3. Минулий час

Однина Множина

Він ходи-в

Вона ходи-л-а Вони ходи-л-и

Воно ходи-л-о

5. Давноминулий час

Однина Множина

Він ходи-в був

Вона ходи-л-а була Вони ходи-л-и були

Воно ходи-л-о було

Vііі. Категорія способу

Граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності є категорією способу дієслова. Вона охоплює всі дієслова і пов’язана з категорією модальності (тобто вираженням власної думки про щось, особистого ставлення тощо). В українській мові виділяють 3 способи:

1. дійсний спосіб, що не має спеціальних граматичних засобі вираження свого значення, крім значення категорії часу. Його значення – це реальна дія або її заперечення (за допомогою частки НЕ.). Дієслова у межах цого способу змінюються за часами, числами, у теперішньому та майбутньому часі – за особами, у минулих часах – за родами;

2. умовний спосіб означає дію не реально виражену, а можливу за певних умов. З категорією часу він не пов’язаний. Утворюється поєднанням форм минулого часу з часткою Б (БИ): читав би, читала б, читало б, читали б;

3. наказовий спосіб означає ірреальну дію, необхідну з погляду мовця і виражає прохання, наказ, дозвіл, побажання, запрошення, пораду тощо:

Однина Множина

1 особа ― бер-імо / стій-мо

2 особа бер-и / стій (з нульовим закінченням) бер-іть / стій-те

3 Особа ― ―

ІХ. ПОДІЛ ДІЄСЛІВ НА ДІЄВІДМІНИ

За характером особових закінчень теперішнього часу дієслова поділяються на дієвідміни: першу і другу.

До ПЕРШОЇ ДІЄВІДМІНИ належать дієслова з особовими закінченнями, що містять голосні У / Ю, а у формі 3 особи множити теперішньго часу мають закінчення -УТЬ / -ЮТЬ: вити, жити, мити, біліти, писати, гнати, будувати, намалювати, полоти, глянути, нести, булькотати, жати, хотіти тощо.

До ДРУГОЇ ДІЄВІДМІНИ належать дієслова з особовими закінченнями, що містять голосні А / Я, а у формі 3 особи множити теперішньго часу мають закінчення -АТЬ / -ЯТЬ: бачити, доїти, сидіти, кричати, летіти, варити тощо.

2. Дієприкметник

Дієприкметник – це дієслівна форма, яка виражає онаку пердмета за дією, що виконує предмет або яка на нього спрямована: співаючий птах, политі квіти.

Граматичні ознаки

• Подібно до прикметника:

1. виражає означення предмета, але прикметник виражає постійну ознаку, а дієприкметник – таку, що прив’язана до часу виконання певної дії: зеленіючий (тобто зараз), вихований (у минулому);

2. виконує у реченні роль означення, рідше – іменної частини присудка: Надвечір переправа була наведена; Посивілий в праці токар схилився над своїм витвором;

3. змінюється за родами, числами, відмінками: чаруючої ночі, виховані діти.

• Подібно до дієслова:

1. має вид – такий самий, як і в дієслова, від якого він утворений: бажають (недок.в.) – бажаючий (недок.в.);

2. має час – не мають майбутнього часу, теперішній – тільки в дієприкметників недоконаного виду, а минулий – у доконаного: завершуваний (теперішній час), скошений (минулий час);

3. має стан – активний і пасивний: в’янучі квіти (активний стан, бо вони самі в’януть), випрасувана білизна (пасивний стан, бо цю білизну хтось прасував).