпусів, на західному
кордоні розгорнули 20 мехкорпусів, які
мали комплектацію технікою на 50—100 %.
Мехкорпуси укомплектовані на 10—15 %
технікою були в східних районах СРСР.
106
Загалом : 3266 танків 1146 середніх танків 1039 легких танків 1081 танкетка
Усі перелічені ударні танкові сили Червоної армії були сконцентровані в районах Білостоцького і Львівського виступів (вигинів радянського кордону на захід на 120-170 км, які "врізалися" глибоко в німецьку окупаційну зону Польщі). Якби Червона армія готувалася до оборони на власній території, то танкові сили слід було розташувати у "впадинах", щоб вони не опинилися в оточенні з перших годин війни. Однак верховне радянське командування визнавало лише наступальну тактику - війну на чужій території, а тому сконцентрувало танкові війська у районах стратегічно невигідних для оборони, але придатних для стрімкого наступу на захід. Зокрема, в Західній Україні в районі Львова дислокувався потужний 4-й мехкорпус, південніше від нього 8-й мех-корпус, на схід від Львова поблизу Золочева 15-й мехкорпус. Уже до початку війни ці потужні танкові сили охоплювали з флангу і тилу німецьку групу армій "Південь", яка дислокувалася в районі Любліна і Томашува Любельського. Залишалося лише віддати військам наказ наступати - і вони автоматично замикали в "котлах" німецькі сили, сконцентровані в Польщі. У грудні 1940 року в Москві відбулася нарада вищого командного складу Червоної армії, на якій тодішній начальник Головного автобронетанкового управління Червоної армії генерал Д. Павлов (майбутній командувач Західного фронту) доповідав:
"Танкові корпуси, підтримані масою авіації, вриваються в оборонну смугу противника, ламають його систему протитанкової оборони, попутно б'ють артилерію і йдуть в оперативну глибину. За танковими корпусами рушає вперед зі своїми танками мотопіхота і стрілецькі корпуси... За таких дій ми вважаємо, що, як мінімум, пара танкових корпусів у напрямку головного удару мають нанести нищівний удар протягом декількох годин і охопити всю тактичну глибину на 30-35 км. Це потребує масованого застосування танків і авіації; і це з новими танками можливо..."
У другій половині 1940 - на початку 1941 років, виходячи із переваги у танках, артилерії і авіації, головне командування Червоної армії активно розробляє плани війни
107 на заході. Сьогодні історикам відома низка документів, у яких містяться плани можливої війни з німцями: Доповідна записка наркома оборони СРСР і начальника Генштабу Червоної армії в ЦК ВКП(б) і В. М. Молотову "Про основи стратегічного розгортання Збройних Сил СРСР на Заході і Сході" за 16 серпня 1940 року; документ із такою самою назвою за 18 вересня 1940 року; Доповідна записка наркома оборони СРСР і начальника Генштабу Червоної армії в ЦК ВКП(б) Й. В. Сталіну і В. М. Молотову "Про стратегічне розгортання Збройних Сил СРСР на 1941 рік" від 5 жовтня 1940 року; "Записка начальника штабу Київського Особливого Військового Округу згідно з рішеннями ради Південно-Західного фронту про план розгортання на 1940 р." за грудень 1940 року; Директива наркома оборони СРСР і начальника Генштабу Червоної армії командувачу військами Західного Особливого Військового Округу на розробку плану оперативного розгортання військ округу, за квітень 1941 року; цитовані вище "Міркування про план стратегічного розгортання Збройних Сил СРСР на випадок війни з Німеччиною і її союзниками" від 15 травня 1941 року. Усі згадані документи містять плани наступальної війни, у жодному з них не йдеться про стратегічну оборону на своїй території. Бойові дії на власній території не розглядалися навіть як один із можливих сценаріїв розвитку подій. Наприклад, процитуємо згадану "Записка начальника штабу Київського Особливого Військового Округу згідно з рішеннями ради Південно-Західного фронту* про план розгортання на 1940 рік" за грудень 1940 року, яка стосується безпосередньо України:
"... Завдання Південно-Західного фронту:
Найближча стратегічна мета - розгром у взаємодії з лівим крилом Західного фронту збройних сил Німеччини в районах Люблін, Кельце, Радом, Краків і вихід на 30-й день операції на фронт р. Піліца, Пйотркув, Оппельн, Нейш-тадт.
Цікаво, що за 6 місяців до війни з німцями вже вживалася формула Південно-Західний, Західний фронт тощо.
108
Найближче завдання - у взаємодії з 4-ю армією Західного фронту оточити і ліквідувати противника східніше від р. Вісла і на 10-й день операції вийти на р. Вісла і розвинути наступ в напрямку Кельце - Краків.
Справа Західний фронт (штаб у Барановичах) має завдання - ударом лівофлангової 4-ї армії в напрямку Дорогочин, Сєдлєц, Демблін допомагати Південно-Західному фронту в розгромі Люблінського угруповання противника...".
Завершити концентрацію радянських військ у районах зосередження, вказаних в оперативних планах, передбачалося з 1 червня до 10 липня 1941 року. Це означало лише одне — після 10 липня 1941 року Сталін планував розпочати реалізацію своїх планів наступальної війни.
Усвідомлюючи, що Німецькі збройні сили, зосереджені в Польщі, можуть стати легкою здобиччю для Червоної армії у разі її наступу, німецьке командування планувало випередити своїх московських візаві й атакувати першим. Передбачалося, що німецька група армій "Північ" несподіваним ударом, не допустивши остаточного зосередження радянських військ, прорветься через Прибалтику до Ленінграда і з'єднається з фінськими військами, які наступатимуть з півночі; група армій "Центр" несподіваним ударом з району Варшави знищить радянські війська на Білостоцькому виступі, прорветься через Білорусію на Смоленськ і Москву; група армій "Південь" мала прорвати фронт на стику Волині й Галичини і вийти в напрямку до Бердичева, Житомира, Києва і середньої течії Дніпра, потім повернути на південний захід і, наступаючи вздовж Дніпра, відрізати радянські війська на Правобережжі, оточити і знищити їх, після чого форсувати Дніпро і оволодіти промисловими центрами Лівобережжя та Донбасу. Румунські війська й 11-а німецька армія, дислокована в Румунії, мали стримувати Червону армію, а у разі позитивного для німців розвитку подій перейти в наступ і оточити радянський Південний фронт між Дністром, Прутом і Дунаєм.
109