Формування деяких сторін особистості в ранньому дитинстві

Загальне поняття про особистість

Яке б не було велике значення окремих психічних процесів, що їх вивчає психологія, її основне завдання — розкривати закони, які визначають психічний склад цілісної особистості і процес її формування. Адже пам'ятає не пам'ять, думає не мислення, а особистість, яка думає, переживає. Від того, які погляди, інтереси, здібності є в людини, від того, що спонукає її запам'ятовувати і мріяти, спостерігати і діяти, залежать не тільки результати її фізичної діяльності, а й протікання всіх психічних процесів.

Поняття особистість дуже складне. Його зміст змінювався в процесі історичного розвитку суспільства. Вивченню проблеми особистості приділяють пильну увагу представники найрізноманітніших наук: філософи і педагоги, письменники і соціологи, психологи і юристи.

Сучасна психологія виділяє такі істотні ознаки поняття «особистість»:

1. Особистість — це людина, яка має певні, лише їй одній притаманні фізичні і психічні особливості. Тому, говорячи про конкретну особистість, ми говоримо й про індивідуальність.

Особистість — це індивідуальність, тобто неповторна своєрідність фізичних і психічних особливостей, їх поєднань, форм, ступеня вираження, які властиві певній конкретній людині і відрізняють її від усіх інших людей.

Індивідуальною своєрідністю особистості є не тільки наявність чи відсутність якої-небудь властивості, наприклад, товариськості або, навпаки, відлюдкуватості, запальності, зосередженості, допитливості чи зарозумілості. Своєрідний і ступінь вираження певної властивості, і її різні поєднання з іншими якостями особистості. Наприклад, людина може бути дуже товариською з близькими, приємними їй людьми і водночас виявляти відлюдкуватість при зустрічі з незнайомою людиною. Людина, дуже нестримана в сім'ї, може мати чудове самовладання в умовах важкої і відповідальної роботи.

2. Особистість — це представник певного суспільства, громадянин. Чим повніше особистість передає в своїх прагненнях, ідеалах, справах, у своєму світогляді передові ідеї суспільства, чим більші можливості, знання, здібності вона має, тим більш прогресивною, позитивною, цінною вона є. Негативні особистості (злодії, хулігани тощо) виявляють ті консервативні, відживаючі ідеї, сторони старого суспільного ладу, в боротьбі з якими незмінно прогресивно розвиваються нові суспільні відносини і нова людина.

3. Особистістю називають людину-діяча, яка бере активну участь у житті суспільства, в його боротьбі за розв'язання як великих, так і більш часткових завдань. Особистістю є людина, зайнята суспільною працею. Одна з найістотніших рис особистості — її активність. На підставі того, щ 6 людина робить і я к робить, на підставі її ставлення до своєї діяльності судять про ступінь суспільної вихованості особистості.

4. Особистість як сукупність (або ансамбль) суспільних відносин. Людина як особистість включена в численні суспільні групи —колективи. У сім'ї вона батько і чоловік, в установі, де вона працює, — діяч профспілки, начальник цеху, у бібліотеці — читач. У кожному колективі людина по-різному діє, переживає різні почуття, має різну мету і зайнята різними справами. У різних видах діяльності і спілкування з різними людьми формуються і виявляються різні сторони особистості: здібності, інтереси, риси характеру, особливості почуттів.

5. Особливості особистості позначаються на характері і протіканні психічних процесів. Спрямованість особистості, її інтереси, установки надають усім психічним процесам чіткого вибіркового характеру. Особливості особистості виявляються і в тому, як вона відображає навколишній світ.

Деякі люди легше і успішніше сприймають навколишній світ зором, інші — за допомогою рухів або слухового аналізатора. Мислення одних образне, інші схильні до словесних міркувань; в одних людей увага стійка і має значну концентрацію, в інших вона менш стійка, має хиткий характер.

Розрізняють людей за силою і тривалістю вольового зусилля, за швидкістю вироблення і стійкістю навичок, за дійовістю різних мотивів тощо.

Особливості протікання психічних процесів у різних видах діяльності людини, ступінь їх організованості відкладаються у формі деяких рис особистості.

Часте і послідовне вправляння процесу спостереження формує спостережливість як рису особистості; уявлення формує творчу фантазію як індивідуальну властивість особистості. Під впливом тих чи інших дій, що повторюються у людини, створюється певний настрій як переважаючий емоційний стан особистості. Він виявляється в пізнавальній і практичній діяльності індивіда.

На протікання психічних процесів і виникнення психічних властивостей і станів особистості чітко впливають її темпераментні особливості, або її типологічні особливості вищої нервової діяльності. Вони виявляються в поведінці, способі дії людини, в особливостях протікання її емоційно-вольових процесів. Типологічні особливості вищої нервової діяльності людини виступають в єдиному сплаві з набутими в процесі життя рисами, утворюючи своєрідне внутрішнє обличчя, або характер, людини.

6. Особистість має самосвідомість. Зріла людина не тільки пізнає навколишнє життя й оцінює події, що відбуваються навколо, а й знає і себе, вміє оцінити свої вчинки, наміри, поведінку з позицій суспільно прийнятих норм моралі. Особистість керує своїми діями.

Деякі психологи, наприклад Л.І. Божович, вважають, що особистістю можна назвати лише таку людину, яка досягла певного рівня психічного розвитку, в якої вже створилися власні погляди на навколишній світ і певний рівень саморозуміння, а всі психічні процеси і властивості набули певної структури. За таких високих вимог особистістю можна назвати тільки цілком сформовану і виховану людину.

Це спірне питання. Адже не кожна навіть доросла людина має систему власних поглядів, свої обґрунтовані переконання, високий рівень психічного розвитку. Чи є підстава таких людей не вважати особистістю? А діти? Звичайно, вони лише стають повноцінними людьми, і все-таки на кожному ступені свого розвитку дитина є особистість, яка характеризується не тільки певними індивідуально-типологічними, а й віковими особливостями.

Одне з основних завдань дитячої психології — вивчення процесу формування особистості в онтогенезі.

Доцільно виділити і простежити формування трьох основних сторін особистості. Вони, звичайно, не вичерпують усіх завдань вивчення особистості, але дають можливість розкрити основні положення проблеми її формування.

1. Спрямованість особистості, її тенденції, потреби, інтереси, які визначають цілі і мотиви дії дитини ( щ о хоче дитина і заради чого хоче).

2. Зміст і форми активності особистості:

а) у пізнавальній діяльності дитини;

б) в її спілкуванні з навколишніми людьми — дорослими і однолітками.

3. Якості особистості, що формуються в процесі різноманітної за змістом і формами діяльності дітей і в процесі їх спілкування з навколишніми на кожному етапі розвитку.

ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ДЕЯКИХ РИС ХАРАКТЕРУ