Переваги та недоліки анкетування та типові помилки при складанні анкет

Переваги анкетування	Недоліки	Типові помилки при складанні анкет (зовнішні ознаки)
1. Висока оперативність отримання інформації. 2. Можливість організації масових обстежень за порівняно короткий час. 3. Порівняно мала трудомісткість процедур підготовки і проведення досліджень, обробки їх результатів; 4. Відсутність впливу особистості і поведінки опитувача на роботу респондентів; 5. Невираженість у дослідника відносин суб'єктивної пристрасті до кого-небудь з респондентів	1. Відсутність особистого контакту не дозволяє змінювати порядок і формулювання питань залежно від відповідей, поведінки респондентів; 2. Суб’єктивізм, випадковість відповідей, складність перевірки їх правильності та щирості, вплив неусвідомлюваних установок і мотивів респондентів або бажання їх виглядати у вигіднішому світлі.	1) відсутність порядку у відповідях (пропуски питань) унаслідок невдалого їх формулювання, використання спеціальних термінів, що заважають їх розумінню; 2) переважання одноманітних відповідей типу «все або нічого» (відсутність відмінностей у відповідях - результат високої стереотипності питання); велика кількість відповідей «не знаю, важко відповісти» – невизначеність питань; 3) велика кількість недоречних коментарів опитуваних – неповний перелік можливих альтернатив відповіді; 4) значний відсоток відмов – погана композиція та незадовільна інструкція анкети тощо.

За формою анкети схожі на особистісні опитувальники (тести), але, на відміну від останніх, не мають жорстких, стандартизованих критеріїв та стандартних схем інтерпретації. Анкети призначені для отримання загальної інформації про історію життя людини, її інтересів, думок з певного питання. На їх підставі не можна робити висновки про індивідуально-психологічні особливості людини, формулювати психологічний діагноз. Глибина, повнота відповідей, їх достовірність залежать від уміння дослідника грамотно побудувати конструкцію опитувальника.

Метод аналізу продуктів діяльності (праксиметричний, «архівний» метод) – психологічний метод, суть якого полягає у вивченні продуктів діяльності суб’єктів. Він використовується для перевірки гіпотез за допомогою раніше отриманої інформації, зібраної з іншою метою або ту, що входить в загальнодоступну базу даних. Цей метод грунтується на тому, що в результатах роботи людини виявляються її знання, вміння та навички, здібності, уважність і спостережливість, риси характеру. Продукти діяльності дають змогу побачити в них найрізноманітніші психічні якості та властивості особистості, рівень їх розвитку.

Об'єктами дослідження при використанні цього методу виступають найрізноманітніші продукти творчості випробовуваних (архівні матеріали, щоденники, креслення, варіанти ескізів, малюнків, вірші, різні вироби, шкільні твори, фотографії - результати певного виду діяльності тощо). Документом також є будь-яка інформація, фіксована в друкарському або рукописному тексті, на магнітних або фотоносіях.

Перевага певного виду документа як носія інформації визначається виходячи з мети дослідження і місця документів в загальній програмі дослідження.

Цей метод дозволяє виявити не тільки змістовний бік продуктів діяльності (тематику, сюжет, зміст), особливості творчості, інтересів, здібностей людини, але і отримати додаткові данні про систему її відносин до оточуючої дійсності.

Результати використання цього методу (разом з результатами спостереження і бесід) можуть дати цінний матеріал для складання питань різних анкет. За допомогою цього методу можна аналізувати як змістовні, так і формальні характеристики об'єкту вивчення.

Аналіз продуктів діяльності дозволяє охарактеризувати особливості умінь і навичок, прийоми і способи роботи, риси особистості, що виражаються у відношенні до праці тощо. Так, малюнки дітей різного віку дозволяють судити про широту їх розумового кругозору, характер і об'єм їх уявлень, інтереси, особливості розуміння ними навколишніьої дійсності, їх відношення до життєвих явищ, про особливості і закономірності їх психічного розвитку тощо.

Цей метод вимагає збирання значного матеріалу, його класифікації і систематизації за найважливішими ознаками. При цьому необхідно ретельно враховувати індивідуальні особливості людей, продукти діяльності яких збираються і аналізуються, особливості їх віку, соціального положення, професії та біографічні дані.

Аналіз деяких продуктів діяльності, напр., малюнків, листів – можна віднести до проективних технологій.

Взагалі метод аналізу продуктів діяльності часто використовується спільно з іншими методами, спостереженням, бесідою, експериментом, тестом. Архівні дослідження можуть узгоджуватися з результатами лабораторних досліджень, збільшуючи їх зовнішню валідність.

Недоліки цього методу: може бути відсутня важлива інформація у наявних даних, або неналежна їх репрезентативність, при аналізі даних за умови надмірного об'єму інформації можна інтерпретувати її крізь призму певних очікувань.

Міра «суб'єктивності» документа різна залежно від того, чи вивчається офіційний або суто особистий документ, але вона завжди присутня. Особлива проблема виникає у зв'язку з тим, що інтерпретує документ дослідник – людина зі своїми власними індивідуальними психологічними особливостями. Тому, найважливішу роль при вивченні документа грає здібність до розуміння тексту.

Всі методи аналізу документів розділяються на традиційні (якісні) і формалізовані (якісно-кількісні). В основі цих методів лежать механізми процесу розуміння тексту, тобто інтерпретації дослідником інформації документа. Кількісні методи аналізу текстових матеріалів набули широкого поширення в 30-40-х роках у зв'язку з розробкою спеціальної процедури, названою контент-аналізом (дослівно означає – аналіз змісту).

Цей метод широко застосовується в історичній психології, психології особистості, творчості, клінічній психології.

Техніка контент-аналізу відноситься до різновидів "архівного методу" і є одним з найбільш розроблених і строгих методів аналізу документів.

Контент-аналіз – метод систематичного вивчення матеріалу, при якому якісна інформація розподіляється за заздалегідь виокремленими певними категоріями. Дослідник при цьому виділяє одиниці змісту і аналізує отримані дані. Цей метод є способом переводу текстової інформації в кількісні показники з подальшою її статистичною обробкою. Отримані в результаті цього кількісні характеристики тексту дають можливість зробити висновки про якісний, зокрема латентний (не явний) зміст тексту.

Контент-аналіз є методом якісно-кількісного аналізу, особливий прийом, що проводиться з метою подолання «суб'єктивності» інтерпретації документа дослідником. Цей метод заснований на виділенні в тексті спеціальних «одиниць дослідження» (напр.., слів, прийнятих як ключові) і підрахунку частоти їх вживання. Стандартними одиницями при аналізі тексту в контент-аналізі є: слово (термін, символ); думка або закінчена думка; тема; персонаж; автор; цілісне повідомлення.

К.-А застосовується: а) для точності і об'єктивності аналізу документів; б) при наявності великого за обсягом несистематизованого матеріалу; в) коли категорії аналізу тексту зустрічаються з певною частотою.

Проте використання К-А в психології пов'язане: 1) з аналізом результатів проективних тестів; 2) з вивченням діагностичних інтерв'ю, змісту бесіди; 3) з аналізом змісту відкритих питань при анкетуванні; 4) з вивченням психологічних особливостей особистості по якісним характеристикам; 5) з аналізом об'єктивної інформації про особистість.

Реєстрація частоти появу тих або інших одиниць в тексті – це найпростіший спосіб обробки даних контент-аналізу, але існують та інші, складніші, способи обробки.

Контент-аналізу можна піддати будь-який вид записів. Можна аналізувати вербальний та невербальний матеріал (наприклад, малюнки). Метод контент-аналізу має сенс застосовувати, коли дослідник має справу з великим масивом інформації. Він особливо широко поширений в соціальній, політичній, практичній психології, психології реклами і комунікації.

Процедура К-А припускає декілька етапів: 1) виділення одиниць аналізу (якісних і кількісних); 2) складання кодировочної інструкції та пілотажне кодування тексту; 3) кодування всього масиву досліджуваних текстів і розрахунок кількісного співвідношення одиниць аналізу в досліджуваному тексті; 4) інтерпретацію отриманих даних.

Кількісна обробка інформації припускає використання типових способів статистичного аналізу даних: розподілу і частоти певної категорії, коефіцієнтів кореляції тощо.

Основна методична складність К-А – знаходження в тексті відповідних смислових одиниць аналізу досліджуваного явища і адекватний їх опис. Спеціальні процедури для обґрунтування повноти одиниць аналізу: метод експертів (суддів), метод незалежного критерію тощо.

Головне завдання К-А: виявити не тільки реальні факти, події, про які йде мова в тексті, але і настрої, установки, відчуття та ін. психологічні феномени.

Основний недолік методу – в складності і трудомісткості процедури і техніки, що вимагає високої кваліфікації фахівців кодувальників і аналітиків.

Різновидом праксиметричних методів є також біографічний метод – метод, в ході якого вивчаються особливості життєвого шляху однієї особистості або групи людей. Застосовується в психології особистості, психології творчості і історичній психології. Його предметом є життєвий шлях – історія особистості як суб'єкта діяльності. Джерелами біографічної інформації виступає сама людина, що вивчається, і події навколишнього її середовища. Цей метод використовуючи матеріали щодо особливостей життя людини, розвитку її особистості, аналіз важливих подій у дитинстві, допомагає реконструювати риси особистості.

Біографічний метод має велике значення для характеристики психологічних особливостей особистості. Він дозволяє вивчити особистість в процесі розвитку. Суть цього методу полягає в збиранні і аналізі матеріалів біографічного характеру, що розкривають деякі психологічні особливості людини і їх розвиток. Сюди відносяться: встановлення конкретних біографічних даних, аналіз щоденників, листів, збирання і зіставлення спогадів інших людей.

Біографічні методи в психології – способи дослідження, діагностики, корекції і проектування життєвого шляху особистості. Сучасні біографічні методи засновані на вивченні особистості в контексті історії і перспектив розвитку її індивідуального буття. Біографічний метод - історичний і одночасно генетичний, оскільки дозволяє прослідкувати динаміку життєвого шляху. Використання біографічних методів припускає отримання інформації, джерелом якої є автобіографічні методики (опитувальники, інтерв'ю, автобіографії), свідоцтва очевидців, контент-аналіз щоденників, листів тощо.

Цікавими в дослідницькому плані є автобіографічні матеріали. Автобіографії можуть бути: • повні; • тематичні; • відредаговані. Перевагами автобіографічних матеріалів є велика достовірність в описі особистсних подій. Проте, автобіографія – це історія життя, реконструйована суб'єктом в певний момент. У автобіографії суб'єктом указуються події, актуальні на момент складання документа, які описуються з погляду «сьогоднішнього» світосприймання. Тому, автобіографічні дані повинні інтерпретуватися в контексті відомостей, отриманих з інших джерел.

Біографічний і автобіографічний методи відтворюють атмосферу реального життя людини, є джерелом знань про її духовний розвиток, етапи пройденого життєвого шляху. Вони грають велику роль в пропаганді науки, дає унікальний матеріал про життя людей науки, наукову творчість.

Недоліки цих методів – описовість і схильність минулого помилкам пам'яті, що може бути скоректовано об'єктивнішими даними комплексного дослідження особи.стості.

Метод узагальнення незалежних характеристик – це об’єднання та узагальнення даних багатьох спостережень, виконаних незалежно одне від одного в різний час, за різних умов та у різних видах діяльності.

Одержані незалежні характеристики – розумові дані особистості, її моральну вихованість, дисциплінованість, спрямованість інтересів і здібностей, рівень культури, темп розвитку тих чи інших якостей – узагальнюють у певну систему під певним кутом зору.

Використовуючи цей метод, дослідник повинен мати власну думку про досліджуваного. Різні данні потрібно використовувати не механічно, а вдумливо, перевіряючи вірогідність.

Взагалі, для більш досконалої та надійної психодіагностики та проведення психологічного дослідження, як правило, використовують різні методи в комплексі.