- •Статья I.Анотація дисципліни
- •Статья II.Загальні положення Опис дисципліни
- •Структура залікових кредитів
- •Статья III.Програма дисципліни
- •Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек.
- •Тема 2. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки.
- •Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Топологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах.
- •Тема 4. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у нс.
- •Тема 5. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту.
- •Тема 6. Планування заходів з питань цивільного захисту
- •Статья IV.Навчально-методичні матеріали для проведення занять Семінарські заняття Загальні організаційно-методичні вказівки
- •Методичні вказівки по вступній частині
- •Методичні вказівки по заслуховуванню, обговоренню та оцінці результатів реферату (інформаційних повідомлень).
- •Методичні вказівки по відпрацюванню навчальних питань.
- •Методичні вказівки по заключній частині.
- •Оцінки за усну відповідь на поставлене запитання виставляються:
- •Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик, як кількісна оцінка небезпек.
- •Тема 2. Природні загрози, характер їх проявів та дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки.
- •Практичні заняття
- •Тема 3. “Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах”
- •План заняття:
- •Література:
- •Нормативна база з питань пожежної безпеки
- •Профілактика пожежної безпеки
- •Дії населення при виникненні пожежі
- •Оповіщення про пожежу
- •Організація евакуації людей при пожежі
- •Гасіння пожежі
- •Порядок накопичення і утримання первинних засобів гасіння пожеж.
- •3. Надання допомоги потерпілим на пожежі
- •Тема 3. “Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах”
- •План заняття
- •Література:
- •Фізична сутнісь радіації та її вплив на людину
- •Час плину розпаду
- •Вид елементарних частинок що випромінюються (продукти розпаду)
- •Одиниці виміру радіації
- •Дози опромінення
- •Дія радіації на людину
- •Норми радіаційної безпеки
- •Режими радіаційного захисту населення
- •Зони радіаційного забруднення місцевості при аваріях на рно
- •Тимчасові режими захисту населення при аварії на рно
- •Тема 5. “Основи цивільної оборони та цивільного захисту в Україні”.
- •1.2. Основні завдання у сфері захисту населення і територій від нс техногенного та природного характеру.
- •1.3. Принципи на яких здійснюється захист населення і територій від нс техногенного та природного характеру
- •2. Основні заходи і засоби захисту населення і територій.
- •2.1. Захист населення та головна мета захисних заходів.
- •2.2. Система захисту населення і територій, що проводяться в масштабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.
- •2.3. Інженерний захист.
- •2.4. Медичний захист.
- •2.5. Біологічний захист
- •2.6. Радіаційний та хімічний захист
- •2.5. Інформація та оповіщення. Поведінка населення при загрозі надзвичайної ситуації.
- •2.6. Укриття населення в захисних спорудах.
- •2.7. Евакуаційні заходи.
- •2.8. Індивідуальні засоби захисту
- •Тема 5. “Основи цивільної оборони та цивільного захисту в Україні”.
- •План заняття:
- •Самостійна робота Загальні організаційно - методичні вказівки
- •Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик, як кількісна оцінка небезпек.
- •Тема 2. “Людина в системі “людина – життєве середовище”.
- •1. Загальне поняття про фізіологічні системи та психіку людини.
- •2. Фізіологічні особливості організму людини.
- •Тема 2. “Людина в системі “людина – життєве середовище”.
- •1. Психологічні особливості людини.
- •2. Медико-бiологiчнi та соцiальнi проблеми здоров'я.
- •Тема 3. “Небезпеки життєвого середовища”.
- •Тема 4 “Небезпеки глобального характеру та надзвичайні ситуації”.
- •Література:
- •Навчально-методичне забезпечення:
- •Навчальні питання і розрахунок часу:
- •Тема 5. “Основи цивільної оборони та цивільного захисту в Україні”.
- •1. Організація цивільної оборони в Україні.
- •2. Режими функціонування єдиної системи захисту.
- •3. Сутність Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій.
- •Індивідуальна робота
- •Тема 2. “Людина в системі “людина – життєве середовище”.
- •Література:
- •Порядок опрацювання навчальних питань
- •Тема 5. “Основи цивільної оборони та цивільного захисту в Україні”.
- •Література:
- •Порядок опрацювання навчальних питань
- •1. Організація цивільної оборони в Україні.
- •2. Режими функціонування єдиної системи захисту.
- •3. Сутність Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій.
Гасіння пожежі
Найбільша ефективність в гасінні пожежі досягається при боротьбі з початковим осередком загорання. Для цього на кожнім підприємстві у легко доступних місцях повинні постійно знаходитися первинні засоби гасіння пожеж, до яких відносяться:
пожежні крани;
ручні вогнегасники;
резервуари з водою;
ящики з піском;
різноманітний протипожежний інвентар (відра, лопати, сокири, багри, ломи, кошма, та інші).
Застосування первинних засобів гасіння пожежі необхідно проводити з урахуванням: виду пожежі за осередком її загорання, та за характером горіння самих речовин, що становлять її осередок загорання.
За осередком загорання пожежі поділяються на 5 класів:
Клас А - пожежі твердих речовин органічного походження (дерево, папір, текстиль, та інші);
Клас В1 і В2 - пожежі горючих рідин або речовин;
Клас С - пожежі газів;
Клас D - пожежі металів та сплавів;
Клас E - пожежі електроустаткувань.
За характером загорання речовини поділяються на легкозаймисті, горючі та мало горючі.
Так, до легкозаймистих речовин відносяться: бензин, газ, ацетон, спирт, та інші речовини, що легко спалахують від найменшої іскри вогню.
До горючих матеріалів відносяться - машинне мастило, оліфа, фарба та інші речовини, що потребують певних зусиль для їх загорання, і які добре підтримують полум’я в процесі їх горіння.
До мало горючих речовин відносяться: дерево, папір, текстильні та їм подібні матеріали, які одночасно потребують як значних зусиль для їх загорання, так і деяких умов для підтримки їх горіння.
До того ж слід враховувати, що легкозаймисті та горючі матеріали мають меншу питому вагу від води, легко підіймаються на її поверхню, та підтримують при цьому процес горіння.
Тому, при організації заходів пожежної безпеки необхідно враховувати горючі властивості цих речовин, і заздалегідь готувати для них первинні засоби гасіння пожежі (вогнегасники, вода, пісок, кошма, тощо).
Універсальними первинними засобами гасіння пожежі є вогнегасники, із яких найбільш широке застосування зазнали:
Вогнегасники хімічно-пінні (ВХП);
Вогнегасники вуглекислотні (ВВ);
Вогнегасники порошкові (ВП).
Вогнегасники хімічно-пінні ВХП призначені для гасіння усіх видів пожеж за винятком електроустаткування, що знаходиться під напругою. Це пов'язано з тим, що хімічна піна, утворена вогнегасником, є гарним провідником, і становить небезпеку ураження людини електричним струмом. Крім того, до протипожежного заряду ВХП входить сірчана кислота H2SO4, яка становить небезпеку як для користувача таким вогнегасником, так і для об’єктів, для гасіння яких застосовується цей вогнегасник.
Порядок приведення в дію вогнегасника ВХП:
Спеціальним штоком, що причеплений до вогнегасника, проколоти мембрану його вихідного отвору, та прочистити його від можливих нальотів окислення;
Перевести важіль на 1800, що відкриє поліетиленовий стакан вогнегасника з сумішшю сірчаної кислоти;
Перевернути вогнегасник догори дном і стряхнути його для змішування лужної та кислотної частин заряду, та направити струмінь піни на осередок загорання.
Недоліки ВХП:
Незначний час і дальність викиду заряду (50-70 секунд на відстань 6-8 метрів),
Можливість пошкодження об'єкта гасіння кислотою,
Необхідність щорічної перезарядки,
Необхідність антикорозійного покриття корпуса вогнегасника,
Незначна площа гасіння (до 1 м2).
Вуглекислотні вогнегасники (ВВ) призначені для гасіння усіх видів загорань, в тому числі і електроустаткування, що знаходяться під напругою.
Вуглекислотний вогнегасник уявляє собою сталевий балон, заповнений двооксидом вуглецю в рідкому або газоподібному стані (в залежності від температури довкілля). У горловину балона вставлений затвор пістолетного типу з сифонною трубкою і рупором.
При гасінні пожежі необхідно рупор вогнегасника направити на осередок загорання і натиснути на спусковий гачок затвору. Двоокис вуглецю, потрапляючи в рупор швидко випаровується, і перетворюється в снігову масу температурою до -800С, що знижує вміст кисню в осередку загорання.
Вогнегасник при гасінні пожежі необхідно тримати у вертикальнім положенні, і ні в якім разі не повертати його догори дном або в горизонтальне положення. А щоб уникнути обмороження не можна доторкатися до його рупору під час гасіння пожежі.
Основні недоліки:
незначна дальність струменю (1,5-2 метри),
незначна площа гасіння.
Вогнегасники типу ВВ-2 та ВВ-5 застосовуються головним чином як первинні засоби гасіння загорань двигунів автомобілів, та їм подібних агрегатів, що знаходяться під напругою.
Вогнегасники порошкові ВП застосовуються для гасіння загорання магнію, алюмінію та інших металоорганічних сполук, а також тоді, коли неможливо на осередок загорання подавати воду, піну, або вуглекислий газ.
Головними протипожежними компонентами цих вогнегасників є фосфороамоній солі та карбонат натрію.
При гасінні пожежі, вогнегасник необхідно тримати у вертикальнім положенні і слід пам'ятати, що попадання порошкової суміші в очі або дихальні шляхи може мати негативні наслідки для людини (подразнення, опіки, і т.д.)
В цілому, вибір типу вогнегасника обумовлюється видом та розмірами осередків загорання, а норми їх накопичення установлюються згідно Правил пожежної безпеки.