- •Лекція 4: структура та управління підприємством
- •1.Організаційна та виробнича структура підприємства
- •Залежно від підрозділу, на основі якого формується структура:
- •2. Процес організації управління, його складові елементи та функції
- •3. Принципи та методи організації управління
- •4. Організаційні структури управління підприємством
- •5.Вищі органи держ. Управління під-ми та організаціями в Україні
4. Організаційні структури управління підприємством
Структура управління виробництвом — це кількість і склад ланок та ступенів управління, їх підлеглість і взаємозв'язок. Вона активно впливає на процес функціонування системи управління розвитком виробництва. Аналіз орг. схем упр-ння показує, що управлінські зв'язки і відносини можуть мати вертикальний або горизонтальний характер. Основою вертикальних управлінських відносин є відносини субординації між вищими і нижчими ланками системи управління (вертикальні зв'язки вниз). Як горизонтальні зв'язки можуть розглядатися службові (професійні) відносини між ланками (працівниками) одного рівня.
Типи орг. структур управління:
1) Лінійна - це стр-ра, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії, кожен підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує всі адміністративні та ін. функції у відповідному підрозділі. Використовується у невеликих під-вах з нескладною технологією вир-ва. Перевагами такої структури є:
а)чіткість взаємовідносин;
б)оперативність і несуперечливість управлінських рішень;
в)надійний контроль.
Недоліком є те, що керівник повинен виконувати, крім основних координуючих функцій, цілий ряд робіт: облік, робота з кадрами, контроль якості тощо.
2) Функціональна орган. стр-ра упр-ня базується на розподілі функцій упр-ня між окремими підрозділами апарату упр-ня. У процесі її застосування кожний вир. підрозділ одержує розпорядження одночасно від кількох керівників функт.служб. На відміну від лінійної, передбачає поділ функцій упр-ня не за об'єктами, а за спеціальностями. При цій системі кожний з кваліфікованих спеціалістів керує д-стю всіх працівників у межах своєї компетенції (планування, б/ок, техн.обслуговування). К-сть вертик. зв'язків (лінійних і функціональних) при ф-ній системі збільшується у 2 — 3 р. Отже, при ф-ній системі ускладнюються службові зв'язки, мають місце дублювання розпоряджень
3) лінійно-функціональна (лінійно-штабна) система управління, при якій лінійне підпорядкування всіх питань, пов'язаних з управлінням даним об'єктом, поєднується з функціональним управлінням. Загальна кількість зв'язків залишається майже такою, як і при функціональній системі, але змінюється характер зв'язків. Лінійно-функціональна система забезпечує ефективне поєднання лінійного управління з консультаційним обслуговуванням з боку функціональних служб без порушення прав і обов'язків лінійних керівників.Кожен працівник може одержати при цьому обов'язкові для нього вказівки від інших службових осіб однакового з ним або вищого рангу. Ці вказівки стосуються тільки техніки, технології чи організації праці, але ні в якому разі не можуть стосуватися всієї діяльності працівника, а також його адміністративної (чисто управлінської) діяльності.
Позначення:
ГК — ген.керівник; ЛК — лінійний керівник; ФК — функціон.керівник; В — виконавець
Рис. 3. Типи організаційних структур управління
4) дивізіональна структура управління будується не за функціональними ознаками, а за принципами групування вир.підрозділів: за продуктами, групами споживачів, за місцем розташування. Виникнення цієї структури пов'язане із поглибленням поділу упр.праці, тобто вищі ланки упр-ня займаються лише заг. питаннями (фін., юрид., кадровими), а решту своїх функцій делегують вир.підрозділам (відділенням), які мають свою власну структуру управління і можуть автономно функціонувати. Розповсюдження цієї структури пов'язано з процесом диверсифікації виробництва і виникненням корпорацій, конгломератів.
Рис. 4. Дивізіональна структура управління
5) Матрична структура передбачає створення, поряд з лінійними керівниками та функціональним апаратом управління, тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів функціональних підрозділів і займаються створенням нових видів продукції. Після завершення робіт над проектом спеціалісти повертаються до своїх функт.підрозділів. Керівник проекту виконує роль лінійного керівника щодо членів групи.