Адаптація студентів 1-го курсу до умов навчання у вузі

Незважаючи на те, що практично всіма визнається важливість і актуальність наукового обґрунтування керівництва процесом адаптації в стінах вищої педагогічної школи, не так багато досліджень присвячених безпосередньо цій проблемі. Як показує аналіз, процес адаптації учорашніх школярів до умов навчання у вузі є складним і хворобливим.

Дані нашого дослідження показують, що перші місяці навчання у вузі для більшості студентів відзначені найбільше позитивним настроєм на навчання і найбільш високими показниками навчальної роботи. Однак після цього першого, відносно благополучного періоду починаються труднощі. У процесі адаптації студент повинен опанувати навичками одержання навчальної і наукової інформації в новому для нього вузівському середовищі. Для вчорашнього школяра починається процес придбання професійних знань і умінь, він повинен перебороти серйозне протиріччя між об'єктивною необхідністю перебудови своєї навчальної діяльності, виробленням нових способів і прийомів навчальної роботи і відсутністю знань про те, як це зробити. Для нього змінилися і форми організації навчального процесу, і методи вивчення навчальних предметів, і система контролю за його навчальною діяльністю, і багато чого іншого.

Діагностика рівня адаптованості студентів 1-го курсу свідчить про те, що 47,4% учорашніх школярів не задоволені станом своєї адаптації до умов навчання у вузі. Вони вказали на зниження в них рівня професійних цілей, інтересів і установок, пов'язаних з виконанням майбутньої педагогічної місії. При цьому більше половини називають причиною неадаптованості свою непідготовленість до вузівських форм і методів навчання і відсутність навичок самостійної роботи. Дані, отримані на 2-му курсі, показують, що рівень неадаптованості в студентів знижується з 47,4 до 31,3%. Студенти, що пройшли допрофесійну підготовку в педагогічних класах, демонструють протилежну тенденцію: у них адаптаційна напруга не тільки не знижується до середини другого року навчання, але, навпакии, трохи збільшується — з 53,3 до 57,2 %.

Нами також була встановлена структура адаптаційних труднощів студентів. При цьому предметом опитування були:

а) система ставлень студентів до навчального процесу у вузі, характеру його організації і самоорганізації навчальної діяльності (пізнавальний компонент професійної адаптації);

б) комунікативні якості студента, міжособистісні відносини в студентському середовищі (соціально-психологічний компонент професійної адаптації);

а) ціннісне ставлення до професії, мотивація навчальної діяльності (ціннісно-мотиваційний компонент професійної адаптації).

Результати свідчать, що в студентів 1-го курсу на початковому етапі навчання виявляється наступна структура причин адаптаційних труднощів: на першому місці знаходяться проблеми пізнавального компонента професійної адаптації, на другому – ціннісно-мотиваційного і на третьому — соціально-психологічного. У випускників педкласів на першому місці стоять ціннісно-мотиваційні труднощі і лише на другому — пізнавальні. Бесіди з випускниками, викладачами, включене спостереження дозволяють запропонувати наступне пояснення отриманих результатів. Для випускників педагогічних класів найбільш хвороблива втрата соціального статусу, елементи якого, закладалися в педагогічному класі. Вони переживають незатребуваність, за їхніми відчуттями, уже накопичених ними знань і частково педагогічних умінь і навичок, деякою мірою втрату індивідуального підходу до себе, розчинення в загальній масі студентів.

Що стосується соціально-психологічного компонента професіональної адаптації, то міжособистісні відносини не грають для тих і інших студентів досить серйозної ролі. У їхній повсякденній діяльності панують індивідуальні форми роботи, студенти не відчувають потреби в спільній навчальній діяльності і не виділяють її різних форм.

Наскільки глибоко усвідомлюють студенти причини наявних у них труднощів у навчальному процесі вузу? З метою пошуку відповіді на це питання в цих же студентів нами було проведене визначення самооцінки навчальних умінь протягом 1-го і 2-го курсів. Отримані дані показують, що студенти-випускники підкласів – позитивно оцінюють наявний у них рівень сформованості різних навчальних умінь у такий спосіб (у %): 1) уміння конспектувати лекції (62,1); 2) уміння вести самостійний пошук і аналіз необхідної літератури (55,9); 3) уміння підбирати додаткову літературу (44,8); 4) уміння готуватися до виступів на семінарських заняттях (42,3); 5) уміння брати участь у дискусіях (40,2); 6) уміння конспектувати першоджерела (39,9); 7) уміння працювати з бібліографією (36,9); 8) уміння планувати свою діяльність (36,6); 9) уміння складати плани і реферувати (28,9).

Якщо порівнювати ці дані з показниками інших студентів, то можна відзначити в них досить вагому розбіжність у наявних і необхідних якостях, що говорить про самонезадоволеність студентів даної категорії. Таким чином, підтверджується, що допрофесійна підготовка багато в чому сформувала в студентів ряд навчальних умінь. Крім того, у них відзначене більш тісне зближення структури наявних і бажаних навчальних навичок. Однак не можна на відзначити і наявність протиріччя між необхідністю перебудови навчальної діяльності студента, виробленням нових способів і прийомів навчальної роботи і відсутністю знань про те, як це зробити. В наявності відносно високий рівень сформованості інтересу до навчання у випускників підкласів і низький рівень сформованості навчально-пізнавальної діяльності.

Упускається важливий момент входження і прилучення студентів до педагогічної професії на основі існуючої піднесеності настрою, наснаги після вступу до вузу, щирого прагнення більшості першокурсників якомога швидше долучитися до професії учителя. У підсумку подальше переключення на професійні позиції виявляється більш важким і тривалим процесом. І на наступних етапах навчання ми маємо справу зі студентом, у якого сформований інтерес до предмета не підкріплений інтересом до педагогічної професії.

Тому так необхідно починати роботу з керування ціннісно-мотиваційним компонентом адаптації студентів до професії вчителя з перших днів навчання на 1-му курсі. Необхідна така організація процесу навчання, за якої буде відбуватися не просте пристосування до нових умов вузівського життя, а свідоме включення у процес професійної підготовки і професійну діяльність учителя, формування високого рівня професійно-педагогічної спрямованості.

Агафонова А.С. Адаптация выпускников педагогических классов к условиям профессионального обучения в вузе: Дис. ... канд. пед. наук. – Тула, 1997. — С. 77-81.

♦ Як ви оцінюєте рівень своєї адаптації до умов навчання в педвузі? Що для вас є головною причиною адаптаційних труднощів? Чому?