Тема 10. Підприємництво в сфері обігу. Акціонерний капітал
Торгівельний капітал та торгівельний прибуток
2. Позичковий капітал та позичковий процент
3. Кредитна система
4. Акціонерні товариства та акціонерний капітал
5. Акції їх види і курс
6. Ринок цінних паперів і фондова біржа
Теми рефератів:
Форми торгівельного підприємництва
Фритредерство і протекціонізм
Торгівельний капітал та торгівельний прибуток
Сутність торгівельного капіталу. Торгівельний капітал – це відособлена частина промислового капіталу, яку авансує окремий підприємець і яка постійно функціонує в сфері обігу, обслуговуючи стадію Т′ – Г ′ 3 кругообігу капіталу. В цьому випадку торгівельний капітал виступає як агент промислового капіталу.
Відособлення цього капіталу відбувається з двох причин:
1) залишається незмінним авансований промисловий капітал, що не скорочує об’єм виробництва й величину отриманого прибутку;
2) функціонування торгівельного капіталу прискорює обертання капіталу промислового, а значить збільшує масу отриманого прибутку;
3) під час відособлення торгівельного капіталу середня норма прибутку знижується, але в випадку, як щоб функція реалізації належала б промисловому капіталу, середня норма прибутку знизилась би в більшій мірі.
Суть торгівельного прибутку і механізм його виникнення. Економічно торгівельний капітал реалізується в формі торгівельного прибутку. Оскільки в сфері обігу ніколи не здійснюється приріст вартості, а значить не виробляється прибуток, то торгівельний прибуток по суті є частиною промислового прибутку, якою підприємець поступається капіталісту за реалізацію своєї продукції.
Механізм отримання торгівельного прибутку виглядає так. Нехай промисловий капітал дорівнює: 720с + 180v+ 180m= 1080.
В цьому випадку норма прибутку буде дорівнювати:
p′ = 180m: (720c+ 180v) 100% = 20%.
Нехай торгівельний капітал буде дорівнювати 100 одиниць, тоді суспільний капітал (СК) буде дорівнювати:
СК = 900ПК + 100ТК = 1000.
Середній прибуток розрахований на суспільний капітал буде дорівнювати:
p′ = 180m: (900ПК + 100ТК) 100% = 18%.
В цьому випадку підприємець продає продавцю продукцію за ціною, яка включає в себе і середній прибуток на промисловий капітал:
720c+ 180v+ 162m+ (18%x100) = 1080.
Витрати обігу. Функціонування торгівельного капіталу припускає наявність певних затрат, грошове вираження яких є витратами обігу. Вони поділяються на додаткові та чисті.
Додаткові витрати обігу являють собою такі послуги, які виникають у випадку продовження процесу виробництва у сфері обігу. В цьому випадку в сфері обігу створюється певна маса вартості, яка включається в вартість товару й таким чином постійно відшкодовується.
Чисті витрати– це витрати в сфері обігу, пов’язані із змінами форм вартості, тобто перетворення товарної форми капіталу в грошову. Ці витрати являються невиробничими, а тому реально покриваються за рахунок загального прибутку, що створюється суспільним виробництвом:
P′cp. = (Σm – ЧВ): ΣКав. х 100%.
Відповідно, для забезпечення принципу участі усіх підприємців в покритті чистих витрат, передбачається вираховування із загальної суми прибутку чистих витрат, віднесених до сукупного капіталу суспільства. Такий порядок визначення середньої норми прибутку забезпечує покриття чистих витрат кожним підприємцем пропорційно його капіталу.
Форми торгівлі. Рух торгівельного капіталу здійснюється за допомогою конкретних форм торгівлі, найважнішими серед яких є оптова та роздрібна торгівля. Саме оптова і роздрібна торгівля застосовується у зовнішній торгівлі. Критерієм, який являється основою для розмежування оптової та роздрібної торгівлі виступає характер покупця. В тому випадку, якщо покупець є опосередкованою ланкою, що забезпечує доправлення товару споживачу, маємо оптову торгівлю. У тому випадку, коли покупець є одночасно і споживачем, маємо роздрібну торгівлю.
Стосовно зовнішньої торгівлі в теорії і на практиці існує певна державна політика, пов’язана з реалізацією зовнішньоекономічних зв’язків. В тому випадку, якщо держава забезпечує захист внутрішнього ринку шляхом регулювання рівня митних зборів на експорт та імпорт, вона проводить політику протекціонізму.
В тому випадку, коли держава не встановлює митні збори на імпорт та експорт, вона проводить політику фритредерства, або політику вільної торгівлі.