Стор. 41 теоретичні завдання.

1загальна характеристика підцарства Одноклітинні

Будь-який організм має таку будову, яка відповідає його способу життя і забезпечує життєдіяльність у певному зовнішньому середовищі існування.

Одноклітинні організми – це організми які складаються лише з однієї клітини, у якій здійснюються всі необхідні життєві функції притаманні багато клітинним організмам .

Ці організми зустрічаються серед прокаріотів (бактерій , ціанобактерії, архебактрерії) і серед основних царств еукаріотів .

Є одноклітинні тварини (амеба-протей, евглена зелена , інфузорія-туфелька), одноклітинні рослини (зелені водорості Хламідомонада і хлорела,діатомові водорості), одноклітинні гриби (мукор, Дріжджі).

Одноклітинні організми мають малі розміри , тобто є мікроорганізмами .

Одноклітинними були перші організми на Землі. Одноклітинні тварини-це тварини,які знаходяться на клітинному рівні організації тобто за будовою їхнє тіло відповідає одній клітині а за функціями – окремій живій істоті . Представники підцарства одноклітинні були відкриті 1673 року голландцем Антоні ван Левенгуком. Вони поширені по всій земній кулі , а також організмах тварин, рослин і людини наука одноклітинних тварин називається протозоологією .

2 процеси розмноження у найпростіших

Процеси розмонеження Найпростіших здійснюється статевим та нестатевим способами. Нестатеве розмноження представляють поділ клітин навпіл, шизогонія (множинний поділ клітин) , брунькування . статевий процес може відбуватись копуляція ( у джгутикових) і кон’югація(в інфузорій) , які підвищують пристосованість до умов середовища . Копуляція – статевий процес який забезпечує видозміну спадкової інформації внаслідок злиття двох спеціалізованих клітин в одну- зигота , яка дає початок новому організму . Конюгація – статевий процес, який забезпечує видозміну спадкової інформації внаслідок переходу частини генеративних ядер з однієї клітини в іншу через тимчасові цитоплазматичні містки.

3 Характеристика тваринних джгутикових , ряди та їх представники . особливості їх будови та захворювання , які спричиняють паразитичних джгутикових у свійських тварин і людини . Їх профілактика. Підклас Джгутикові, або зоомастігіни – це група джгутиконосців, які не мають хроматофори і живляться гетеротрофно . серед них є представники родів Лямблія , Трипаносома, Лейшманія . Лямблія- група паразитів хребетних та деяких безхребетних ,що налічує понад 100 видів. Рух здійснюється за допомогою чотирьох пар джгутиків . Лямблії Зустрічаються в людини і багатьох савців , зокрема у кроликів , мишей Трипанасоми- це паразити людини й інших хребетних, які живуть у плазмі крові, Лімфі, лімфатичних вузлах , спинномозкові рідині, тканинах спинного і головного мозку .Зустрічаються в екваторіальних районах Західної Африки, де є причиною африканської сонної хвороби.(яка переноситься мухою цеце). Лийшманії – внутрішньоклітинні дрібні паразити , локалізується в клітинах шкіри . У життєвому циклі проходять 2 стадії :Безджгутикову (в організмі людини та іншохребетних) і джгутикову (в організмі комах- переносники, якими є москіти) є серед тварин джгутикових і мутоалістичні види , які живуть у кишечнику термітів і тарганів. Отже , джгутикові є дуже своєрідною групою типу Саркоджгутикові ,

Ознаками яких є наявність джгутиків та поєднання різних типів живлення.

4 )Тип споровики: особливості будови у зв'язку з способом життя, представники, місце їх паразитування і захворювання, які вони спричиняють. Профілактика захворювань

Він об'єднує найпростіших, які ведуть паразитичний спосіб життя, тому у них проявляються ознаки спрощення організації. Органоїди руху у дорослих споровиків відсутні, тільки на стадії розмноження у мікрогамет іноді є джгутики. Відсутні також травні та скоротливі вакуолі, тому поживні речовини потрапляють в тіло осмотично. Представники: еймерія, малярійний плазмодій, токсоплазма, бабезії, тейлерії, нутилії. Місце паразитування: в епітеліальних клітинах кишечника, печінкі, нироках , у клітинах крові різних тварин і людини. Захворювання: Спричиняють захворювання тварин - кокцидіози. людини - малярію. Профілактика кокцидіозу це утримання тварин у сухих, чистих приміщеннях, які періодично дизенфікують, пропарюють кип'ятком; хворих тварин необхідно ізольовати. Профілактичні заходи проти малярії є осушення водойм, де розвиваються комарі.

5)Життєвий цикл кокцидій: будова інвазійної і не інвазійної ооцисти, місце паразитування(хазяїн органи) кокцидій. Профілактика захворювань

Життєвий цикл складається із закономірним чергування нестатевого розмноження(шизогонії) і статевого.

Зрілі, або інвазійні, ооцисти кокцидій мають овальну чи круглу форму. Зверху вони вкриті оболонкою з кришечкою. В кожній ооцисті є чотири спори, в яких міститься по два рухливих спорозоїти.

Зигота ,що утворилась після статевого запліднення, покривається оболонкою і перетворюється в ооцисти, які з фекаліями виділяються у зовнішнє середовище. При сприятливих умовах зовнішнього середовища в кожній ооцисті формуються чотири спори з двома спорозоїтами - ооциста стає інвазійною

Спричиняють захворювання тварин - кокцидіоз. Особливо небезпечні вони для курей і кролів. Хворіють також вівці, телята, зустрічаються в кишечнику коропів. Іноді викликають масову загибель кролів. Паразитують вони переважно в епітеліальних клітинах кишечника, печінки, нирок. Профілактичні засоби це утримання тварин у сухих, чистих приміщеннях, які періодично дезинфікуються ,пропарюються кип'ятком: хворих тварин необхідно ізолювати.

6. Значення Кнідоспоридій та Міксоспоридій

Вони паразити. Міксоболюс паразитує у риб.

Заг х- ка типу Кишковопорожнинні

Кишковопорожни́нні або Радіа́льно-симетри́чні (Coelenterata, Radiata) — група тварин невизначеного таксономічного рангу, до якої належать типи Кнідарії та Реброплави, які мають найпростішу тканинну організацію тіла.

Кишковопорожнинні — група двошарових багатоклітинних організмів, що мають радіальну (променеву) симетрію. Кишковопорожнинні живуть у морях та океанах, рідше в прісних водоймах; є як прикріплені та малорухомі форми, так і ті, що активно плавають (в багатьох відбувається чергування прикріпленої та рухомої стадій життєвого циклу). Розміри тіла від 1 мм (деякі поліпи) до 30 м (ціанея арктична). Всього нараховується близько 9 тис. видів кишковопорожнинних.

Стінка тіла обмежує внутрішню гастральну (кишкову) порожнину і складається з ектодерми (зовнішній покрив, що виконує в основному функцію захисту) і ентодерми (внутрішній шар, що виконує травну функцію), між якими знаходиться драглистий шар — мезоглея (секретується клітинами екто- і ентодерми).

Травлення

Частково порожнинне. Остаточно їжа перетравлюєтся в епітеліальніх і епітеліально-мязових клітинах (внутрішньоклітинне травлення).

Історія класифікації

Раніше вчені виділяли тип Кишковопорожнинні, після розформування якого кнідарії та реброплави отримали ранг окремих типів. Термін «кишковопорожнинні» лишився для позначення одного з розділів підцарства Справжні багатоклітинні.

Згідно з класифікацією, яку ввела в 1997 році Лінн Марґуліс, що є переробленою моделлю Томаса Кавалье-Сміта, кнідарії та реброплави після розформування типу Кишковопорожнинні були вміщені в групу радіально-симетричних (Radiata) підцарства Справжні багатоклітинні (Eumetazoa). Дана класифікація наразі не є офіційно затвердженою, але, тим не менше, широко використовується в науковій літературі.

Особливості будови і фізіологічних функцій у представників типу плоскі черви

Пло́скі че́рви (Platyhelminthes) — тип двобічно-симетричних тварин.

Загальна характеристика типу:

Тришарові багатоклітинні твариниДвобічна симетрія тілаНесегментованіАцеломічні (паренхімні)Центральна нервова система на передньому кінці; дуже проста нервова сітка; гангліїОргани чуття: світлочутливі вічка, органи рівноваги (статоцисти) нюху, дотику (сенсіли - нерухомі війки, до яких підходять нервові закінчення) — розвинені переважно у видів, що живуть вільно.Видільна система утворена розгалуженими трубочками, які закінчуються полум'яними клітинами (протонефридії)Сплощені в дорсовентральному напрямкуЄ рот, анальний отвір відсутнійГермафродити, статева система добре розвиненаЗвичайно є личинкові стадіїЄ шкірно-м'язовий мішок.

Плоскі черви живуть у прісних і морських водоймах, у вологій підстилці тропічних лісів, ведуть паразитичний спосіб життя. Для них характерне плоске двобічно-симетричне листоподібне або стрічкоподібне тіло. За рівнем організації плоскі черви стоять дещо вище кишковопорожнинних. У них є покривна, м'язова, травна, видільна, нервова, статева системи органів, що розвиваються з трьох зародкових листків (ектодерми, ентодерми , мезодерми).

Відомо близько 15 тис. видів плоских червів. Найчисельнішими є клас Війчасті черви, клас Сисуни і клас Цестоди.

Вільноіснуючі плоскі черви — переважно хижаки. Паразитуючі черви живляться або шляхом всмоктування живильних речовин за допомогою ротової присоски, або вбирають їх всією поверхнею тіла осмотичним шляхом.

Вільноіснуючі плоскі черви пересуваються поповзом або вплав. Цьому сприяють шкірно-м'язовий мішок і війки. Паразитуючі черви при пересуванні можуть користуватися присосками (пересуваються за типом гусениці-землеміра). Стрічкові черв'яки використовують перистальтику шкірно-м'язового мішка. Плоскі черви є першими двосторонньо-симетричними тваринами

Порівняльна х-ка класів війчасті черви та сисуни