5Перенапружуватися. Чимало стає приречених думкою, що для спасіння

іншого шляху сьогодні немає, ніж трудитися на межі, а то й більше. Масове

безробіття штовхає частину працюючих, задля утримання робочого місця, не

рахуватись із потом і здоров’ям. А вкрай недостатня захищеність

трудоголіків допомагає власникам підприємств їх нещадно експлуатувати.

Невирішення соціальних питань і погіршення життя прямо ведуть до

адикцій, ослаблюють почуття самозбереження людей на роботі. Тому

об’єктивно трудоголіками не лише народжуються, а й стають підневільно.

Цьому сприяє також недосконале управління, всілякі несправедливості та

негаразди у суспільстві.

Об’єктивних трудоголіків умовно поділимо та образно назвемо

“мурашками” і “бджолами”. Перші фактично є анонімними маргіналами (від

лат. margo – край, або marginalis – той, хто опинився на краю). Вони

найбільш ризиковані, вузько зациклені працею. Усе решта для них –

другорядне, ігнорується. Другі перевтомлюються у значно ширшому

діапазоні, відкрито приділяють увагу й “позаробочим” справам.

Інакше слід розглядати відносних трудоголіків – “павуків”. Їхня хитра

звичка видимо перепрацьовувати має іншу мету та засоби її досягнення. Це

роботоголіки-імітатори, які переслідують, хоч і несвідомо (а то й спеціально,

обдумано) свої вузькокорисливі інтереси. Штучні “працелюби” збочуються

адикціями, бо переповнені внутрішньоегоїстичними потребами. Вони, як

азартні гравці, прагнуть утвердити своє “я” будь-якою ціною, в тому числі й

за рахунок колег.

Проте не варто поспішати звинувачувати лише носіїв інфатильного

трудоголізму. Ними іноді стають через безвихідне становище: “надслуговуй

шефу, або звільняйся, йди куди хочеш, якщо не подобається…” І дехто

“ламається”, зневірившись у правду. “Ржавіння” психології окремих

індивідів відбувається не без участі “пересічного” середовища.

Справедливість – це істина в дії. Її відсутність може деформувати навіть

сильну особистість.

6Словом, до пізнання спірного явища трудоголізму і боротьби з ним

потрібен всебічний підхід. Необхідні виважені управлінські заходи,

конкретно адресовані стосовно хронічних воркоголіків, звичайних і штучних.

Висновки. Ключовим завданням сучасного менеджменту є

утвердження нормальних трудових відносин у кожній організації. Тоді

роботоголізм як адикція до праці не перетворюється в компульсію, або

неконтрольовану потребу до безперервної роботи. Про сумлінних

надактивних працелюбів слід піклуватися, обмежувати їх захоплення,

залучати до громадських справ, берегти. Водночас необхідно рішуче

викорінювати пристосуванців – адиктів, які зловживають працею, а не

живуть нею, обманюють, поверхнево віддаючись ділу.

Створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості

працівника – найефективніший шлях подолання негативних адикцій в

колективі, свідчення довершеного мистецтва управління організацією.

Ось чому проблема трудоголізму, як “соціально прийнятна”,

заслуговує чільного місця у менеджменті, вимагає подальшого дослідження

низки питань. Це більш чітке встановлення гамми причин адикцій, розробка і

обґрунтування дій, спрямованих на реабілітацію працеголіків. Напевне,

важливішим стратегічно постануть профілактичні заходи, управлінське

запобігання відходу частини людей від узвичаєного образу трудового життя.

Використані джерела

1. Веснина О. Общество анонимных трудоголиков / О. Веснина [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : www.newsinfo.ru.

2. Егоров А.Ю. Нехимические (поведенческие) аддикции / А. Ю. Егоров //

Аддиктология. – 2005. – № 1. – С. 65–77.

3. Короленко Ц.П. Работоголизм – респектабельная форма аддиктивного

поведения / Ц. П. Короленко // Обозрение психиатрии и медицинской

психологии. – 1993. – № 1. – С. 17–29.

4. Кукк В. Трудоголизм: труд как наркотик и тирания долга / В. Кукк

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dr.kukk.wrk.ru

5. Aziz S. A cluster analysis investigation of workaholism as a syndrome / S. Aziz,

M. J. Zickar // Journal of Occupational Health Psychology. – 2006. – V. 11. – N 1. –

P. 52–62.

6. Burke R.J. Workaholism, self-esteem, and motives for money / R. J. Burke //

Psychol. Rep. – 2004. – Apr. V 94. – N 2. – P. 457–463.

7. Griffiths M.D. Workaholism is still a useful construct / M. D. Griffiths // Addiction

Research and Theory. – 2005. – V 13. – N 2. – P. 97–100.

78. Porter G. Organizational impact of workaholism: suggestions for researching the

negative outcomes of excessive work / G. Porter // J. Occup. Health. Psychol. – 1996.

– Jan. V. 1. – N 1. – P. 70–84.

9. Robinson B.E. Workaholism: Bridging the gap between workplace, sociocultural, and

family research / B. E. Robinson // Journal of Employment Counseling. – 2000. –

V 37. – P. 31–47.

10. Spence J.T., Robbins A.S. Workaholism: Definition, measurement, and preliminary

results / J. T. Spence, A. S. Robbins // Journal of Personality Assessment. – 1992. –

V 58. – N (1). – P. 160–178.