V. Категорія стану

Стан дієслова – це граматична категорія, що виражає відношення дії до суб’єкта (її виконавця) і об’єкта її, яке виявляється у відповідних дієслівних формах. Для українських дієслів виділяємо їх 3:

• активний стан: до нього належать усі перехідні дієслова: збудувати метро, склати екзамен;

• пасивний стан, що утворюється від перехідних дієслів за допомогою частки -ся. При ньому виконавец дії стоїть в орудному відмінку, а предмет, на який переходить дія, – у називному: Скатертина вишивається матір’ю;

• зворотно-середній стан, який утворюється від перехідних дієслів часткою -ся: хвилюватися, турбуватися. У його межах виділяють підгрупи:

1. власне-зворотні дієслова, коли дія переходить на самого виконавця дії: одягатися (тобто одягати себе), вмиватися (вмивати себе);

2. пасивно-якісні, що називають здатність предмета підпадати під вплив іншого предмета: папір рветься, лоза гнеться;

3. взаємно-зворотні – сумісна дія кількох осіб одночасно: зустрітися, битися, листуватися тощо.

Vі. Категорія виду

Вид дієслова – це граматична категорія, специфічно дієслівна, що охоплює всю дієслівну лексику (всі існуючі дієслова). Вона має дуже абстрактне значення, а протиставлення за оснаками цієї категорії може бути і в межах одного дієслова. Переважна більшість дієслів утворюють видові пари (у межах цієї категорії), а саме значення виду може бути вираженим за допомогою суфіксів, префіксів, наголосами тощо: виконував – виконав, залучати – залучити, звільняти – звільнити.

Дієслова доконаного виду відповідають на питання ЩО ЗРОБИТИ? ЩО ЗРОБИВ? ЩО ЗРОБЛЮ? (питання обов’язково містить префікс) і позначають:

• початок дії: застибати (почати стрибати), заворушитися (почати ворушитися);

• тривалу завершену дію: поспати, полежати;

• досягнення результату завершеної дії: написати, проспівати;

• раптову одноразову дію: грюкнути, стукнути;

• різку одноразову дію: стуконути, штовхнути;

• многократну завершену дію: попереписувати, пороздавати.

Дієслова недоконаного виду відповідають на питання ЩО РОБИТИ? ЩО РОБИВ? ЩО РОБЛЮ? ЩО РОБИТИМУ? (питання не містить префікс) і позначають:

• ритмічну повторювану незавершену супровідну дію: приспівувати, примовляти;

• нерегулярно повторювану дію (тобто ту, що має місце час від часу): поглядати, підбігати, підписувати, посміхатися;

• протяжну дію: бігати, возити, літати;

• незавершену дію без додаткових відтінків: сидіти, читати, говорити.

Видова пара – це протиставлення двох дієслів (доконаного і недоконаного виду), причому реальне значення таких дієслів тотожне (однакове): сипати (недок. вид) – насúпати (док. вид), вступати (недок. вид) – вступити (док. вид).

Водночас існують дієслова, що не можуть утворювати видові пари – це так звані ОДНОВИДОВІ і ДВОВИДОВІ ДІЄСЛОВА.

ОДНОВИДОВІ дієслова називають дію одного тільки виду (або доконаного, або недоконаного): побоюватися (недок.в.), поважати (нед.в.), схаменутися (док.в.), знепритомніти (док.в.).

ДВОВИДОВІ дієслова – це дієслова, які однією і тією самою формою (без жодних змін) залежно від контексту виражають значення доконаного чи недоконаного виду: наслідувати, арендувати, адресувати тощо (у минулому часі вони є доконаного виду, а у теперішньому – недоконаного виду), напр.: Пішли на пошту і телеграфували (док.в.); Ви вчитеся (недок.в.).

Крім того, є дієслова, що утворюють видову пару від дієслова з іншою основою: брати (недок.в.) – взяти (док.в.), говорити (недок.в.) – сказати (док.в.), ловити (недок.в.) – піймати (док.в.).