3.2. Інформаційна система як об’єкт захисту інформації

Загалом, інформація являє собою незамінну сировину для вироблення будь-якого рішення, яку необхідно добути, переробити та поставити до закінчення терміну придатності тому, кому вона потрібна, тобто цінні відомості, що добуваються на превелику силу, повинні вчасно надійти тому, кому вони необхідні, оскільки інформація корисна тільки тоді, коли її можна використовувати для прийняття серйозних рішень. Все це визначає необхідність впровадження складних систем збору, обробки й аналізу різної інформації.

При вирішенні проблеми задоволення інформаційної потреби необхідно мати на увазі три компоненти: людину (споживача інформації), що формулює свої задачі; інформаційний фонд (інформаційний ресурс), у якому зосереджена необхідна людині інформація, і відповідний пристрій, що є посередником між споживачем і інформаційним масивом. Набір перелічених компонент і являє собою інформаційну систему.

Інформаційна система – це організаційно впорядкована сукупність інформаційних ресурсів, технічних засобів, технологій, що реалізують інформаційні процеси в традиційному або автоматизованому режимі для задоволення інформаційних потреб користувачів.

Інформаційна система, як і будь-яка інша, має певну структуру, склад, фахівців, засоби, обладнання і порядок функціонування.

Продуктом інформаційної системи є інформація, властивості якої змінюються відповідно до заданої технології за допомогою комплексу різних технічних засобів і людей, що виконують певні технологічні операції. Відомо, що технологічні операції - це сукупність дій, спрямованих на зміну стану предмета виробництва. В інформаційній системі предметом виробництва є інформація, що на виході системи набуває потрібного користувачу вигляду та змісту.

У структуру інформаційної системи входять наступні складові:

1. Користувачі

2. Інформаційні ресурси , документи та масиви документів в різних формах та видах (бібліотеки, архіви, фонди, бази даних, бази знань, а також інші форми організації та зберігання інформації), які містять інформацію по всім напрямкам життєдіяльності суспільства

3. Носії інформації

• На паперовій основі.

• Звуконосії

• Фотоносії

• Відеоносії

• Магнітні носії

• Спеціальні технічні носії

4. Засоби збору, зберігання та обробки інформ - традиційні технічні засоби (:телефон, радіо, звукопідсилювальні системи, поліграфія) та автоматизовані системи збору та обробки інформації.

5. Засоби передачі інформації (проводні, радіо, волоконно оптичні)

Вихідною матеріальною основою роботи інформаційної системи виступають інформаційні ресурси. Ресурсами, як відомо, називають елементи економічного потенціалу, які перебувають у власності суспільства і які при необхідності можуть бути використані для досягнення конкретних цілей господарського й соціального розвитку.

Під інформаційними ресурсами розуміють документи та масиви документів у різних формах і видах (бібліотеки, архіви, фонди, бази даних, бази знань, а також і інші форми організації, зберігання й пошуку інформації), що містять інформацію по всіх напрямках життєдіяльності суспільства.

Інформаційні ресурси можуть бути фіксованими й нефіксованими. Фіксовані інформаційні ресурси являють собою інформацію, закріплену на якому-небудь фізичному носії, а нефіксовані - знання, якими володіють люди (учені, фахівці, працівники), що беруть участь у суспільному виробництві та здатні передавати ці знання іншим учасникам виробничого процесу.

Функціональною основою будь-якої інформаційної системи є інформаційні процеси. Інформаційні процеси – це сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених процесів виявлення, аналізу, введення і відбору інформації, видачі її споживачеві для ухвалення управлінського рішення за допомогою різних засобів.

Об’єктом захисту виступає інформаційна система, предметом захисту інформації в інформаційній системі є інформація.

Першим завданням, що стоїть перед вирішенням проблеми захисту інформації є аналіз можливих погроз та оцінки захищеності об’єкту захисту інформації.