Про культуру розумової праці

Формування в майбутніх педагогів культури розумової праці припускає роботу з ними за такими напрямами:

• самоосвіта;

• дотримання гігієнічних вимог, режиму;

• ознайомлення з елементами наукової організації праці;

• засвоєння правил техніки безпеки, гігієни і санітарії;

• облік біоритмів у роботі;

• підвищення мотивації праці;

• використання різних засобів відновлення працездатності;

• облік у навчальній діяльності психологічних механізмів і властивостей уваги, пам'яті, мислення, уяви, закономірностей і механізмів формування знань, умінь і навичок, ставлень, творчих здібностей;

• оволодіння прийомами навчальної діяльності і розумових операцій.

Учитель повинен володіти прийомами економії часу, пошуку і класифікації інформації, ведення раціональних записів, конспектування літератури. <...>

Складовою частиною культури розумової праці є культура читання. Учителеві, що вирішує задачі формування в дітей навичок читання, необхідно мати уявлення про сучасні теорії процесу читання, розроблені в інженерній психології, лінгвістиці. Культурному вчителеві зовсім не зайве знати основи моделювання соціальних процесів, що дозволить йому виявляти фактори, що впливають на якісні характеристики читання (швидкість і якість сприйняття інформації, значеннєвої переробки, вироблення рішень, результативність зворотного зв'язку), і цілеспрямовано керувати цими процесами. Викладач педвузу зобов'язаний звертати увагу майбутніх педагогів на типові недоліки процесу читання: артикуляцію, звуження поля зору, регресію, відсутність гнучкої стратегії читання, зниження уваги. З урахуванням того, що близько 80% інформації сучасний фахівець може одержувати в режимі швидкого читання, необхідно забезпечити практичне оволодіння студентами педвузу різними способами читання й уміння оптимально використовувати ці способи в залежності від навчальних і професійних задач і виділеного бюджету часу (наприклад, прийомам швидкого читання). Таке читання повинне супроводжуватися аналізом змісту, самостійною критичною переробкою матеріалу, міркуванням, власним тлумаченням положень і висновків, визначенням галузей можливого професійного використання теорії.

Вибіркове читання дозволяє швидко відшукувати конкретну інформацію в книзі, необхідну для вирішення тих або інших професійних задач. При такому способі читання вчитель ніби бачить весь зміст книги і нічого не пропускає, але фіксує свою увага тільки на тих аспектах тексту, які йому необхідні.

Читання-перегляд застосовується для попереднього ознайомлення з книгою. Швидко переглядаючи передмову, ознайомившись зі змістом і анотацією до книги, уже за змістом можна виділити найбільш важливі положення автора. Переглянувши висновок, можна зробити висновок про цінність тієї або іншої книги.

Сканування як особливий спосіб читання полягає у швидкому пошуку окремого слова, поняття, прізвища, факту в конкретній книзі, може бути використане вчителем при підготовці доповідей, конспектуванні наукової літератури, виділенні базових понять. Культура читання визначається не тільки операційно-технічною стороною цього процесу, але і змістово-смисловою. Культура читання — це насамперед культура розуміння й інтерпретації того змісту, що передає книга. Навчитися розуміти текст означає навчитися в досконалості володіти розумовими операціями: виділенням операційно-значеннєвих ознак, антиципацією (здатністю угадувати за непрямими значеннєвими ознаками тексту подальші події) і реціпацією (умінням подумки повертатися до раніше прочитаного), а також навчитися бачити в тексті ті або інші виразні художні засоби, розуміти їх значення і зміст і описувати словами сутність образного вираження тієї або іншої ідеї.

Зрозуміти – означає пов'язати нову інформацію з колишнім досвідом. Опорою розуміння може виступати все, з чим ми пов'язуємо нову для нас інформацію: якісь другорядні слова, додаткові деталі, визначення. Будь-яка асоціація нового зі старим може виступати в цьому змісті опорою. В.Ф.Шаталов називає опорним сигналом будь-який символ, що допомагає учневі згадати той або інший факт, закономірність. Осмислення тексту при читанні ґрунтується на пошуку в ньому основних ідей, ключових слів, коротких фраз, що визначають текст наступних сторінок, і ув'язуванню його з колишніми враженнями, образами, уявленнями. <...>

Культура читання припускає також уміння читача передбачати розвиток події на основі аналізу вже прочитаного тексту, тобто наявність значеннєвого здогаду. Цю здатність угадувати за непрямими значеннєвими ознаками тексту подальші події називають антиципацією. Розвиток антиципації є прекрасним засобом виховання творчого читача, формування уяви. Це дозволяє людині зберігати сили і час при читанні будь-якого тексту, тому що кожен текст містить у собі багато надлишкової інформації. Формує грамотне читання, а також уміння подумки повертатися до раніше прочитанного – реціпація. Повернення до попередніх висловлень і ідей автора на основі зв'язку їх з виучуваним у даний момент дозволяє краще зрозуміти його зміст, думку, ідеї, учить цілісному баченню змісту.

Культурі педагогічного мислення містить у собі розвиток здатності до педагогічного аналізу і синтезу, розвиток таких якостей мислення, як критичність, самостійність, широта, гнучкість, активність, швидкість, спостережливість, педагогічна пам'ять, творча уява. <..>

Культура педагогічного мислення має на увазі розвиненість мислення вчителі на трьох рівнях:

• на рівні методологічного мислення, орієнтованого його педагогічними переконаннями. Методологічне мислення дозволяє вчителеві дотримувати правильних орієнтирів у своїй професійній діяльності, розробляти гуманістичну стратегію;

• другий рівень педагогічного мислення – тактовне мислення, що дозволяє вчителеві матеріалізовувати педагогічні ідеї в технології педагогічного процесу;

• третій рівень (оперативне мислення) виявляється в самостійному творчому застосуванні загальних педагогічних закономірностей до окремих, унікальних явищ реальної педагогічної дійсності.

Методологічне мислення вчителя – це особлива форма діяльності педагогічної свідомості, жива, тобто пережита, переосмислена, обрана, побудована самим педагогом методологія особистісно-професійного самовдосконалення. Специфіка методологічного мислення вчителя полягає у тому, що в процесі здійснення ним методологічного пошуку формується суб'єктивність (авторство розуміння навчального матеріалу і педагогічних явищ), що є неодмінною умовою наступного формування вчителем суб’єктності, затребуваності особистісних структур його учнів. Розвинуте методологічне мислення учителя визначає можливість генерації ним нових ідей у конкретних проблемних ситуаціях, тобто забезпечує евристичність його мислення.

Мижериков В.А. Введение в педагогическую деятель­ность. — М., 2002. — С. 114—116.

♦ Складіть тезовий конспект даного уривка.