27. Мито як фіксальний інструмент та збір митного регулювання в державі

Мито — непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Ми́то (істор.) — особлива платня (податок), який сплачували грішми за перевезення товарів, прогін худоби через державні кордони або внутрішні митні застави.

Мито слід відрізняти від державного мита — грошової суми, що стягується в судових і арбітражних органах, нотаріальних конторах, органах МЗС, МВС, міських, сільських, селищних радах та інших уповноважених на те органах за вчиненням ними дій з об'єктами нерухомого майна і видачу документів, що мають юридичне значення.

Митний збір — вид митних платежів, що сплачується за валютно-митною декларацією громадянами та суб’єктами ЗЕД за роботу, виконану митними органами.

До митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, належать такі їхні види:

• за митне оформлення товарів та інших предметів;

• за митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна під зобов'язання про його зворотне вивезення(ввезення);

• за митне оформлення товарів у разі транзиту;

• за митне оформлення товарів у разі ввезення на митний ліцензійний склад;

• за перебування товарів та інших предметів під митним контролем;

• за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, установленим для митниці.

М́итне регулювáння - регулювання питань, пов'язаних із встановленням мит і митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України. Стаття 13. Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” “Принципи митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності” Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна Рада України.

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється згідно з цим Законом, законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України та міжнародними договорами України.

Єдиний митний тариф України визначається згідно з відповідним законом України та міжреспубліканськими договорами України. Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України оподаткування митом предметів, що ввозяться на територію України або вивозяться з неї, або переміщуються транзитом по її території.

Ставки Єдиного митного тарифу України мають бути єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. (дію частини четвертої статті 13 зупинено в частині встановлення ставок вивізного мита Єдиним митним тарифом України згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. N 4-93)

Митний контроль та митне оподаткування на території спеціальних економічних зон регулюються спеціальними законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку. До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (іноземних суб'єктів господарської діяльності), які провадять демпінг, а також тих держав, які застосовують щодо України дискримінаційні дії, можуть вживатися митні заходи, передбачені статтями 29, 31 та 37 цього Закону.

Митні правила України, які повинні включати порядок декларування товарів, сплати мит та митних зборів, надання митних пільг та інші умови проходження митного контролю, встановлюються законами України про митне регулювання. Єдиний митний тариф України та митні правила України мають бути офіційно опубліковані у загальнодоступних засобах масової інформації не пізніш як за 45 днів до дати введення їх у дію. В разі, якщо зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, вони чинності не набирають. Якщо зазначені документи будуть опубліковані пізніше як за 45 днів до введення їх у дію, датою набрання чинності буде вважатися 46-й день з моменту офіційної публікації. Офіційною публікацією вважається публікація в періодичному офіційному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу в світ відповідного номера цього видання. (дію частини сьомої статті 13 зупинено згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. N 4-93) Україна як держава несе відповідальність за дії своїх митних органів згідно із статтею 34 цього Закону.

28. податок на прибуток підприємств як форма прибуткового оподаткування юридичних осіб.

2.1 Місце податку на прибуток юридичних осіб в сучасній системі оподаткування

       Усякий податок - це податок, призначений для рішення як фіскальних, так і економічних задач. Усякий податок обмежує витрати фінансових ресурсів приватним сектором економіки і переміщає фінансовий потенціал у розпорядження держави. У теорії економічної рівноваги прибуткові податки поряд з іншими розцінюються по їхньому впливі на віддалену перспективу збалансованого економічного росту. Однак податкові коректування господарської діяльності безпосередньо впливають на фінансову практику і поточні потреби бюджету.         Серед різного роду прямих податків (прибуткового, майнового, земельного, на спадщину і дарування, на грошовий капітал, промислового) по своєму фіскальному значенню переважають прибуткові податки, тобто податки, що охоплюють оподаткування прибутку (доходу) підприємств і організацій і оподатковування особистих доходів громадян. У залежності від податку прибуткове оподатковування класифікується на два види:

• оподатковування фізичних осіб;

• оподатковування юридичних осіб.

       Вирішальним фактором виділення об'єкта оподатковування є відношення власності. Також виділяють інші відмітні особливості: відмінності по характері використання доходу (прибутку), відмінності в податковому навантаженні, відмінності в умовах стягування. Однак ці питання є доволі складними і досить недослідженими, особливо в умовах недосконалості системи регламентування форм власності. Можливо у деяких аспектах дослідження доцільно розглядати ці два податки у взаємозв'язку.         Надходження від корпоративного прибуткового податку складають незначну частку в дохідній частині бюджетів більшості розвитих країн, однак, цей вид податків грає важливу регулюючу роль.         Діючий у даний час в Україні податок на прибуток підприємств має значна зовнішня подібність з податком на прибуток корпорацій зарубіжних країн. Однак принциповою відмінністю є той факт, що частка податку на прибуток підприємств у дохідній частині бюджету перевищує частку прибуткового податку з громадян.         З огляду на функції доходів підприємств і необхідність використання прибуткового оподатковування як інструмента регулювання розвитку виробництва, очевидно, що фіскальної функції податку на прибуток юридичних осіб варто надавати другорядного значення. Аналогічний підхід повинний обумовлювати і відповідну структуру доходів бюджету, при якій питома вага особистого прибуткового податку повинний бути більше, ніж податку на прибуток. Саме така структура в доходах бюджету й утворилася в країнах з розвиненою ринковою економікою.         Використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання чи порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово-господарських рішень як на мікро-, так і на макрорівні. За допомогою податку на прибуток можна регулювати:

• вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу (АТ, ТОВ і т.п.);

• напрямку розподілу прибутку ( нагромадження чи споживання);

• вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, притягнуті і позикові засоби);

• розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;

• розподіл і перерозподіл ВВП;

• темпи економічного росту на макрорівні.

       Значний інтерес викликає оцінка нейтральності корпоративного податку щодо використання прибутку підприємств, тобто впливу на прийняття рішень про напрямок розподілу прибутку на нагромадження чи на виплату дивідендів.         Інший аспект прояву регулюючої функції корпораційного податку розглядається у взаємозв'язку з існуючою між промислово розвиненими країнами податковою конкуренцією, що містить у собі "боротьбу" між окремими країнами за мобільні фактори виробництва і частку прибутку від їхнього використання.         Сьогодні серед прибуткових податків в Україні домінує прибуткове оподатковування підприємств. Прибуткові податки тісно зв'язані з оздоровленням фінансово-кредитних відносин, забезпеченням дохідних частин бюджетів різних рівнів. Разом з тим вони не повинні зводити нанівець зацікавленість підприємств і населення в економічній активності. Цим і визначається зміст і основні напрямки удосконалювання системи прибуткового оподатковування в Україні.