Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тема 4 МЕВ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
22.11.2019
Размер:
106.5 Кб
Скачать

4.1. Поняття і форми міжнародного руху капіталу

Міжнародний рух капіталу – це створення і функціонування капіталу за кордоном, перш за все, з метою його самозростання. Вкладаючи капітал за кордоном, інвестор здійснює зарубіжні інвестиції.

Класифікація форм міжнародного руху капіталу відображає різні сторони цього процесу. Капітал вивозиться, ввозиться і функціонує за кордоном в таких формах:

1. У формі приватного або державного капіталу, залежно від того вивозиться він приватними або державними організаціями і компаніями. Рух капіталу по лінії міжнародних організацій часто виділяється в самостійну форму.

2. У грошовій і товарній формах. Так вивозом капіталу можуть бути машини і устаткування, патенти і ноу-хау, якщо вони вивозяться за кордон як внесок у статутний капітал створюваної фірми чи фірми, що купується за кордоном. Іншим прикладом можуть бути товарні кредити.

3. У короткостроковій (звичайно не довше одного року) і довгостроковій формах. До короткострокового кредиту відносяться: банківські депозити і засоби на рахунках інших фінансових інститутів, короткострокові позички і кредити. До довгострокового: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, довгострокові позички і кредити.

4. У позичковій і підприємницькій формі. Капітал у позичковій формі дає його власнику доход в основному у вигляді відсотка по внесках, позичках і кредитах, а капітал у підприємницькій формі – переважно у вигляді прибутку.

Прямі і портфельні інвестиції. Підприємницький капітал включає прямі і портфельні інвестиції. Характерна риса прямих інвестицій за визначенням МВФ, полягає в тому, що інвестор володіє управлінським контролем над об'єктом (підприємством), в який інвестовано його капітал. Портфельні інвестиції такого контролю не дають. Вони звичайно представлені пакетами акцій (або окремими акціями) на які припадає менше 10 – 20 % власного капіталу фірми, а також облігаціями та іншими цінними паперами. У різних країнах формальну межу між прямими і портфельними інвестиціями встановлюють по-різному, але зазвичай враховуючи зазначені риси.

Межа між прямими і портфельними інвестиціями багато в чому умовна. Часто можливість управлінського контролю може дати вельми невеликий пакет акцій фірми, особливо якщо власний капітал фірми розподілений між багатьма власниками або якщо в руках власника невеликої частини капіталу важлива для фірми технологія. Нечіткість межі спостерігається в деяких випадках і між підприємницьким і позичковим капіталом. Так, до прямих інвестицій відносять позички батьківських фірм своїм зарубіжним філіям.

Через вивезення прямих інвестицій інвестори організовують за кордоном нову фірму (самостійно або з місцевим партнером); купують істотну частку в уже діючій за кордоном фірмі; повністю купують (поглинають) цю фірму. Такі компанії називають зарубіжними філіями батьківських компаній.

У свою чергу, ці філії підрозділяються на відділяння, дочірні та асоційовані компанії. Відділяння, хоча і реєструється за кордоном, не є самостійною компанією з власним балансом і повністю належить батьківській фірмі, а тому не є юридичною особою. Дочірня компанія реєструється за кордоном як самостійна компанія (тобто є юридичною особою) з власним балансом, але управлінський контроль над нею здійснює батьківська фірма, через те що вона володіє основною частиною акцій дочірньої компанії або всім її капіталом. Асоційована компанія відрізняється від дочірньої тим, що знаходиться не під контролем, а під впливом батьківської фірми за рахунок того, що тій належить істотна (але не основна) частина акцій.

Основна частина прямих зарубіжних інвестицій (ПЗІ) припадає на транснаціональні корпорації (ТНК), які, як правило, є великими фірмами промислово розвинених країн. Головною причиною ПЗІ є різна прибутковість вкладення капіталу у виробництво різних країн.

На розмір експорту та імпорту ПЗІ впливає низка чинників:

1) технологічне лідерство, розмір корпорації, рівень кваліфікації робочої сили, переваги в рекламі. Ці чинники є причинами як експорту, так і імпорту ПЗІ|, що приводить до перехресних інвестицій;

2) високий рівень концентрації виробництва певного товару в межах корпорації, великий розмір виробництва для внутрішнього ринку, потреба в природних ресурсах (чинники експорту ПЗІ);

3) потреба в капіталі, нижчі витрати виробництва, захист внутрішнього ринку і його значний розмір (чинники імпорту ПЗІ).

Дані чинники конкретизуються при розробці критеріїв вибору сторони, що приймає для цього використовується система індикаторів, яка включає близько 340 показників і близько 100 оцінок експертів в економічній, юридичній, соціальній та інших сферах. Для аналізу використовують 10 основних чинників, які дозволяють дати оцінку можливостям країни виступати приймачем ПЗІ, або характеризують так званий конкурентний потенціал країни. До цих чинників належать такі:

– динаміка економіки;

– виробнича потужність промисловості (економічного потенціалу);

– фінансова допомога з боку уряду;

– динаміка ринку;

– людський потенціал;

– престиж держави;

– забезпеченість сировиною;

– орієнтація на зовнішній ринок;

– інноваційний потенціал;

– суспільна стабільність.

Кожен із зазначених чинників визначається за допомогою системи конкретних показників.

Виходячи з експертних оцінок, найбільш сприятливі інвестиційні умови мають такі країни: США, Канада, Японія, ФРН, Швейцарія.

У сучасних умовах поширеною формою ПЗІ стали нематеріальні, рухомі активи. Вони існують за незначного первинного фінансування та без будь-якого переміщення капіталу за кордон.

Дана форма ПЗІ передбачає передачу підконтрольній філії управлінських навичок, торговельних таємниць, технологій, права використання торговельної| марки материнської компанії тощо. У зв'язку з цим слід звернути увагу на так званий технологічний трансферт.

Технологічний трансферт включає не тільки появу на ринку нового устаткування, а й уміння працювати на ньому. У галузях промисловості, де роль інтелектуальної власності істотна (фармакологія, медицина, освіта та ін.), доступ до ресурсів і розробок материнської компанії приводить до отримання користі, яка набагато перевищує ті, які могли б бути одержані в результаті вливання капіталу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]