76 Політичні наслідки Другої світової війии

Після закінчення Другої' світової війни переважна більшість українських земель опинилася у складі однієї держави — УРСР.З січня 1944 р, з Західної України була розпочата депортація осіб, підозрюваних у зв'язках з організаціями націоналістів: декількома етапами — 100 300 членів ОУН—УПА. Загалом цей період став відчутним для західноукраїнських земель, які, об'єднавшись нарешті зі своїми братами на Сході, опинилися водночас відгородженими від звичайної для них європейської політичної та культурної традицій. Незважаючи на це регіон отримав поштовх для модернізації та розвитку всіх сфер життя.Український народ в роки Другої світової війни виявив неабиякі потуги в боротьбі з фашизмом, у намаганні вибороти свою державність. Розчленованість українських земель між різними державами, участь українців у їх збройних формуваннях, вимушеність воювати один проти одного ще раз переконала національні політичні сили у необхідності боротьби за створення незалежної Української держави-Друга світова та Велика Вітчизняна війни стали епохальними подіями в історії українського народу повоєнного періоду. Вони не просто розділили історію радянського суспільства на періоди: довоєнний і післявоєнний, а й перекроїли життя багатьох, примусили переглянути систему попередніх цінностей, відмовитись від ілюзій минулого і навчитися жити за новими законами. Війна не тільки призвела до величезних матеріальних, людських втрат, вона вплинула на свідомість, моральний стан мільйонів людей, залишила глибокий слід у їхній пам'яті. Після війни українське суспільство, як і все радянське, стало іншим. За оцінкою О.Зубкової, це було суспільство, що вийшло із війни, а разом з ним прийшли нові механізми суспільної поведінки, зміна почуттів і настроїв людей (23. -С.17].На жаль, протягом тривалого періоду історична наука була зайнята підрахунком насамперед матеріальних та демографічних наслідків війни, свідомо замовчуючи моральні її наслідки для суспільства в цілому І українського зокрема. Крім того, лише зараз завдяки опрацюванню нових історичних джерел {насамперед архівних матеріалів, що раніше були закритими для користування), з'являється справжня картина матеріальних та демографічних втрат СРСР та УРСР, як його складової частини, під час Другої світової війни 1939-1945 рр. та Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

77.Відбудова народного господарства унр. У повоєнні роки.Голод 46-47рр

Березень1946 затвард. Верх. Рад срср 5 річного плану відбудови і розвитку нар. Гос. На 46-50 рр. ПРОМИСЛОВІСТЬ:більші масштаби відбудовчих робітристь між в країнах європи.Проблема капітале вкладень(розрах. Лише на внут резерв).Відновл. адміністративно-командних методів. Відбудова важкої промис, віднов Донбасу, дніпро гес, великі електро станції, металургійні заводи. Розвиток важкої промис., с.г. науки і культури.Розвиток економ. На користь військово-промисл комплексу;впровадж наукото-тех прогресу;нестача робочої сили;СІЛЬСЬКЕ ГОСП:відновл колгоспного ладу,скороч посівних площ,нестала робочихдехніки і поголів'я,малі капіталовкладення,важке станов селян.голод 46-47.Причини голоду:порушення країни внасл війни,розшир посівних площ,посуха 194б,відбудова промисл,за рахунок с/г,продаж хліба за кордон.Заходи влади:репресії селян,закон про 5 колосків,визначення факту голоду рад керівництвом.Наслідки:оголення сх. І пд. Частин україни,втрата 1млн чол.

78.Включення УРСР у повоєнний час. Новизна становища України в світі полягала в поверненні їі як суб'єкта міжнародного права на арену міждержавних відносин, У1944 р, було відновлено Наркомат () 1946 р. — міністерство) закордонних справ України, У1945 р. делегація України взяла участь у міжнародній конференції! підписала декларацію про заснування Організації Об'єднаних Націй (00Н). Першим віце-го/ювою підготовчої комісії було обрано тодішнього наркома закордонних справ УРСР Д. Мануїльського. Він став головою першого комітету ($ політичних питань і беїпеки! першої сесії Генеральної асамблеї 00Н (Лондон, січень 1946 р,). Україна стала одним Із фундаторів цієї авторитетної міжнародної' органімції, не раа входила до багатьох її комісій та иомітетів.У 1948—1949 рр, Україну обирають непостійним членом Ради Безпеки ООН. Підпис України, як і інщих дер-жав-переможниць у Другій світовій війні, стоїть під мирними договорами з колишніми союзниками гітлерівської Німеччини — Італією, Румунією, Угорщиною та

Фінляндією, 1948 р, вона підписала міжнародну конвенцію про режим судноплавства Дуна«м.У перші повоєнні роки УРСР була представлена в 20 міжнародних організаціях і унлала 65 міждержавних угод, 1947 р,, після кільквдесятирічної перерви, в Кие»і відкрилося перше представництво іноземної держави — Консульство Польської Народної Республіки, згодом — дипломатичні представництва інших країн Східної Європи, Пропозиції встановити консульські відносини урср з іншими державами Європи, Азії та Америки були відхилені Сталіним.Отжв, поверненню України на міжнародну арену мало обмежений характер. Вся дипломатична діяльність УРСР здійснювалась в жорстких рамках міжнародної політики СРСР під наглядом відповідних загальносоюзних структур. Однак це означало певні поступки тоталітарного режиму перед реаліями життя.Україна брала активну участь у розвитку економічних зв'язків СРСР із зарубіжними країнами, передусім з державами створено? 1949 р. Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), куди входили країни Східної Європи та Азії, що стели на шлях соціалізму. Отже, в перші повоєнні роки економіка півострова стала ще більше залежати від України. В той же час РРФСР не могла приділити достатньої уваги відбудові своєї Кримської області, Як свідчать дані, в 1950 р. промисловість Криму досягла лише II % довоєнного рівня. До того ж становище продовжувало погіршуватися. Розуміючи, що уряд РРФСР не спроможний надати необхідної допомоги для виведення області з кризового стану, населення і місцеві органи влади дедалі частіше етапи висловлюватися за приєднання до України, вбачаючи в цьому мо>кливість поліпшити становище на півострові. Отже, чи не вперше 8 історії радянського законодавства питання про передачу Криму було порушено не у вищому політичному органі, а на місцевому рівні.З розвитком промисловості не зростав життєвий рівень людей, випуск товарів споживання досяг у 1950 р. тільки 80% довоєнного рівня. Складно було купити продукти харчування. Особливо ці труднощі посилилися після грошової «реформи» 1947 в,, яка звела нанівець особисті заощадження^ складних умовах відбувалося відроджений сільського господарства України. Хоч наприкінці 1945 р. посівні площі дещо розширились, республіка змогла продати державі зерна на третину менше, ніж до війни. Ресурси села були мізерними.

79, Українська РСР як складова тодішнього Радянського Союзу більшою мірою, ніж інші республіки, перебувала під потужним ідеологічним вплм»ом тоталітарного центру, політичним знаменом якого був вЦселекціонований сталінізм. Він генерував у собі "найпер«довішу революційну теорію", "соціалістичний досвід", "найдосконалішу суспільну практику". В другій половині ^Л0-х - на початку 50-х років сталінізм як теорія і егалінщина як суспільна явище являли собою складний політичний, економічний, соціальний, моральний, духовний феномен державного соціалізму, що існував того часу на одній шостій території світу.Живильною основою стзлінщини як системи суспільних, політичним, економічних, соціальних відносим був, безперечно сталінізм - система поглядів самого Сталіна та його ідейних соратників на радянське суспільство в тогочассі та в перспективі. Офіційна ідеологія була цілковито підпорядкована теоретичному вождизмові, що вкладався у відому формулу: "Сталін - це Ленін сьогодні". Фундаментом сталінізму була соціалістична ідея перебудови суспільства на принципах "рівноправності й справедливості". Сталін вважав себе генератором революційних перетворень і стояв на позиціях трансформацій згори. Він наполегливо доводив, що вся його діяльність спрямована на захист ідей Жовтня від перекручень опортуністів та численних ворогів. Як тоталітарна ідеологія, сталінізм був розрахований на маси, оріснтовані на ро»в'яз*ння складних суспільних проблем простими й зрозумілими засобами-Лютневий (3.935 року) пленум ЦК ВКП(б) прийняв рішення про внесення змін у Конституцію СРСР 1924 року. Вказувалося на необхідність демократизації' виборчої системи заміни нерівних виборів рівними, багатоступеневих - прямими, відкритих - закритими. Відразу ж після пленуму відбувся VII з'вд ВКП(б), на якому йшлося вже не про зміни, а про прийняття нової конституції, була утворена конституційна комісія, до складу якої ввійшли також представники УСРР - П. Любченко, Г. Петровський, В. Чубар та Ін. У червні 1936 року проект конституції було

опубліковане. В Україні в обговоренні взяло участь 13 мли. чоловік. VII! з'їзд Рад 5 грудня 1936 року затвердив нову Конституцію СРСР. Прийняття конституцій союзних республік відбувалося по загальносоюзному сценарію, 1 січня 1937 року був опублікований проект Конституції УРСР, а 25 січня 1937 року його було затверджено XIV з'їздом Рад УРСР. Конституцією УРСР 193?роиу було побудовано у повній відповідності 8 Конституцією СРСР 1936 року, і хоча обидві Конституції були демократичними за змістом, більшість їх положень носила демагогічний характер. Зокрема, а ник проголошувалося, що в СРСР побудоване соціалістичне суспільство.Характернигй для даного періоду був посилений розвиток договірних відносин. Постанови РИК СРСР про укладення договорів приймалися щорічно. Ці акти були важливими джерелами договірного права. Вони окреслювали загальні форми договірних зв'язків і визначали конкретний зміст договорів/Ідеологічний наступ сталінймуНезважаючи на великий моральний стимул, який дала більшовикам перемога у другій світовій війні, Сталін був переконаний, Ідо війна завдала радянському суспільству серйозних ідеологічних втрат. Аби піднести бойовий дух народу під час Іійни, радянські власті підтримували російський і неросійський патріотизм, послабили обмеження релігійної діяльності, Проте найбільше занепокоєння режиму викликало те, Ідо близько 70 млн радянських людей — тих, котрі жили у зоні німецької окупації, працювали на примусових роботах Гпотрапили у полон,— зазнали впливів західного способу життя. Крім того, шляхом анексії до складу СРСР було включено мільйони людей, які ставилися до його ідеологи, політичної системи й економічного порядку вороже чи, принаймні, скептично. Тому, на думку Сталіна, режим повинен був знову посилити контроль над суспільством, особливо в царині ідеології.Сталін довірив завдання відновлення ідеологічної чистоти своєму близькому помічникові Андрію Жданову. Влітку 1946 р. Жданов пішов у наступ проти тих, хто прагнув лібералізації культурного клімату й захоплювався досягненнями західної цивілізації. Він стверджував, що така позиція крила в собі невдоволеність радянською культурою. А це, на його думку, було недопустимим. «Наше завдання,-- проголошував він,— полягає в тому, щоб вести наступ проти буржуазної культуои, яка перебуває 8 стані розкладу і занепаду». Але якщо метою Жданова та Його прибічників було відкинути західну культуру, то вони повинні були запропонувати народові привабливішу альтернативу. Відтак ідеологічна кампанія Жданова дала новий поштовх оспівуванню російської культури та наукових досягнень. Для кожного західного винаходу радянські пропагандисти $находили росіянина, який розвинув цю ідею раніше, для кожного видатного західного автора був кращий аа нього російський автор, а для кожного славетного державного діяча Заходу знаходився російський із ще похвальнішими досягненнями. Поява цій нової форми російського націоналізму не була чимось несподіваним: ще у травні 194$ р, Сталін провістив його в своєму знаменитому тості за російський народ, вітаючи його як найвидатнішу з усіх націй, що входять до Радянського.