Експертами можуть виконуватись первинні, додаткові та повторні експертизи.

Первинною є експертиза, при проведенні якої об’єкт досліджується вперше (п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.97 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).

Додатковою згідно з ч.1 ст. 150 ЦПК України є експертиза, яка призначається судом після проведення первинної експертизи, у разі, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним.

Висновок є неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об’єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

Така експертиза доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

У разі необхідність провести дослідження нових об’єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою.

Повторною відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України є експертиза, яка призначається судом у разі, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

Така експертиза доручається іншому експертові (експертам).

При визначенні об’єктів та матеріалів, що підлягають направленню на експертизу, суд у необхідних випадках вирішує питання щодо відібрання відповідних зразків. Для відібрання зразків суд можуть залучити спеціаліста.

У виняткових випадках, коли об’єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об’єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законом порядку, про що має бути вказано в ухвалі про її призначення (п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень).

Якщо необхідно провести експертизу на місці події або огляд об’єкта за його місцезнаходженням, орган, що призначив експертизу, повинен забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об’єкта, належні умови його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб, у разі неявки яких дослідження (огляд) проводиться без їх участі, про що зазначається у висновку (п.3.9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень).

У разі призначення додаткової або повторної експертизи до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи.

Експерт дає у письмовій формі мотивований висновок, що приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку.

Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці обставини включити до свого висновку.

У висновку експерта обов’язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Висновок експерта складається з трьох частин: 1) вступної (Вступ); 2) дослідницької (Дослідження); заключної (Висновки) (п. 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту від 08.10.1998 року № 53/5 у редакції наказу від 30.12.2004 р. № 144/5).

У вступній частині висновку експерта, зокрема, зазначаються характер експертизи (чи є вона додатковою, повторною, комісійною або комплексною), вид (назва) експертизи, за якою справою вона проводиться; дата складання висновку; дата надходження ухвали, об’єктів і матеріалів справи до експертної установи, експерта; найменування і дата складання документа, на підставі якого виконується експертиза (ухвала), та найменування органу, що призначив експертизу; перелік об’єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження); відомості про надані матеріали справи; спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об’єктів із зазначенням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав спосіб упаковки на їх збереженість; перелік питань, які винесено на вирішення експертизи

Якщо питання в ухвалі сформульовано неясно або редакція питання в ухвалі не відповідає Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки і призначення судових експертиз, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції ухвали про призначення експертизи він може дати відповідні роз’яснення і викласти питання в редакції, що відповідає згаданим Рекомендаціям.

Також у цій частині зазначаються питання, які вирішуються експертом у порядку експертної ініціативи. За наявності в ухвалі про призначення експертизи питань, які не відносяться до предмета експертизи або не входять до компетенції експерта, вказуються причини, з яких ці питання не вирішувались.

У цій частинні зазначається попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку; дата направлення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, дата надходження додаткових матеріалів або відомостей про наслідки розгляду клопотання; обставини справи, які мають значення для надання висновку, з обов’язковим зазначенням джерела їх отримання; відомості про процесуальні підстави та осіб, які були присутні під час проведення досліджень; нормативні акти та література, які використовувались при вирішенні поставлених питань, із зазначенням, відповідно, їх дати, номера прийняття, редакції та бібліографічних даних.

При проведенні повторних експертиз у вступній частині експертного висновку вказуються відомості про первинну (попередні) експертизу, а також мотиви призначення повторної експертизи, які зазначені в ухвалі про її призначення; у разі, якщо такі мотиви в ухвалі відсутні, про це робиться відповідний запис. При проведенні комісійних і комплексних експертиз зазначається голова комісії (провідний експерт).

У дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань. Ця частина повинна включати: відомості про стан об’єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, їх реєстраційний номер, умови їх використання; посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз’яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження. При проведенні повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.

У заключній частині викладаються висновки за результатами дослідження у вигляді відповідей на поставлені питання в послідовності, що визначена у вступній частині. На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.

Якщо при ознайомленні з висновком судового експерта буде встановлено, що дослідження проведені з недотриманням чи відхиленням від методики дослідження, керівник судово-експертної установи може відповідно до п. 4.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень передоручити проведення судової експертизи комісії експертів, до якої включається також судовий експерт, який проводив попереднє дослідження.

Висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який проводив дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків.

Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом (експертами), що засвідчуються відбитком печатки експертної установи. Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням ідентифікаційного номеру. Якщо експерт працює у складі юридичної особи, його висновок також засвідчується підписом керівника та печаткою юридичної особи.

Спільний висновок комісії експертів підписується експертами, які брали участь у сукупній оцінці результатів усіх досліджень і дійшли згоди. У разі, якщо згоди між ними не було досягнуто, складається декілька висновків експертів (за кількістю точок зору) або один, у якому вступна і дослідницька частини підписуються всіма експертами, а заключна – окремими, під відповідними висновками або згідно з проведеними ними дослідженнями.

Висновки експерта (експертів) з додатками направляються суду керівником експертної установи (керівником провідної експертної установи).

У випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи, незабезпечення доступу до об’єкта дослідження, матеріали справи можуть бути повернуті із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення (п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень).

Повідомлення про неможливість подання висновку складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної. У повідомленні експерт також попереджається про кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України. У мотивувальній частині викладаються причини, які обумовили неможливість надання висновку. У заключній частині вказується про неможливість надання висновку.

Якщо з одних питань експерт може дати відповідь, а з інших є підстави для повідомлення про неможливість надання висновку, складається один документ – висновок експерта.

Предмети та документи, що були об’єктами експертного дослідження, підлягають поверненню суду разом з висновком експертизи або повідомленням про неможливість надання висновку.

Висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

У випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об’єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів – членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи (п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.97 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).

Висновок експерта оголошується в судовому засіданні.

Для роз’яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання. Суд має право з’ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.

5. Оцінка доказів.

Оцінка доказів як самостійний елемент доказування полягає у визначеності належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв’язку доказів у їх сукупності¹.

Оцінка доказів – це складна процесуальна і одночасно розумова діяльність суду, а також осіб, які беруть участь у справі, що має місце на всіх стадіях цивільного процесу².

Виділяють попередню, остаточну та контрольну оцінку доказів. Попередня оцінка доказів дається судом у ході прийняття, витребування, дослідження доказів, результати якої відображаються у формі ухвал при прийняття доказів як належних до справи або відмову в прийнятті таких, у задоволенні клопотань про долучення доказів, про призначення додаткової експертизи. Остаточна оцінка доказів дається лише судом в умовах нарадчої кімнати і є підставою для прийняття рішення у справі. Контрольна оцінка доказів здійснюється вищестоящими судами під час перегляду рішення³.

Суд відповідно до ст.212 ЦПК оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює: окремо належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Належними згідно зі ст.58 ЦПК є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.59 ЦПК допустимими є докази, одержані у порядку, встановленому у законі та за допомогою передбачених у законі засобів.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, виходячи зі змісту ст. 59 ЦПК України та з урахуванням положень ч.1 ст.218 ЦК України, не може підтверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму (п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Допустимість судового доказу – це відповідність його процесуальній формі (засобів доказування) вимогам закону ⁴.

Належність доказів характеризує їх суть, а допустимість – форму доказів⁵.

Під час дослідження доказів суд, залучивши спеціаліста до участі у справі, може скористатися його усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями (висновками) для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Оскільки завданням спеціаліста є сприяння суду та особам, які беруть участь у справі, в дослідженні доказів і допомога спеціаліста технічного характеру не замінює висновку експерта, то в разі, якщо за результатами консультації чи роз’яснень спеціаліста виникнуть обставини, які потребуватимуть дослідження або оцінки, суд може запропонувати сторонам надати докази або заявити клопотання про призначення експертизи (п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

При оцінці експертного висновку суд повинен з’ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об’єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.97 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).

Вірогідність доказів – відповідність їх дійсності⁶.

Достатність доказу означає, що він або вони дозволяють дійти достовірного висновку про існування факту, у підтвердження якого вони зібрані. Одиничний непрямий доказ завжди є недостатнім, тому що дозволяє зробити лише можливий, а не достовірний висновок про факт, що доказується. Недостатніми будуть докази, що суперечать один одному, і ті, вірогідність яких сумнівна⁷.

Виходячи із закріпленого ст.159 ЦПК України принципу безпосередності судового розгляду, докази повинні бути досліджені в судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, незалежно від того, чи досліджувалися ці докази тим же складом суду в іншому судовому засіданні (п.31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2). Разом з тим, у разі якщо склад суду не змінився і до участі у справі не було залучено інших осіб, суд має право надати учасникам цивільного процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення без їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові запитання (ч.7 ст.191 ЦПК України).

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Зокрема, згідно з п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України рішення суду має містити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.