Готовність дитини до школи

На кінець дошкільного періоду життя дитина повинна бути підготовлена до навчання в школі. Ця готовність визначається такими основними показниками.

По-перше, дитина цього віку має певний багаж знань: в основному уявлень і деяких початкових житейських понять про предмети, явища навколишнього життя. Обсяг знань, які дають у дитячому садку, і їх глибина достатні для засвоєння змісту програми 1 класу.

До складу наявних уявлень включені й початкові знання про моральні якості людей, про вимоги до поведінки; дитина має уявлення про множину та її позначення цифрою, про звук мови, позначений літерою, орієнтується в конкретних обставинах простору і часу.

По-друге, діти, що виходять з дитячого садка, володіють системою різних дій, якими вони можуть з більшим чи меншим успіхом користуватися. Ці дії включають як прості виконавчі дії, так і складніші трудові, побутові і деякі навчальні дії, на основі яких формуються різні навички. Діти мають деякі інтелектуальні вміння, тобто деякі способи і прийоми розумової і практичної діяльності, насамперед уміння спостерігати і слухати мову іншого, зосереджуватися.

Семирічні діти вже можуть трохи керувати своєю психічною діяльністю: навмисне заучувати і пригадувати навчальний зміст, цілеспрямовано сприймати задане, довільно зосереджуватися. Діти-дошкільники вчилися гальмувати свої бажання, емоційні поривання, тобто стримуватися, коли це потрібно. Вони готові до роботи в колективі однолітків, мають виконувати спільні для всіх дітей правила і порівняно правильно оцінювати їх повсякденну поведінку.

По-третє, готовність до навчання в школі включає і сформованість деякого суб'єктивного, особистого ставлення дитини до близьких і зрозумілих їй я в и щ суспільного життя. У неї сформована певна позиція, тобто бажання і готовність стати школярем, вчитися в школі. Поступаючи в школу, семирічна дитина вміє відрізнити добре від поганого в межах знайомих їй дій і вчинків людей. У неї намітився якийсь ланцюг оцінних суджень. Відповідними переживаннями: радістю, гнівом, обуренням, співчуттям — вона відповідає на перемогу добра над злом, п;і підступність, обман або зраду. Проте таке ставлення ще не має узагальненого характеру і на перших порах зберігає конкретними і ситуативність, типову для дошкільників.

Істотне значення для характеристики готовності дитини до школи має сформованість пізнавального ставлення дітей до навколишнього: бажання вчитися, інтерес до навчання, до засвоєння грамоти і опанування читання, до пізнання всього того нового, що несе з собою прихід до школи. Сформовані у старшого дошкільника товариські відносини з однолітками, інтерес до спільних ігор з ними і потреба в прогулянках, заняттях спонукають семирічних дітей ще більше прагнути до школи. Вступаючи до І класу, діти переходять у новий період дитинства.