4.2. Основні тенденції розвитку ринку міжнародних прямих інвестицій

У сучасному світі практично всі країни залучені в процес міжнародного співробітництва. Стабільний економічний розвиток неможливий без ефективного використання переваг від залучення ПЗІ з-за кордону.

Важливою тенденцією, яка визначає розвиток міжнародного ринку інвестицій і полегшує міжнародну міграцію капіталу, є проведення національними урядами і міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору й опрацювання уніфікованих норм державного регулювання інвестиційних процесів. Вони містяться як в двосторонніх, так і в багатосторонніх міждержавних, регіональних угодах про захист і заохочення капіталовкладень, які діють в рамках міжнародних економічних організацій, зокрема СОТ. До норм державного регулювання ПЗІ можна віднести такі:

– усунення подвійного оподаткування;

– страхування зарубіжних інвестицій;

– дипломатична і адміністративна підтримка;

– надання державних гарантій як країною базування, так і країною, що приймає є гарантією інвестицій на багатосторонньому рівні займається Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, створене під егідою Світового банку. Гарантії інвестицій містяться в Ломейській конвенції, підписаній між країнами ЄС і багатьма країнами, що розвиваються. В Угоді “Про торговельні аспекти інвестиційних заходів”, підписаній країнами – членами СОТ, міститься пряма заборона на використання відносно до іноземних інвесторів заходів державної промислової політики;

– регулювання інвестиційних спорів. Так, в рамках|у рамках| країн – членів ЄАВТ прийнятий принцип міжнародного арбітражу, у структурі Світового банку створено Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів (МЦУІС).

В умовах фінансової глобалізації інвестиційні ресурси переміщаються відповідно до принципу господарської доцільності і концентруються в регіонах, де можна досягти найбільшої ефективності. Приплив ПЗІ стає одним з ключових критеріїв статусу країни, успішності її включення до світового господарства.

Так, у сфері імпорту інвестицій близько 73 % припадає на промислово розвинені країни, близько 24 % – на країни, що розвиваються, і менше 3 % – на країни Центральної і Східної Європи.

У сфері експорту інвестицій розвинені країни концентрують близько 90 %, країни, що розвиваються, – 8 %, а країни Центральної і Східної Європи – менше 1 %.

Основна частка загального обсягу вивезення вивозу (92 %) і ввезення (80 %) інвестицій припадає на США, Європейський Союз і Японію.

Країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою прагнуть привернути інвестиції за рахунок створення пільгового режиму господарювання для іноземних інвесторів. Найбільш ліберальний підхід до залучення інвестицій серед країн, що розвиваються, характерний для Латинської Америки.

Серед країн, ринок яких формується, найпривабливішими для іноземних інвесторів є Бразилія, Аргентина, Мексика, Польща, Чехія.

Важливою тенденцією є збільшення масштабів міжнародного злиття і поглинання національних фірм.

Злиття і поглинання стали головними видами інвестиційних операцій. Вони охоплюють розвинені країни і служать основою збільшення інтернаціонального виробництва.