5. Забезпечення доказів.

Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Забезпечення доказів – це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як докази при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді⁸.

Способами забезпечення судом доказів відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України є: 1) допит свідків; 2) призначення експертизи; 3) витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням; 4) інші способи забезпечення доказів (наприклад, тимчасове вилучення (витребування) судом письмових або речових доказів на підставі ст.93 ЦПК України, судові доручення, одержання пояснень сторони, які вона дає як свідок, заборона дій, внаслідок яких знищуються докази тощо).

Як зазначає професор С.Я.Фурса, виклик свідка для його допиту у судовому засіданні слід розцінювати як спосіб забезпечення доказу, а сам допит свідка у судовому засіданні – це вже дослідження доказу. З огляду на зазначене, вона пропонує способом забезпечення доказів визначати не огляд, а призначення огляду речових і письмових доказів⁹.

За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред’явлення нею позову. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом 3-ох з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов’язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв’язку із забезпеченням доказів (ч.4 ст.133 ЦПК України).

У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: 1) докази, які необхідно забезпечити; 2) обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; 3) обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим; 4) справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

У заяві про виклик свідка має бути зазначено його ім’я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити (ст.136 ЦПК України).

Відповідно до п.13 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі 0,1 від мінімальної заробітної плати.

До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам, застосовуються наслідки, встановлені ст.121 ЦПК України.

Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред’явлено, - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.

Заява про забезпечення доказів розглядається протягом 5 днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов’язковою (ч.2 ст.135 ЦПК України). Ця норма не враховує випадки забезпечення доказів до подання позову, оскільки у такому випадку відсутні сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред’явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається невідкладно лише за участю заявника.

Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Відмова в забезпеченні доказів оскарженню не підлягає, а оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи (ч. 4 ст. 135 ЦПК України). У разі оскарження цієї ухвали до суду апеляційної інстанції направляється не цивільна справа, а виділені відповідні матеріали справи (копія позовної заяви, заява про забезпечення доказів, оскаржена ухвала тощо); після розгляду апеляційним судом скарги ці матеріали повертаються до суду для залучення до матеріалів справи.