Вища нервова діяльність і виховання

Знання особливостей вищої нервової діяльності має величезне значення для виховання дітей: для організації їх життя і керівництва їх поведінкою. Важливо пам'ятати при цьому, що в молодшої дитини, нервова система якої менше піддавалась вправлянням і тренуванню, чіткіше виступають особливості нервової діяльності.

Особливості нервової діяльності виявляються в дитини дуже рано. Вже в перші дні і тижні свого життя немовлята одного віку помітно відрізняються одне від одного особливостями своєї реактивної пристосувальної діяльності, наприклад тим, як швидко за-засинають і як переходять від сну до неспання і т. д.

Оля (8 міс), прокинувшись, відразу відкриває очі, посміхається і поспішає стати на ноги, простягає руки до дорослого. Так само легко вона засинає. Близько 12 годин дня і близько 8 годин вечора вона стає сонною, очі її злипаються. Опинившись у ліжку, вона повертається на правий бік, набирає звичної пози і відразу засинає. Така врівноваженість нервових процесів — характерна риса сангвінічного темпераменту. Інакше поводяться діти з рисами, наприклад, флегматичного типу нервової діяльності.

Вітя (3 міс.) засинає не відразу, довго лежить у ліжку з розкритими очима, перебирає ковдру, ворушить пальцями і розглядає їх, часто щось белькоче, повертається з боку на бік. Під час сну іноді здригається. Просипається часто плачучи, деякий час після пробудження перебуває в напівсонному стані.

Дуже різна реакція дітей на порушення звичного режиму. Обід із запізненням, час неспання, який затягнувся, присутність сторонніх людей майже не змінюють поведінки дитини врівноваженого типу і різко впливають на поведінку дітей — представників слабкого, інертного і неврівноваженого типів нервової діяльності.

У дітей другого-третього років життя типологічні особливості найяскравіше виступають у повсякденних іграх, у спілкуванні з іншими дітьми і дорослими.

Вивчаючи в природних умовах ясел поведінку дітей старшої групи, В.О. Горбачова встановила ряд показників, які характеризують деякі особливості їх нервової діяльності: сила, врівноваженість й рухливість нервових процесів. Ці ознаки чітко виступають у швидкості засвоєння дитиною правил поведінки, встановлених у дитячому закладі, і підкоренні цим правилам, в особливостях виконання режимних процедур. По-різному реагують різні діти на порушення звичного порядку, неоднакова також поведінка дітей в іграх і спілкуванні з дорослими.

Узагальнюючи свої спостереження за дітьми різних типів нервової діяльності, В. О. Горбачова зазначає, що ці особливості, звичайно, не визначають усієї поведінки дітей, але вносять деяку специфіку в повсякденну поведінку кожної дитини, яка формується як своєрідна особистість.

Спрямованість і активність особистості переддошкільника

У характеристиці особистості вирішальну роль відіграють спрямованість дитини, зміст і форми її активності. Спрямованість маленької дитини визначається насамперед її потребами. На їх основі формуються надалі інтереси та інші спонукання, що спрямовують дії людини.

Потреби і ранні форми пізнавальної активності

Потреба — це об'єктивна вимога організму мати певні умови, які забезпечують його життя і розвиток. У немовляти є лише органічні потреби, задовольняти які необхідно для збереження життя. Задоволення потреб у їжі і питві, у сні і оптимальній температурі середовища спричинює почуття задоволення. Усі потреби дитини звичайно повністю задовольняються, якщо правильно організовано її режим, є відповідне харчування і створено всі необхідні санітарно-гігієнічні умови її існування.

Задоволення всіх життєвих потреб викликає в немовляти добрий, рівний, позитивний настрій, відмінний апетит і міцний сон. Проте в процесі розвитку в дитини з'являються і нові потреби. Вони ускладнюються, диференціюються, кількість їх швидко зростає.

Найважливішими для всього дальшого розвитку дитини є потреби в активних діях і спілкуванні з дорослими й однолітками.

Потреба дитини в рухах, а пізніше в активних діях з предметами виявляється на першому році життя. Спочатку дитина рухає руками, перевертається, повзає. Потім, після чотирьох місяців, починає діяти з предметами. Ця потреба різко зростає на другому році життя, у зв'язку з тим, що дитина оволодіває ходьбою і вмінням виконувати складніші дії з речами.

Дворічні діти захоплені бажанням діяти. Дитина розглядає і обмацує різні предмети, з якими зустрічається, розбирає предмет на частини, знімає колеса, руль в автомобільчика, відриває в ляльки руки і ноги, робить спробу скласти з окремих частин нові речі: з кубиків і будівельного матеріалу складає поїзди, дороги, будинки, візерунки, ланцюги, двори, садочки. Своїми діями переддошкільник робить спробу розв'язувати нескладні практичні задачі, що постають на його шляху.

У цей час активність дитини має яскраво виражений орієнтувально-дослідницький характер. Вона мотивується бажанням дізнатися «що це таке?» Таке ставлення ще не можна розглядати як вияв справді пізнавального інтересу, однак результатом активності дитини є те, що вона виділяє нові якості предметів і встановлює нові для неї зв'язки між ними.

Якщо на початку переддошкільного віку активність дитини спрямовується на сам процес дії, то до кінця цього віку вона спрямовується на результат дії. Трирічна дитина не тільки ставить кубик на кубик, вона будує з кубиків башту, будинок, ворота. Вона не тільки проводить лінії олівцем на папері, вона щось малює, хоч її малюнок не має ні чіткої форми, ні змісту.

До кінця переддошкільного періоду дії дитини набирають певної націленості і усвідомленості. Вони стають вольовими. Тепер дитина може довільно, наслідуючи, відтворювати рухи іншої людини, повторювати їх на вимогу вихователя і за власним бажанням. Так засвоюються повсякденні виконавчі рухи, що становлять базу навичок, які формуються.

Можливості навчання, які розвиваються до кінця переддошкільного періоду, тобто виконання дитиною деяких заданих дій, відбиті в програмі виховної роботи в дитячих закладах. З—4-річні діти повинні вміти самостійно одягатися, застібати ґудзики, акуратно їсти.

У переддошкільному віці дедалі більшу роль починають відігравати пояснення, словесна інструкція (Г.І. Кислюк). Засвоєння довільної регуляції власних рухів розширює можливості дитини діяти самостійно. Контакти дитини з предметами і явищами дійсності, які стають дедалі ширшими, і успіхи її практичних дій спонукають переддошкільника ускладнювати, повторювати самостійні дії.

До кінця третього року життя активність дитини стає різноманітною. У ній епізодично виявляється і власна ініціатива немовляти-у вигляді витівок, ігор, вигадок. І хоч за кожним виявом такої зовнішньої «самостійності» ще добре видно правила, вимоги, які ставляться дорослими, скомбіновані вони дитиною по-новому і застосовуються своєрідно. Потреба дитини в активній діяльності і яскраво виявлене орієнтувально-дослідницьке ставлення до навколишнього швидко формують її пізнавальні почуття: спочатку дитина лише дивується новому, тобто виявляє цікавість, а потім, у дошкільному віці, вже виразно виступає допитливість, тобто бажання взнати те, що сприйнято як нове, дивне.

Успіхи в практичній діяльності зміцнюють у дитини віру в свої сили і відкривають їй наявні в неї можливості для дедалі сміливіших і більш різноманітних самостійних дій.